Вступ США у Другу світову війну
У той час як Британія, Франція, СРСР, а разом з ними і Сполучені Штати концентрували свою увагу на ситуації в Європі, японський уряд підготував дуже неприємний сюрприз на Далекому Сході. Контроль над Китаєм представляв собою лише одну частину так званої “Сфери спільного процвітання Великої Східної Азії”. Взагалі ж ця доктрина була розроблена з метою звільнити азіатські народи від західної колонізації, замінивши її японським впливом, забезпечити стійкий ринок і гарантувати надійне постачання корисними копалинами. Сполучені Штати розглядали військові дії в Китаї як порушення принципу “відкритих дверей”. Якщо ж врахувати, що в перспективі японці планували розширити експансію на колоніальні володіння європейських країн, то легко зрозуміти нараставшую тривогу американського уряду.
Проте як відповідна реакція Сполучені Штати обрали не військові, а економічні заходи. Влітку 1939 Конгрес оголосив про намір скасувати торговельну угоду з Японією 1911 року. Розпочаті з цього приводу переговори закінчилися, як тільки японці відкинули вимогу США про виведення військ з Китаю. У липні 1940 року адміністрація Рузвельта наклала ембарго на постачання Японії авіаційного палива і металобрухту. Після того як Японія окупувала північну частину Індокитаю і уклала тристоронній пакт з Німеччиною та Італією, Сполучені Штати розширили ембарго і збільшили допомогу Китаю. У липні 1941 року по завершенні японської окупації Французького Індокитаю, Америка заморозила японські активи у своїх банках і різко скоротила обсяг торгівлі з цією країною (зокрема, перестала постачати нафту).
Японський прем’єр-міністр принц Коное намагався продовжувати переговори, але Рузвельт твердо стояв на своєму: Японія повинна вивести війська з окупованих територій. Невідомо, чим би закінчилося справа, але в жовтні 1941 року принца Коное змінив на посту жорсткий і непоступливий генерал Хідекі Тодзіо. І хоча обидві країни ще обмірковували можливість переговорів, надій на благополучний результат майже не залишилося. Сполучені Штати наполягали на суверенітет Китаю і дотримання принципу “відкритих дверей”; лідери мілітаристської Японії тим часом продовжували розробку військових планів.
Після подій 1940 року, коли США фактично порушили дипломатичний кодекс Японії, всі усвідомлювали, що загострення відносин не уникнути. Але от коли і де відбудеться зіткнення, залишалося лише гадати. Досить імовірною зоною військових дій виглядали Філіппіни, а також британські й голландські володіння в Південно-Східній Азії. Нікому з військових радників навіть в голову не приходило, що у японців вистачить сил, розуму та оригінальності мислення зазіхнути безпосередньо на американську територію. Тим приголомшливого виявився удар, коли в неділю 7 грудня японська авіація і ВМС атакували гавайський Перл-Харбор, ключову базу американців на Тихому океані. В ході двогодинної операції загинули 2400 американських військовослужбовців і майже 1200 осіб було поранено. Американці втратили величезну кількість техніки: 200 літаків частково пошкоджено або повністю зруйновано; приблизно 20 кораблів (серед них – крейсери, лінійні кораблі, есмінці) вийшли з ладу або попросту затонули. За цієї жахливої акцією послідували японські атаки на Малайю, Гонконг, Гуам, Філіппіни, острів Уейк і архіпелаг Мідуей.
Виступаючи перед Конгресом на наступний день після нападу на Перл-Харбор, президент Рузвельт охарактеризував інцидент як “день вічного ганьби”. Конгрес відреагував оголошенням війни Японії, а через три дні війну Америці оголосили Німеччина та Італія. Так почалася Друга світова війна для американців, які змушені були забути свої багаторічні суперечки і єдиним фронтом виступити проти нацистської агресії.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)