Трудові ресурси й зайнятість населення Харківщини
Харківська регіональна система розселення
У сучасних умовах територіальна організація розселення здійснюється у формі систем. Це зумовлює взаємопов’язаний розвиток поселень. Система розселення являє собою сукупність населених пунктів різної величини та функцій, між якими існують різні види економічних і соціальних зв’язків.
Міські та великі сільські поселення виступають ядрами (центрами) систем розселення різних таксономічних рангів.
Системи розселення включають населені пункти різної величини та функцій, тісно взаємопов’язані з виробництвом, і розпиваються в єдності з ним. Провідним у цьому взаємозв’язку є виробництво, яке визначає розвиток систем розселення. А ті, у свою чергу, впливають на розвиток і розміщення нових галузей виробництва та сфери послуг.
Система розселення Харківщини формувалася як складова Єдиної системи розселення СРСР (а до того – Російської імперії). Після проголошення незалежності України відбувається трансформація республіканської системи розселення і національної системи. Це супроводжується налагодженням і переорієнтацією внутрішньо – та зовнішньосистемних зв’язків, як виробничо-економічних, так і адміністративно-господарських, соціально-демографічних.
Харківська регіональна система розселення є однією з найбільших в Україні як за чисельністю населення, так і за щільністю та кількістю населених пунктів.
У складі регіональних систем розселення виділяють субрегіональні (обласні) системи. Межами таких систем є межі адміністративних областей, а їх системоутворюючими ядрами – обласні центри. Поряд зі спільністю території для таких систем характерні виробничі та соціальні зв’язки, єдина система інформації, спільність виробничої та соціальної інфраструктури.
Система міського розселення області. Опорний каркас розселення в області складають:
- Місто-мільйонер Харків; Два середніх міста (Лозова, Ізюм); 14 малих міст; 61 селищ міського типу (смт).
За гальну структуру розселення відповідає вплив обласного центру, що утворює своєрідну “зону тяжіння” радіусом до 45 км. Її сила на стільки потужна, що більшість малих міст і селищ міського типу перебуває в межах Харківської агломерації (відповідно 8 і 37). Частка Харкова в загальній кількості населення перевищує половину.
Урбанізація – процес зростання міст і їхньої ролі в розвитку суспільства.
Субурбанізація – процес зростання та розвитку приміської зони великих міст, у результаті чого формуються міські агломерації. Порівняно з містами-центрами агломерацій характеризується вищими темпами збільшення кількості жителів приміських поселень і міст-супутників.
- Малі міста – міста з населенням від 10 тис. до 50 тис. осіб; Середні міста – від 50 тис. до 100 тис. осіб.
Більш-менш потужні центри міжрайонних систем утворюються лише на відстані 100-130 км від Харкова.
Міжрайонні системи розселення формуються навколо найбільших в області міст та охоплюють декілька адміністративних районів.
Формування сучасної структури міського населення більшою мірою визначається розвитком усього комплексу містоутворюючих галузей (а не лише промисловості).
За функціями міста області поділяють на:
- Багатофункціональний центр – Харків; З переважанням промислових функцій – Ізюм, Куп’янськ; З переважанням промислових і транспортних функцій – Лозова, Люботин, Мерефа.
У місті Південному промислово-транспортні функції поєднуються з лікувально-оздоровчими. Решта 10 міст є організаційно-господарськими та культурно-побутовими центрами сільськогосподарських районів.
Районні системи розселення охоплюють усі поселення адміністративного району за допомогою адміністративних, організаційно-господарських та інших зв’язків.
Особливості урбанізації. Харківська область є однією з найбільш “міських” в Україні. Усього в містах і селищах міського типу проживає 2214,5 тис. осіб, що складає 80 % усього населення області. Рівень урбанізації зростає, хоча й повільно.
Сільське розселення
Первинні системи об’єднують поселення в межах сільських рад, їх центрами є центри сільрад, які сполучають інші поселення адміністративними, господарськими, культурно-побутовими та іншими видами зв’язків.
У Харківській області нараховується 381 сільських рад. Вони об’єднують 1683 села. Село є давнім і дуже поширеним гішом поселення. Харківщина виділяється густою мережею сіл. Регіональні відмінності розміщення, розмірів і планування сільських поселень зумовлені особливостями географічного положення, природних умов і ресурсів, історичного розвитку.
За особливостями розміщення переважає долинно-яружний тип сільських поселень, що зумовлено мікрокліматичними умовами й умовами залягання грунтових вод.
Серед планувальних форм сільських поселень переважають села багатовулецевої забудови. Характерними для Слобожанщини є також витягнуті села.
До традиційних типів сільських поселень нашого краю, особливо північно-західних районів, належить хутір. Це малодвірне, переважно однодвірне, поселення. Певна частина хуторів виникла в період феодалізму внаслідок освоєння нових земель (народні колонізації). Та в повоєнний час більшість хуторів були ліквідовані як “неперспективні”.
У сучасних умовах важливими проблемами вдосконалення територіальної організації розселення є забезпечення активізації соціально-економічного розвитку центрів систем розселення (передусім середніх і малих міст, селищ міського типу), збереження мережі малих сільських поселень та припинення деградації всієї мережі сільських поселень.
Трудові ресурси області
У Харківській області кількість населения працездатного віку складає 1724,3 тис. осіб, або 62,3 % від чисельності всього населення. Незважаючи на процеси старіння населення, частка осіб працездатного віку зростає. З них 81 % припадає на міське населення, 19 % – на сільське. Добре забезпечені трудовими ресурсами місто Харків, Харківський і Первомайський райони. Найменша кількість працездатного населення залишилася в:
- Краснокутському; Валкінському; Зачепилівському; Сахновщинському; Великобурлуцькому районах.
78% населення Харківщини, старшого за 15 років, має повну середню та вищу освіту. Разом з особами, які мають неповну середню освіту, цей показник складає 83 %, В останні роки стрімко зростає кількість фахівців з вищою освітою. У Харкові ведеться підготовка кадрів для господарства майже з усіх спеціальностей! Тому рівень освіченості населення вищий, ніж в інших областях. Як правило, рівень освіти в містах вищий, ніж у селах, але поступово ситуація вирівнюється. Високим рівнем освіченості відзначаються райони, у яких розміщено великі промислові підприємства: Лозівському, Куп’янському та Першотравневому районах. Найнижчий рівень освіченості населення характерний для районів з низькою часткою працездатного населення:
- Краснокутського; Великобурлуцького; Сахновщинського.
Ринок праці. Структура зайнятості, її зміни.
Чисельність економічно активного населення віком 15-70 років у Харківській області у 2009 р. становила 1379,8 тис. осіб, з них 1274,3 тис. осіб, або 92,4 %, були зайняті економічною діяльністю. Решта економічно активного населення не мали роботи, але активно її шукали та були готові приступити до неї: відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) вони класифікувались як безробітні.
Економічно активне населення – це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю та чисельності безробітних, які на цей момент не мають роботи, але бажають її одержати. У структурі зайнятості населення у виробничій сфері традиційно переважає:
- Промисловість (26,5%); Далі йдуть транспорт і зв’язок (9,2%); Торгівля (8,1%); Сільське господарство (5,5%); Будівництво (3,1%).
Серед галузей невиробничої сфери виділяються:
- Освіта (16,7 %); Охорона здоров’я, фізична культура та соціальне забезпечення (11,3 %).
За роки переходу до ринкової економіки значно скоротилася частка зайнятих у промисловості, сільському господарстві, будівництві, культурі, науці. Водночас з розвитком ринкових відносин у країні зросла частка зайнятих у сфері фінансової діяльності та операцій з нерухомістю, державному управлінні, торгівлі, готельному та ресторанному бізнесі.
Стан безробіття на Харківщині в цілому відбиває процеси структурної перебудови економіки регіону. Безробітне населення поповнюється за рахунок вивільнення працівників у процесі реструктуризації виробництва в промисловості, сільському господарстві, у будівництві, закладах культури і науки та інших галузях. Робітників багатьох підприємств відправляють у тимчасові відпустки, із часом вони поповнюють лави безробітних.
Чисельність безробітних працездатного віку (обчислена за методологією Міжнародної організації праці) дорівнювала 105,5 тис. осіб. Рівень безробіття серед економічно активного населення у віці 15-70 років становив 7,6 %, а в працездатному віці – 8,4 %.
Структурні зміни в господарстві вимагають проведення продуманої державної політики з раціонального управління трудовими ресурсами, забезпечення їх зайнятості, перепідготовки кадрів тощо. Для цього створено служби зайнятості.
В обласній державній службі зайнятості на обліку станом на початок 2010 р. перебувало 31,5 тис. громадян, у тому числі майже 29,8 тис. мали статус безробітних. Рівень офіційно зареєстрованого безробіття, розрахований як відсоток від середньорічної чисельності населення працездатного віку, становить 1,72 %. Цей показник нижчий за середній по Україні (1,9 %).
Великою проблемою залишається безробіття серед жінок, які складають більше половини всіх безробітних. Кожен третій безробітний – це молода людина у віці до 35 років, 32,5 % – жителі сільської місцевості.
Особливої уваги з боку органів влади потребує проблема працевлаштування молодих спеціалістів та створення робочих місць у сільській місцевості.
Одним із шляхів вирішення проблеми безробіття є самозайнятість населення, а також зайнятість на підприємствах малого бізнесу.
Самозайнятість – суспільно-корисна, на власні кошти організована трудова діяльність населення.
Удосконалення галузевої структури зайнятості супроводжується зростанням вимог до освітнього та професійного рівня кадрів. Що найважливіше сьогодні, так це те, що харків’яни зберегли свій трудовий потенціал, працездатність, уміння підвищувати власну майстерність та накопичувати багаж знань.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)