ВИСОКИЙ РАНОК. КАМІНЬ НЕНАГРІТИЙ – ЄВГЕН МАЛАНЮК

Related posts:

1. “Я волю полюбив державну” (Євген Маланюк) – Євген Маланюк (1897-1968) – Сучасна українська література Ти не загинеш, мій народе, Пісняр, мудрець і гречкосій. Бо вірю: судні дні не даром Твій чорний рай зняли пожаром, І пломінь слупами росте, Сполучаючи з небом степ. (Євген Маланюк) В історії української літератури XX століття Євгенові Маланюку належить одне з найпомітніших місць. Визначний поет і літературознавець, культуролог й автор мистецьких есе та історичних розвідок, […]...
2. МОЛИТВА – ЄВГЕН МАЛАНЮК Все упованіє моє На Тебе, мій пресвітлий раю… Т. Шевченко Воркував голубий Іордан за її плечима, Крильми срібними краяли вічну блакить голуби, Її звали Марія. – А як же вгадать твоє ім’я, Що його десь шепочуть дрімучі дніпровські степи? Там – під теплим вітром ніжно рипіли оливи, Кедри широкошумні кликали в холодок… …Чи це буде, […]...
3. СУЧАСНИКИ – ЄВГЕН МАЛАНЮК 1 Максимові Рильському Ще молитесь, далекий брате, Серед Звенигородських піль. Ще не стомились карбувати В коштовних ямбах вічний біль. Краси веселий кондотьєре, Несете хрест свій там, ген-ген, Серед похмуро-рідних прерій; Ви – еллін, схимник і Гоген! Навколо – хащі й печеніги, А в кельї – тиші ніжний спів, Реторти, циркуль, колби, книги, І Ви – […]...
4. Під чужим небом – ЄВГЕН МАЛАНЮК – скорочено 1 Чужі: й земля, і небо тут, і люди, І місяця золото-срібний ріг. Життя давно, як божевільне, блудить По манівцях заплутаних доріг. Десь кревний край кона в останній муці, Дикун над ним заносить ятаган, А він скажений біль терпить, як Муцій, І крапле кров росою з чорних ран. Чому ж я тут? Куди ж іще […]...
5. ПОЛЕ БОЮ – ЄВГЕН МАЛАНЮК ПОЛЕ БОЮ 1 А поле бою все чека І мріє крізь туман і віддаль. Господь не жалує віка, Щоб ось, блукавши, як сновида, Шукать шляху, і важить час, І пить гіркі й безсонні ночі, Й даремно підбирать ключа До літер тих сузір пророчих. 2 А поле бою нам все те ж – І заповітом, і […]...
6. СОНЕТ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Не трубадур, а вічний яничар, Невільником в солодкому полоні Нічних очей,- я п’ю їх синій чар, Закоханий в розквітлії долоні. Хоч і знайшов я бога в Аполлоні, Та тільки Вам – душі моєї жар, Сузір’я зорь моїх, Волосожар, Захований у серця темнім лоні. Ви ж королевою, лише на мить, Дасте устам тонку лілею-руку… В ту […]...
7. СТРОФИ – ЄВГЕН МАЛАНЮК 1. Ти виростала, квітла й наливалась І втілилась – в медвяний виноград Та яблука. Мов наложниця, сад Зітхає втолено. І гасне літній галас. І лагодою сяє стиглий лад, І спогад золотіє, як кохались У бурях квітня, в ворожбі Купала- Ось – день плодів. А завтра – листопад. 2. Безверхе бойовисько, де мечі Потяли все,- знов […]...
8. ІСТОТНЕ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Діла ростуть у невмолимі черги. Громадиться цеглинами життя. Як рух, як пруг, як вічний вир енергій, Триває й визначається буття. Співа блакить крізь готику риштовань, Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов. І все ж таки: в началі було – Слово! І все ж таки: начальний дух – Любов! І в серці, і в колекторах моторів […]...
9. КИЇВ – ЄВГЕН МАЛАНЮК В час невідомий, в час нежданий Ти знов розімкнеш свій язик… М. Філянський 1 По зморі монгольського іга, По трупній отруті Москви – Цей город архистратига Знов квітнув, як ярий цвіт. Зі сходу надходили бурі, Гуділи рвучкі вихорі – Він золотом у лазурі Горів на своїй горі. І щедро спадали шрапнелі, І кулі клювали лице, […]...
10. ВІЗІЯ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Все, що має статися, вже сталось. День тверезий. Праця з-під ярма. Чи ж почую, як щодений галас Перетне архангельська сурма? Обагриться небосхил криваво, Розчахнеться димна височінь І велике мовчання, як слава, Людське серце візьме на мечі. Літаки закрутяться, мов листя, Башти захитаються й падуть. Десь зі сходу, з-поза передмістя Білим сонцем стане Страшний Суд. Він […]...
11. КУЛІШ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Гарячий день втопивсь в нічній прозорій Млі. Ти довго Шекспіра перекладав сьогодня – І знав, що все це – в тьму, В майбутнє цій землі. В неславу й забуття… А ніч – лунка безодня – Дзвеніла зорями… І сторінки по одній Ще мерехтять в очах. – І на нічнім теплі Ти полетів у даль, туди, […]...
12. ОДА ДО ПРИЙДЕШНЬОГО – ЄВГЕН МАЛАНЮК Дні Твої скалічено криваво, За туманом мерехтить мета… Так обридла підозріла слава, Так гнобить нещадна самота. Вию псом на мертвім полі бою, Стережу сей попіл і кістки,- Знаю, Бог розсудить нас з Тобою: Сходять зерна, пружаться ростки. Під морозним вітром – біла тризна, Сніг сліпить, вирує рівнина,- То встає озимина залізна, Крізь крижаний сніг – […]...
13. НОКТЮРН III – ЄВГЕН МАЛАНЮК На далекій межі серед Диких Піль, Там, де Чорний Шлях перетнула Синюха, Вартував мій суворий прапрадід степи Та дудоні ординської луни слухав. Від сусідніх зимівників димом тягло. У Торговиці зляканий дзвін бамкав. Може, братові рвали останній суглоб, А сестрі сутеніла остання тямка… І, турецький мушкет набиваючи, в ніч Довго-довго вдивлявся. І хлопця кликав. І наказував […]...
14. ІСТОРІОСОФІЧНЕ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Обабіч шляху із варяг у греки Ще й досі живуть ні варяги, ні греки, А так собі, еманація, гра – Дрижить протоплазмою без ядра. І скільки не пружили і не палили, Тільки ойойкало тлусте тіло, Тільки переповзало завжди Тудою – сюди, а сюдою – туди. Лайка? Ніж? Нове Запорожжя? Хоч убий, не збагну, що поможе. […]...
15. ЛИСТ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Так. Без Тебе повільна, нестямна загибель, Батьківщино моя, Батьківщина німа! Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі Мстить, нагадуючи, що Тебе нема. А пусті, нескінченні, бездонні ночі, А ворожі, навіки вже страчені дні, Коли марно палаєш, а ворог регоче, А доба ось гримить у залізі й вогні. І от знову дощі. Не дихнеш, не промовиш Крізь […]...
16. Скорочено – ПІД ЧУЖИМ НЕБОМ – ЄВГЕН МАЛАНЮК – 11 КЛАС Твір він присвятив дружині і сину. Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться гук весни і вітер. Веселий вітер світлих літ. А тут – молюсь, убогий митар. Шукаю твій вогненний слід… Ні, не знайти. Ніхто не знає, Ніхто не чув твоїх плачів. Біля […]...
17. ДІВА-ОБИДА – ЄВГЕН МАЛАНЮК Лежиш, розпусто, на розпутті, Не знати – мертва чи жива. Де ж ті байки про пута куті Та інші жалісні слова? Хто гвалтував тебе? Безсила, Безвладна, п’яна і німа Неплодну плоть, убоге тіло Давала кожному сама. Мізерія чужих історій Та сльози п’яних кобзарів – Всією тучністю просторів Повія ханів і царів. Під сонні пестощі султана […]...
18. ВАРЯЗЬКА БАЛАДА – ЄВГЕН МАЛАНЮК Необорима соняшна заглада – Віки, віки – одна блакитна мить! Куди ж поділа, степова Елладо, Варязьку сталь і візантійську мідь? Від синіх меж до сіверських україн Широчина нестримано росте, Мов на бандурі велетенській грає Співучим вітром припонтійський степ. Гарячий день розлив пекуче злото І сам втопивсь у соняшнім меду, Й крізь спокій цей єдина ллється […]...
19. Безкровна Муза – ЄВГЕН МАЛАНЮК Євген Маланюк * * * Безкровна Муза – нежива, А я несу їй в бідній жертві Мої скалічені слова – І скривавлені, і мертві. Не оживить, не запалить, Не випростать зігнуті крижі. Ось кожна думка, кожна мить Сталевим лезом горло ріже. Гей, поки б’ється в хвилях злив Доби сієї лютий вітер, Так треба грому дужих […]...
20. УРИВОК З ПОЕМИ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Je suis un fils de cette race: E. Verhaeren Внук кремезного чумака, Січовика блідий правправнук, Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну. І крізь папери, крізь перо, Крізь дні буденні – богоданно Рокоче запорозька кров Міцних поплічників Богдана – Тих отаманів курінних, Що під гармати революцій Уміли кинуть п’яний сміх В скривавлене обличчя […]...
21. ОДНА ПІСНЯ – ЄВГЕН МАЛАНЮК В кінці греблі Шумлять верби… Бува, почуєш пісню і спахнеш Пекучим болем пізньої любові – І от – далечина Твоїх безмеж, Твоїх небес нестриманая повінь: Пливе, пливе блакитна широчінь, Росте, росте співучим колом обрій; Від білих хмар лиш смарагдова тінь Біжить ланами, лиш вітри недобрі Напружують свій навіжений чвал… О, як забуть Тебе, єдину в […]...
22. ЖДАЛИ ВСІ ЗЕЛЕНОГО РОЗМАЮ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Ждали всі зеленого розмаю, Леготу плодючого тепла, Ти ж дихнув, смертельно-білий маю, І земля снігами загула. Мерзне квіття дитячо невинне. Заклякають соки в деревах. Ярий гін крижана смерть прилине, Все скує смертельно-білий жах. Заридає поминальним співом, Спеленає в похоронний сніг, І весна – земна пречиста діва – Нежива у сніговій труні. Та крізь хугу вдарить […]...
23. НАПИС НА КНИЗІ ВІРШІВ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Напружений, незломно-гордий, Залізних імператор строф,- Веду ці вірші, як когорти, В обличчя творчих катастроф. Позаду – збурений Батурин В похмурих загравах облуд,- Вони ж металом – morituri – Сурмлять майбутньому салют. Важкі та мускулясті стопи Пруживий одбивають ямб,- Це дійсності, а не утопій Згучить громовий дифірамб. Ось – блиском – булаву гранчасту Скеровує лише вперед: […]...
24. Знаю – медом сонця, ой Ладо – ЄВГЕН МАЛАНЮК Знаю – медом сонця, ой Ладо, В твоїм древнім тілі – весна. О моя степова Елладо, Ти й тепер антично ясна. А між нами простір – гураганом. Хоч вдихнуть, хоч узріть тебе де б… Половецьким хижацьким ханом Полонив тебе синій степ. Десь там квітнеш вишневим цвітом, Десь зітхаєш в веснянім часу, А мені ти – […]...
25. Короткий переказ – Під чужим небом – ЄВГЕН МАЛАНЮК – ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА ЄВГЕН МАЛАНЮК 1 Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться гук весни і вітер. Веселий вітер світлих літ. А тут – молюсь, убогий митар, Шукаю твій вогненний слід… Ні, не знайти. Ніхто не знає. Ніхто не чув твоїх планів. Біля всесвітнього Синаю, Як […]...
26. МИСЛИТЕЛЬ-СПОСТЕРЕЖНИК (Євген Маланюк) Що за рік з часу виходу книжки есеїв Євгена Маланюка не появилося докладних відгуків на неї, не кажучи вже про жваве обговорення й дискусію, на яку ця книжка заслуговує, це свідчить не про слабість книжки, а про нинішню слабість нашого культурного процесу на чужині. Подібна мовчанка була б неможлива яких 15-16 років тому. Це ж […]...
27. ЄВГЕН МАЛАНЮК (1897 – 1968) ЄВГЕН МАЛАНЮК “НА ХРЕСТІ СЛОВА РОЗІП’ЯТИЙ…” Польща, 1922 рік. Містечко Каліш з передмістям Щипьорно. За колючими дротами таборів військовополонених майже десять тисяч інтернованих вояків армій Української Народної Республіки. Дерев’яні бараки, землянки, злигодні, голод, фронтові рани, сухоти, смерть. Пекуче усвідомлення втрати Батьківщини і майже цілковита відсутність надії на майбутнє… А на зібранні академії […]...
28. УРИВОК ІЗ ЖИТТЄПИСУ (Євген Маланюк) Родина була не зовсім звичайна, хоч, може, й типова для степового півдня. В лінії батька були чумаки, осілі запорожці, хоч засновники роду найбільш правдоподібно прийшли з Покуття. Дід замолоду ще чумакував, мав виразну поставу гуцула. Покійний В. Сімович казав мені, що моє прізвище фігурує в реєстрах старшини доби Хмельниччини, – не перевіряв, але думаю, що […]...
29. Істотне – ЄВГЕН МАЛАНЮК – скорочено Діла ростуть у невмолимі черги. Громадиться цеглинами життя. Як рух, як пруг, як вічний вир енергій, Триває й визначається буття. У наступній строфі автор за допомогою метафори створив неповторний образ будівлі. Водночас він утверджує думку про первісність Слова і Любові, які передують будь-якій справі: Співа блакить крізь готику риштовань, Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов. […]...
30. Шкільний твір на тему – Хто він, Євген Маланюк? …Які б не прикладалися до нього, Євгена Маланюка, Людські мірки, він виростає понад усе Своєю великістю і неповторністю (Н. Левицькі-Холодна). Людина, яка ніколи не стояла за інтереси багатих, Яка все життя поклали на ідею революції і соціалізму, Але яка не вірить, що більшовицьким шляхом можна Допомогти тим ідеалам реалізуватись. Що їй робити? (В. Винниченко) На […]...
31. Євген Маланюк – УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ-ЕМІГРАНТИ Євген Филимонович Маланюк народився 2 лютого 1897 року в Новоархангельську на Кіровоградщині. Батько походив із козацько-чумацького роду, а мати, Гликерія, була дочкою чорногорця Якова Стоянова. 1914 року Є. Маланюк закінчив земське реальне училище в Єлисаветграді і вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Але з початку світової війни став слухачем військової школи в Києві. У січні 1916 […]...
32. ПОЕТ СВОЄЇ ЕПОХИ (Євген Маланюк) Визначного поета читають не одно, а більше поколінь. З кожним новим поколінням такий поет ніби народжується наново. Його бачать уже інакше, ніж бачили однолітки і він сам себе. Іноді цей цікавий процес відбувається на очах самого поета. Євген Маланюк у свої. 60 років (родився 2 лютого 1897 року – того самого року й місяця, коли […]...
33. Земна мадонна – ЄВГЕН МАЛАНЮК – скорочено Автор вживає старослов’янізми, за допомогою яких створюється ефект урочистості: Як іонійська колона, Рожевіє дівочий сніг, Ховаючи опуклість лона В лілеях рук, в лілеях ніг. Зверніть увагу на конфесійну лексику, вжиту в поезії: Єдина! Не ображу зором Двійник Мадонни на землі. Ось пурпуром Цітери – сором І на щоках, на чолі. І б’ється кров в блакитних […]...
34. Скорочено – ІСТОТНЕ – ЄВГЕН МАЛАНЮК – 11 КЛАС Діла ростуть у невмолимі черги. Громадиться цеглинами життя. Як рух, як пруг, як вічний вир енергій. Триває й визначається буття. Співа блакить крізь готику риштовань. Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов. І все ж таки: в началі було – Слово! І все ж таки: начальний дух – Любов! І в серці, і в колекторах моторів […]...
35. ТЕСТ 30. Євген Маланюк (“Стилет і стилос”) Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Перша друкована збірка Євгена Маланюка називалась А “Вибрані поезії” Б “Перстень Полікрата” В “Стилет і стилос” Г “Земля і залізо” Д “Поезії в одному томі” 2. Укажіть характерну ознаку авторського стилю Євгена Маланюка: А пісенність Б внутрішня рима В наскрізний ліризм Г алітерації на м’які приголосні Д алітерації […]...
36. Скорочено – ЗЕМНА МАДОННА – ЄВГЕН МАЛАНЮК – 11 КЛАС Як іонійська колона Рожевіє дівочий сніг, Ховаючи опуклість лона В лілеях рук, в лілеях ніг. Єдина! Не ображу зором Двійник Мадонни на землі. Ось пурпуром Цітери – сором І на щоках, і на чолі, І б’ється кров в блакитних веснах, Як птах під вітром весняним. В яких готичних кантиленах Навіки виспівати гімн! Там – Приснодівою […]...
37. Скорочено – СТИЛЕТ ЧИ СТИЛОС? – ЄВГЕН МАЛАНЮК – 11 КЛАС Стилет чи стилос? – не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І весь дзвенить од гімнів п’яних птиць, Співа трава, ніким ще не зім’ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих дів… А тут […]...
38. ЗНО – Євген Маланюк – Творчість українських письменників-емігрантів Євген Филимонович Маланю. – визначний поет і літературознавець, культуролог й автор мистецьких есе та історичних розвідок, палкий патріот України й гуманіст. Його творчість справляла велике враження не тільки на митців “празької школи”, а й на всю українську лірику XX століття. Автор поетичних збірок: “Стилет і стилос”, “Гербарій”, “Земля й залізо”, “Земна мадонна”, “Перстень Полікрата”, “Влада”, […]...
39. Короткий переказ – Істотне – ЄВГЕН МАЛАНЮК – ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА ЄВГЕН МАЛАНЮК Діла ростуть у невмолимі черги. Громадиться цеглинами життя. Як рух, як пруг, як вічний вир енергій. Триває й визначається буття. Співа блакить крізь готику риштовань. Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов. І все ж таки: в началі було – Слово! І все ж таки: начальний дух – Любов! І в серці, і в […]...
40. Євген Маланюк. Життєвий і творчий шлях – Літературний процес XX ст. (1900-1930) Мета. ознайомити старошокласників із біографією та творчістю одного з найяскравіших представників “Празької школи”, проаналізувати добірку віршів. Тип уроку. комбінований. Обладнання. портрет Є. Маланюка, висловлювання письменників і критиків про його творчість, поетичні збірки автора. Хід уроку І. Організаційна частина. ІІ. Перевірка засвоєних знань. Запитання і завдання для учнів. 1. Розповісти про “Празьку школу” українських письменників (виникнення, […]...