Home ⇒ 👍Література ⇒ Безкровна Муза – ЄВГЕН МАЛАНЮК
Безкровна Муза – ЄВГЕН МАЛАНЮК
Євген Маланюк
* * *
Безкровна Муза – нежива,
А я несу їй в бідній жертві
Мої скалічені слова –
І скривавлені, і мертві.
Не оживить, не запалить,
Не випростать зігнуті крижі.
Ось кожна думка, кожна мить
Сталевим лезом горло ріже.
Гей, поки б’ється в хвилях злив
Доби сієї лютий вітер,
Так треба грому дужих слів,
Що загули б в литаврах літері
Гей, де ж той гімн з іржавих сурм?
Де марш непереможних кроків?
Де апокаліпс тих пророків,
Що поведуть в останній штурм?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- “Я волю полюбив державну” (Євген Маланюк) – Євген Маланюк (1897-1968) – Сучасна українська література Ти не загинеш, мій народе, Пісняр, мудрець і гречкосій. Бо вірю: судні дні не даром Твій чорний рай зняли пожаром, І пломінь слупами росте, Сполучаючи з небом степ. (Євген Маланюк) В історії української літератури XX століття Євгенові Маланюку належить одне з найпомітніших місць. Визначний поет і літературознавець, культуролог й автор мистецьких есе та історичних розвідок, […]...
- ТЕСТ 30. Євген Маланюк (“Стилет і стилос”) Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Перша друкована збірка Євгена Маланюка називалась А “Вибрані поезії” Б “Перстень Полікрата” В “Стилет і стилос” Г “Земля і залізо” Д “Поезії в одному томі” 2. Укажіть характерну ознаку авторського стилю Євгена Маланюка: А пісенність Б внутрішня рима В наскрізний ліризм Г алітерації на м’які приголосні Д алітерації […]...
- Короткий переказ – Земна Мадонна – ЄВГЕН МАЛАНЮК – ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА ЄВГЕН МАЛАНЮК Як іонійськая колона. Рожевіє дівочий сніг. Ховаючи опуклість лона В лілеях рук, в лілеях ніг. Єдина! Не ображу зором – Двійник Мадонни на землі. Ось пурпуром Цітери – сором І на щоках, і на чолі, І б’ється кров в блакитних венах, Як птах під вітром весняним. В яких готичних кантиленах Навіки виспівати гімн? […]...
- Короткий переказ – Під чужим небом – ЄВГЕН МАЛАНЮК – ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА ЄВГЕН МАЛАНЮК 1 Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться гук весни і вітер. Веселий вітер світлих літ. А тут – молюсь, убогий митар, Шукаю твій вогненний слід… Ні, не знайти. Ніхто не знає. Ніхто не чув твоїх планів. Біля всесвітнього Синаю, Як […]...
- СТРОФИ – ЄВГЕН МАЛАНЮК 1. Ти виростала, квітла й наливалась І втілилась – в медвяний виноград Та яблука. Мов наложниця, сад Зітхає втолено. І гасне літній галас. І лагодою сяє стиглий лад, І спогад золотіє, як кохались У бурях квітня, в ворожбі Купала- Ось – день плодів. А завтра – листопад. 2. Безверхе бойовисько, де мечі Потяли все,- знов […]...
- СУЧАСНИКИ – ЄВГЕН МАЛАНЮК 1 Максимові Рильському Ще молитесь, далекий брате, Серед Звенигородських піль. Ще не стомились карбувати В коштовних ямбах вічний біль. Краси веселий кондотьєре, Несете хрест свій там, ген-ген, Серед похмуро-рідних прерій; Ви – еллін, схимник і Гоген! Навколо – хащі й печеніги, А в кельї – тиші ніжний спів, Реторти, циркуль, колби, книги, І Ви – […]...
- ВІЗІЯ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Все, що має статися, вже сталось. День тверезий. Праця з-під ярма. Чи ж почую, як щодений галас Перетне архангельська сурма? Обагриться небосхил криваво, Розчахнеться димна височінь І велике мовчання, як слава, Людське серце візьме на мечі. Літаки закрутяться, мов листя, Башти захитаються й падуть. Десь зі сходу, з-поза передмістя Білим сонцем стане Страшний Суд. Він […]...
- Скорочено – ПІД ЧУЖИМ НЕБОМ – ЄВГЕН МАЛАНЮК – 11 КЛАС Твір він присвятив дружині і сину. Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться гук весни і вітер. Веселий вітер світлих літ. А тут – молюсь, убогий митар. Шукаю твій вогненний слід… Ні, не знайти. Ніхто не знає, Ніхто не чув твоїх плачів. Біля […]...
- Скорочено – ЗЕМНА МАДОННА – ЄВГЕН МАЛАНЮК – 11 КЛАС Як іонійська колона Рожевіє дівочий сніг, Ховаючи опуклість лона В лілеях рук, в лілеях ніг. Єдина! Не ображу зором Двійник Мадонни на землі. Ось пурпуром Цітери – сором І на щоках, і на чолі, І б’ється кров в блакитних веснах, Як птах під вітром весняним. В яких готичних кантиленах Навіки виспівати гімн! Там – Приснодівою […]...
- Під чужим небом – ЄВГЕН МАЛАНЮК – скорочено 1 Чужі: й земля, і небо тут, і люди, І місяця золото-срібний ріг. Життя давно, як божевільне, блудить По манівцях заплутаних доріг. Десь кревний край кона в останній муці, Дикун над ним заносить ятаган, А він скажений біль терпить, як Муцій, І крапле кров росою з чорних ран. Чому ж я тут? Куди ж іще […]...
- Шкільний твір на тему – Хто він, Євген Маланюк? …Які б не прикладалися до нього, Євгена Маланюка, Людські мірки, він виростає понад усе Своєю великістю і неповторністю (Н. Левицькі-Холодна). Людина, яка ніколи не стояла за інтереси багатих, Яка все життя поклали на ідею революції і соціалізму, Але яка не вірить, що більшовицьким шляхом можна Допомогти тим ідеалам реалізуватись. Що їй робити? (В. Винниченко) На […]...
- ДІВА-ОБИДА – ЄВГЕН МАЛАНЮК Лежиш, розпусто, на розпутті, Не знати – мертва чи жива. Де ж ті байки про пута куті Та інші жалісні слова? Хто гвалтував тебе? Безсила, Безвладна, п’яна і німа Неплодну плоть, убоге тіло Давала кожному сама. Мізерія чужих історій Та сльози п’яних кобзарів – Всією тучністю просторів Повія ханів і царів. Під сонні пестощі султана […]...
- Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш “Шевченко”) – твір з української літератури Євген Маланюк вважав за свого учителя Тараса Шевченка. З великою повагою і любов’ю схиляв він голову перед талантом великого Кобзаря. Своєму вчителю і натхненнику Маланюк присвятив поезію “Шевченко”, що увійшла до збірки “Земля і залізо”. У вірші автор роздумує над сутністю творчості Шевченка, увиразнює його як геніальну особистість, як національного пророка, поета національної ідеї. Не […]...
- УРИВОК З ПОЕМИ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Je suis un fils de cette race: E. Verhaeren Внук кремезного чумака, Січовика блідий правправнук, Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну. І крізь папери, крізь перо, Крізь дні буденні – богоданно Рокоче запорозька кров Міцних поплічників Богдана – Тих отаманів курінних, Що під гармати революцій Уміли кинуть п’яний сміх В скривавлене обличчя […]...
- Земна мадонна – ЄВГЕН МАЛАНЮК – скорочено Автор вживає старослов’янізми, за допомогою яких створюється ефект урочистості: Як іонійська колона, Рожевіє дівочий сніг, Ховаючи опуклість лона В лілеях рук, в лілеях ніг. Зверніть увагу на конфесійну лексику, вжиту в поезії: Єдина! Не ображу зором Двійник Мадонни на землі. Ось пурпуром Цітери – сором І на щоках, на чолі. І б’ється кров в блакитних […]...
- ОДА ДО ПРИЙДЕШНЬОГО – ЄВГЕН МАЛАНЮК Дні Твої скалічено криваво, За туманом мерехтить мета… Так обридла підозріла слава, Так гнобить нещадна самота. Вию псом на мертвім полі бою, Стережу сей попіл і кістки,- Знаю, Бог розсудить нас з Тобою: Сходять зерна, пружаться ростки. Під морозним вітром – біла тризна, Сніг сліпить, вирує рівнина,- То встає озимина залізна, Крізь крижаний сніг – […]...
- Короткий переказ – Істотне – ЄВГЕН МАЛАНЮК – ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА ЄВГЕН МАЛАНЮК Діла ростуть у невмолимі черги. Громадиться цеглинами життя. Як рух, як пруг, як вічний вир енергій. Триває й визначається буття. Співа блакить крізь готику риштовань. Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов. І все ж таки: в началі було – Слово! І все ж таки: начальний дух – Любов! І в серці, і в […]...
- Євген Маланюк – УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ-ЕМІГРАНТИ Євген Филимонович Маланюк народився 2 лютого 1897 року в Новоархангельську на Кіровоградщині. Батько походив із козацько-чумацького роду, а мати, Гликерія, була дочкою чорногорця Якова Стоянова. 1914 року Є. Маланюк закінчив земське реальне училище в Єлисаветграді і вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Але з початку світової війни став слухачем військової школи в Києві. У січні 1916 […]...
- ПОЕТ СВОЄЇ ЕПОХИ (Євген Маланюк) Визначного поета читають не одно, а більше поколінь. З кожним новим поколінням такий поет ніби народжується наново. Його бачать уже інакше, ніж бачили однолітки і він сам себе. Іноді цей цікавий процес відбувається на очах самого поета. Євген Маланюк у свої. 60 років (родився 2 лютого 1897 року – того самого року й місяця, коли […]...
- Короткий переказ – Стилет чи стилос? – не збагнув. – ЄВГЕН МАЛАНЮК – ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА ЄВГЕН МАЛАНЮК Стилет чи стилос? – не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І весь дзвенить од гімнів п’яних птиць, Співа трава, ніким ще не зім’ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих дів… […]...
- НОКТЮРН III – ЄВГЕН МАЛАНЮК На далекій межі серед Диких Піль, Там, де Чорний Шлях перетнула Синюха, Вартував мій суворий прапрадід степи Та дудоні ординської луни слухав. Від сусідніх зимівників димом тягло. У Торговиці зляканий дзвін бамкав. Може, братові рвали останній суглоб, А сестрі сутеніла остання тямка… І, турецький мушкет набиваючи, в ніч Довго-довго вдивлявся. І хлопця кликав. І наказував […]...
- СОНЕТ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Не трубадур, а вічний яничар, Невільником в солодкому полоні Нічних очей,- я п’ю їх синій чар, Закоханий в розквітлії долоні. Хоч і знайшов я бога в Аполлоні, Та тільки Вам – душі моєї жар, Сузір’я зорь моїх, Волосожар, Захований у серця темнім лоні. Ви ж королевою, лише на мить, Дасте устам тонку лілею-руку… В ту […]...
- ПОЛЕ БОЮ – ЄВГЕН МАЛАНЮК ПОЛЕ БОЮ 1 А поле бою все чека І мріє крізь туман і віддаль. Господь не жалує віка, Щоб ось, блукавши, як сновида, Шукать шляху, і важить час, І пить гіркі й безсонні ночі, Й даремно підбирать ключа До літер тих сузір пророчих. 2 А поле бою нам все те ж – І заповітом, і […]...
- МОЛИТВА – ЄВГЕН МАЛАНЮК Все упованіє моє На Тебе, мій пресвітлий раю… Т. Шевченко Воркував голубий Іордан за її плечима, Крильми срібними краяли вічну блакить голуби, Її звали Марія. – А як же вгадать твоє ім’я, Що його десь шепочуть дрімучі дніпровські степи? Там – під теплим вітром ніжно рипіли оливи, Кедри широкошумні кликали в холодок… …Чи це буде, […]...
- КИЇВ – ЄВГЕН МАЛАНЮК В час невідомий, в час нежданий Ти знов розімкнеш свій язик… М. Філянський 1 По зморі монгольського іга, По трупній отруті Москви – Цей город архистратига Знов квітнув, як ярий цвіт. Зі сходу надходили бурі, Гуділи рвучкі вихорі – Він золотом у лазурі Горів на своїй горі. І щедро спадали шрапнелі, І кулі клювали лице, […]...
- НЕВИЧЕРПАЛЬНІСТЬ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Тяжким хрестом лежать шляхи, Ясні в ночах, вони сліпі вдень: Рамено – з заходу на схід, Рамено – з півночі на південь. І так розп ‘ ята – віки,- Вогонь буття не загасила. Невичерпаний дух який! Яка непереможна сила! Гноблять, калічать, труять рід, Ворожать, напускають чари,- Здається, знищено вже й слід, Лиш потурнаки й яничари. […]...
- КУЛІШ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Гарячий день втопивсь в нічній прозорій Млі. Ти довго Шекспіра перекладав сьогодня – І знав, що все це – в тьму, В майбутнє цій землі. В неславу й забуття… А ніч – лунка безодня – Дзвеніла зорями… І сторінки по одній Ще мерехтять в очах. – І на нічнім теплі Ти полетів у даль, туди, […]...
- ЄВГЕН МАЛАНЮК (1897 – 1968) ЄВГЕН МАЛАНЮК “НА ХРЕСТІ СЛОВА РОЗІП’ЯТИЙ…” Польща, 1922 рік. Містечко Каліш з передмістям Щипьорно. За колючими дротами таборів військовополонених майже десять тисяч інтернованих вояків армій Української Народної Республіки. Дерев’яні бараки, землянки, злигодні, голод, фронтові рани, сухоти, смерть. Пекуче усвідомлення втрати Батьківщини і майже цілковита відсутність надії на майбутнє… А на зібранні академії […]...
- ІСТОТНЕ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Діла ростуть у невмолимі черги. Громадиться цеглинами життя. Як рух, як пруг, як вічний вир енергій, Триває й визначається буття. Співа блакить крізь готику риштовань, Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов. І все ж таки: в началі було – Слово! І все ж таки: начальний дух – Любов! І в серці, і в колекторах моторів […]...
- ЛИСТ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Так. Без Тебе повільна, нестямна загибель, Батьківщино моя, Батьківщина німа! Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі Мстить, нагадуючи, що Тебе нема. А пусті, нескінченні, бездонні ночі, А ворожі, навіки вже страчені дні, Коли марно палаєш, а ворог регоче, А доба ось гримить у залізі й вогні. І от знову дощі. Не дихнеш, не промовиш Крізь […]...
- ІСТОРІОСОФІЧНЕ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Обабіч шляху із варяг у греки Ще й досі живуть ні варяги, ні греки, А так собі, еманація, гра – Дрижить протоплазмою без ядра. І скільки не пружили і не палили, Тільки ойойкало тлусте тіло, Тільки переповзало завжди Тудою – сюди, а сюдою – туди. Лайка? Ніж? Нове Запорожжя? Хоч убий, не збагну, що поможе. […]...
- Тема 41. Євген Маланюк – Творчість українських письменників-емігрантів Євген Филимонович Маланюк – визначний поет і літературознавець, культуролог й автор мистецьких есе та історичних розвідок, палкий патріот України й гуманіст. Його творчість справляла велике враження не тільки на митців “празької школи”, а й на всю українську лірику XX століття. Автор поетичних збірок: “Стилет і стилос”, “Гербарій”, “Земля й залізо”, “Земна мадонна”, “Перстень Полікрата”, “Влада”, […]...
- ОДНА ПІСНЯ – ЄВГЕН МАЛАНЮК В кінці греблі Шумлять верби… Бува, почуєш пісню і спахнеш Пекучим болем пізньої любові – І от – далечина Твоїх безмеж, Твоїх небес нестриманая повінь: Пливе, пливе блакитна широчінь, Росте, росте співучим колом обрій; Від білих хмар лиш смарагдова тінь Біжить ланами, лиш вітри недобрі Напружують свій навіжений чвал… О, як забуть Тебе, єдину в […]...
- ВАРЯЗЬКА БАЛАДА – ЄВГЕН МАЛАНЮК Необорима соняшна заглада – Віки, віки – одна блакитна мить! Куди ж поділа, степова Елладо, Варязьку сталь і візантійську мідь? Від синіх меж до сіверських україн Широчина нестримано росте, Мов на бандурі велетенській грає Співучим вітром припонтійський степ. Гарячий день розлив пекуче злото І сам втопивсь у соняшнім меду, Й крізь спокій цей єдина ллється […]...
- ЖДАЛИ ВСІ ЗЕЛЕНОГО РОЗМАЮ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Ждали всі зеленого розмаю, Леготу плодючого тепла, Ти ж дихнув, смертельно-білий маю, І земля снігами загула. Мерзне квіття дитячо невинне. Заклякають соки в деревах. Ярий гін крижана смерть прилине, Все скує смертельно-білий жах. Заридає поминальним співом, Спеленає в похоронний сніг, І весна – земна пречиста діва – Нежива у сніговій труні. Та крізь хугу вдарить […]...
- НАПИС НА КНИЗІ ВІРШІВ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Напружений, незломно-гордий, Залізних імператор строф,- Веду ці вірші, як когорти, В обличчя творчих катастроф. Позаду – збурений Батурин В похмурих загравах облуд,- Вони ж металом – morituri – Сурмлять майбутньому салют. Важкі та мускулясті стопи Пруживий одбивають ямб,- Це дійсності, а не утопій Згучить громовий дифірамб. Ось – блиском – булаву гранчасту Скеровує лише вперед: […]...
- ПЛІД ДОЗРІЛОСТИ – “СЕРПЕНЬ”, ОСТАННЯ КНИЖКА ПОЕТА (Євген Маланюк) Євген Маланюк – найстарший поет еміграції – дав тепер найсвіжішу поетичну новинку. Це дев’ята книжка його поезій, під назвою “Серпень”. Маланюк увійшов в історію української поезії як поет волюнтаризму, поет того покоління, що 1917 року відновило українську самостійну державу й армію. За свою свободу та незалежність воно понад чотири роки кривавилося в оборонній війні України […]...
- ВИСОКИЙ РАНОК. КАМІНЬ НЕНАГРІТИЙ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Високий ранок. Камінь ненагрітий, Сочистий кущ і поруч – синя тінь. Вузьке від спеки річкове корито. Уламки скель. Акварелева рінь. Прокинься лиш. Хіба ж це не знайоме? Не Сугоклей? Не висохлий Інгул? Ці майже зовсім гранітові зломи І здовж долини вітру рівний гул… Перечекай. Це ще не чорна осінь: Це – золота, як згадка про […]...
- Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка – ІІ варіант – 11 клас – ЄВГЕН МАЛАНЮК – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Людина завжди мріяла про щасливе життя, про незалежність своєї країни, про власну свободу. Людина хоче жити своїми думками, мати свої мрії, будувати своє щастя, незалежно від того, як думають, про що мріють, чого бажають від життя інші. Так жив український поет Євген Маланюк, який, хоч і народився в Україні, але не зміг винести морального поневолення […]...
- Євген Маланюк. Життєвий і творчий шлях – Літературний процес XX ст. (1900-1930) Мета. ознайомити старошокласників із біографією та творчістю одного з найяскравіших представників “Празької школи”, проаналізувати добірку віршів. Тип уроку. комбінований. Обладнання. портрет Є. Маланюка, висловлювання письменників і критиків про його творчість, поетичні збірки автора. Хід уроку І. Організаційна частина. ІІ. Перевірка засвоєних знань. Запитання і завдання для учнів. 1. Розповісти про “Празьку школу” українських письменників (виникнення, […]...