Замок Алвик, в якому навчався Гаррі Поттер
Тільки при одній згадці про замок Алвик у сучасного покоління, нині виховуваного на книжках про Гаррі Поттера і його винятковому дитинстві, виникають асоціації зі Школою чарівництва й чарівництва Хогвартс, де зазначений Гаррі проходив курс навчання.
Потрібно сказати, що Гаррі Поттер, напевно, дійсно був чарівником. Тому що після того, як цей хлопчик став міжнаціональних героєм – в масштабах всесвітніх – замок Алвик щодня переживає облогу. Правда, всього лише туристів, спраглих доторкнутися до казкового світу, але, на щастя, це не ті облоги, що регулярно супроводжували історії замку і його мешканців протягом багатьох століть.
Нинішній Алвик починався зі скромної дерев’яної фортеці в ХI столітті. Трохи пізніше, після переходу володіння з рук в руки, новий господар віддав перевагу дереву камінь і затіяв капітальну перебудову. Потім були суцільні війни, заколоти, повстання, постійні контри з шотландцями… У підсумку Алвик то палили, то відновлювали, його господарів то піддавали обструкції, то прощали і повертали володіння…
У ті туманні століття так було прийнято. Але найсумніше : Алвик весь час залишався точкою в протистоянні Англії і Шотландії. Слава Богу, на початку 14 століття Алвик відійшов у власність серу Генрі Персі.
Теж забавний був персонаж : то бунтував проти англійської корони, то проти шотландської. Але він зробив головне : замок за сім’єю зберіг, активно займався перебудовою свого володіння і зробив це настільки чудово, що багато чого з того, чим і сьогодні милуються туристи – це плоди праці сера Генрі і його спадкоємців.
Правда, не всім з них теж пощастило по життю. Один із спадкоємців сера Генрі Томас Персі, наприклад, зробив неправильний політичний вибір, підтримавши Марію Стюарт в її домаганнях на англійський престол. Позбувся голови, на жаль, в прямому розумінні цих слів. Втім, досить про сумне. Сьогодні Алвик – це своєрідна Мекка туризму. І не тільки через Гаррі Поттера.
Зрештою, замок і сам по собі самодостатній. Значні аристократичні ворота, що ведуть на територію, вже здатні вселити трепет тим, хто здатний цінувати прекрасне. Внутрішні приміщення АЛВІК теж неабияк нагадують музей. Само собою зрозуміло, тут маються портрети багатьох, хто мав честь носити прізвище Персі – причому кисті не самих невідомих художників.
Є тут і полотна майстрів значно рангом вище – Тиціана, Каналетто, Ван Дейка… Є бібліотека, до якої в приватних колекціях теж не багато хто може похвалитися. І фундаментальна колекція зброї, а як же без неї? Як ніяк люди, що проживали в цьому замку, все життя воювали.
Ну і, нарешті, інтерес представляють і нинішні власники замку, які, як легко здогадатися, теж носять прізвище Персі. Однак нинішні Персі зовсім не войовничий. Більше того, восени вони воліють виїжджати зі своїх володінь і відкривають їх для загального огляду. Злі язики стверджують, що зовсім не з любові до історії, а в зв’язку з тим, що завдяки цьому кроку звільняються, за британським законодавством, від податку на землю. Але туристам це в кожному разі на руку : є шанс побачити те, що в цьому житті дуже навіть варто побачити.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)