Євротунель під Ла-Маншем
Знаходження Великобританії на островах завжди визначало головну особливість її географічного положення, що забезпечувала цій країні відому відособленість від решти Європи. Проте зв’язку її з материковою частиною, починаючи з часів Римської імперії, не тільки існували, а й – що цілком природно – весь час зростали. Порівняно неширокий протоку Ла-Манш (Англійський канал) навчилися долати на веслових, парусних, потім парових судах, а на початку XX в. і на літаках. Пізніше велике поширення отримали поромні переправи – ??для людей, автомобілів і навіть залізничних складів; до початку 1990-х рр.. їх налічувалося вже близько 20 (рис. 35). У найвужчому місці протоки Ла-Манш, що має назву Па-де-Кале (Дуврський протока), між Дувром і Кале або Фолкстона і Булонь така переправа на поромі займала приблизно годину-півтори.
Незважаючи на це ідея підводного тунелю, якій з’єднав би острівну Великобританію з материком, теж виникла вже досить давно.
Ще на самому початку XIX в. детальний проект такого тунелю запропонував французький інженер Альбер Матьє; передбачалося, що по ньому будуть проходити упряжки коней. Однак, незважаючи на підтримку Наполеона, цей проект так і залишився на папері. У середині XIX в. подібну ж ініціативу проявила англійська королева Вікторія, але і це не мало практичних наслідків. K того ж багато англійці побоювалися, що спорудження тунелю призведе до погіршення військово-стратегічного становища Великобританії, яка “перестане бути островом”. В70-х рр.. XX в. ця ідея знову набула популярності, причому обговорювалися варіанти не тільки тунелю, а й навісного мосту над Ла-Маншем. У 1974 р. на трасі тунелю почалися було земляні роботи, але британський уряд невдовзі відмовився від участі в проекті через його дорожнечу.
Тільки в 1987 р. настав вирішальний перелом: було укладено англо-французьку угоду про будівництво Євротунелю. Після цього найбільше інженерна споруда, незважаючи на величезні витрати (10 млрд ф. Ст. Тільки з британської сторони), було створено всього за сім років. Хронологія цієї “будівництва століття” така: грудень 1987 р. – початок будівництва, червень 1991 р. – завершення проходки тунелю, травень 1994 р. – відкриття тунелю королевою Великобританії Єлизаветою II і президентом Франції Франсуа Міттераном, листопад 1994 р. – початок комерційного руху поїздів по тунелю між Лондоном і Парижем.
Відповідно до технічним проектом під дном Ла-Маншу (точніше, протоки Па-де-Кале, або Дуврського) на глибині приблизно 40 м були прокладені три паралельних стовбура. Правий і лівий з них мають діаметр 7,6 м і призначаються для руху поїздів в двох напрямках, а середній (4,7 м) створений для їх обслуговування. Через кожні 250 м всі три стовбура з’єднані один з одним поперечними галереями. Загальна довжина тунелю 50 км, з яких 37 км проходять під водою. Одночасно були побудовані під’їзні шляхи та міжнародні термінали в Фолкстоні, Кале, а також у Лондоні та Парижі (рис. 36).
В цілому, незважаючи на окремі, головним чином фінансові труднощі, досвід експлуатації Євротунелю цілком виправдався. Досить сказати, що в 2006 р. Євротунель скористалися вже 16 млн пасажирів. Половину з них перевезли фірмові поїзди “Євростар” (“Зірка Європи”), а половину – човникові пасажирські склади. Відстань між Лондоном і Парижем “Євростар” долає за 2 год 35 хв, між Лондоном і Брюсселем – за 2 год 15 хв; при цьому власне в Євротунелі поїзд перебуває 35 хв (тут його швидкість знижується до 140 км / ч). Крім того, існують ще човникові вантажні перевезення для обслуговування транспортних засобів (щорічно 2 млн легкових, понад 1 млн вантажних автомобілів, 75 тис. автобусів). До перевозиться по тунелю вантажів належать квіти (з Нідерландів), фрукти і овочі (з Іспанії), риба (з Шотландії), промислові вироби, що вимагають швидкої доставки.
Потяг “Євростар” являє собою зразок технічної досконалості. Склад з двох потужних електровозів і 18 пасажирських вагонів має в довжину 380 м, а швидкість його досягає 300 км / ч. У ньому 794 сидячих місця. При цьому пасажири можуть вибрати дешеві місця туристського класу або їхати в комфортабельному першому класі або “люксі” з туалетом і душем в кожному купе. Весь персонал потягів “Євростар” говорить англійською та французькою мовами, а на маршрутах у Брюссель – також фламандською.
Не дивно, що після початку експлуатації Євротунелю не менше 1/3 авіапасажирів на лініях між Великобританією і Францією пересіли на потяги. І це не кажучи вже про нові імпульсах соціально-економічного розвитку, які отримали Кале, Дувр, Фолкстон, прилеглий до Ла-Маншу департамент Па-де-Кале і графство Кент в Англії.
Основні перспективи Євротунелю пов’язані із збільшенням швидкості руху поїздів і розширенням його “сфери тяжіння”. Так, час поїздки між Лондоном і Парижем має скоротитися до 2 год 15 хв, між Лондоном і Брюсселем – до 1 год 50 хв. “Євро-стар” вже включив у своє завдання обслуговування Амстердам, Кельн, гірськолижні курорти Альп. З часом загальне число таких пунктів призначення перевищить 100.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)