Художнє осмислення Чорнобильської трагедії в поемі Івана Драча Чорнобильська Мадонна – Творча робота з української літератури

За тисячі літ існування судилося нашому народу пережити немало трагедій: різних нашесть, спустошень, зрад, варварських знущань. Але Чорнобильська трагедія – одна з найстрашніших. Вона не на одне століття, а на цілі віки.

Як же осмислює цю трагедію, нашу спільну біду, наш біль, наше недбальство душі, рук і серця сучасний видатний поет Іван Драч? Його поема “Чорнобильська Мадонна” — це пісня скорботи, пісня туги всієї України.

З його поеми постає печальний образ української Чорнобильської Мадонни. Це образ жінки, яка пройшла нелегкими шляхами нашої історії, пройшла як мати і сестра, як берегиня і воїн, подолала пекло і дійшла до чорної Прип’яті, залишившись жінкою, матір’ю, святинею, хоча вже і на тлі атомного віку.

Чорнобиль. І поруділий ліс, і гірка вода, і свіжі могили, і старенька мати, що не хоче покинути своєї домівки, свого рідного куточка. Хоче жити на своїй землі, хоча знає, що вона забруднена, хоче жити просто, звично, як і колись. А від чорнобильських населень віє пусткою, тишею. І дивно стає, коли у селі:

Один космонавт – це стара у целофані,

А другий – корова на задньому плані.

І не віриться бабусі, що її улюблениця не дасть молока, не буде пастися. Оці рядки про стару жінку – це наш біль, розпач і тривога, це наше сумління. Скільки таких безневинних бабусь залишилось доживати віку в зоні у своїх предковічних гніздах.

Скільки дітей “завдяки” Чорнобилю не побачили світу! Скільки юнаків і дівчат зустріли свою останню весну в Чорнобилі! А їм хотілося жити, любити, продовжувати рід людський.

…А сади цвіли рясними квітами тієї страшної весни вісімдесят шостого року. Хіба може така краса вбивати?

І цілувала мати “квітку прямо в цезій”. Земля аж стогнала від болю радіації. Сховався за ширму неправди отой кар’єрист-академік, рідну матінку-землю штовхнув на злочин, народу нашому приніс смерть. Із цього чорнобильського пекла постає перед нами божевільна жінка із лялькою, сповитою в ганчір’я.

Тупі ж можновладці в цей час сотні людей зігнали на першотравневу демонстрацію під промені страшної радіації.

Чи простить Чорнобильська Мадонна оцю трагедію вченим – фізикам, безглуздим бюрократам?

Дивилася істина з вічної висоти,

З-під чорного рушника –

Чорнобильська наша Мадонна.

Так, саме правда дивилася на оту божевільну жінку з лялькою в руках, сповитою в лахміття. Ця жінка – Чорнобильська Мадонна. І ота трактористка, що відверто говорить правду про шкідливість радіації, та жінка, що ще мріє стати матір’ю, – теж наша Мадонна.

Хто ж заплатить цим жінкам за їхню страшну трагедію? Чорнобиль глибоко пустив своє коріння, яке нищитиме рід людський.

Сіль пізнання – це плід каяття…

Несе сива чорнобильська мати

Цю планету… Це хворе дитя!…

Хочеться врятувати це “хворе дитя”, нашу Україну-неньку. Адже Чорнобиль дав нам добрий урок, зняв завісу з нашого нелегкого сподівання, оголив набуті проблеми життя, виніс на поверхню всі наші недуги, раніше приховані від людського ока.

Іван Драч своєю “Чорнобильською Мадонною” застерігає врятувати Україну від передчасної загибелі в тій важкій трагедії, адже ця трагедія зачепила кожного з нас.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Художнє осмислення Чорнобильської трагедії в поемі Івана Драча Чорнобильська Мадонна – Творча робота з української літератури