ТРАГІЧНИЙ І ГЕРОЇЧНИЙ ПАФОС КОЗАЦЬКИХ ПІСЕНЬ “ОЙ НА ГОРІ ТА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ”, “СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ”, “ГОМІН, ГОМІН ПО ДІБРОВІ”
Мета: ознайомити школярів з особливостями козацьких пісень, з’ясувати їх трагічний і героїчний пафос; проаналізувати програмові пісні про козацтво; розвивати вміння грамотно, послідовно висловлювати власні думки, почуття, спостереження, обстоювати їх, наводячи переконливі докази та обгрунтування, раціонально використовувати навчальний час; формувати кругозір школярів; виховувати почуття пошани, поваги до народної пісні, історичного минулого нашої країни; позитивні риси характеру, допитливість; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: бібліотечка творів про козацтво, портретна галерея гетьманів України, “Запорозький марш” М. Лисенка (музичний твір) дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями
– Чому пісня – вид української культури?
– Які соціально-побутові пісні вам відомі?
– Чим відрізняються соціально-побутові пісні від календарно-обрядових?
– Чому народ складав пісні про козаків, їх ватажків?
– Яким ви уявляєте сучасного козака? Як він зображений у художніх творах?
III. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Загальна характеристика козацьких пісень, їх особливості.
Матеріал для вчителя
Козацькі пісні пов’язані з історією народу; найдавніші з них оспівують героїзм захисників вітчизни від турецько-татарських загарбників, готовність молодих патріотів пожертвувати родинним затишком, а може, й життям, тому в цих піснях важливе місце займає мотив прощання з родиною, битви з ворогом і героїчної загибелі козака. “Моя прекрасная, могучая, вольнолюбивая Украина туго начиняла своим вольным и вражьим трупом неисчислимые огромные курганы,- з романтичною піднесеністю і захопленям писав Шевченко,- она своей славы на поталу не давала, ворога-деспота под ноги топтала и – свободная, нерастленная – умирала. Не напрасно грустны и унылы ваши песни, задумчивые земляки мои. Их сложила свобода, а пела тяжкая одинокая неволя”.
У козацьких піснях підкреслена непокірність молоді, що не хотіла закріпачення і вибирала життя, повне тривог і небезпек, але вільне, тому йпокидала різні місця “не з добра, не з розкоші, а з великого лиха”.
У піснях цього циклу часто йдеться не про вчинки, а про емоції героя,- це, переважно, тужливий настрій самотнього, безталанного козака, безрідного сироти, якому – степ широкий – рідний брат, а шабля й люлька – вся родина.
Єдиний вірний товариш, що оплакує зраненого помираючого козака,- його бойовий кінь:
…що в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче…
Кінь сповіщає рідню про героїчну загибель козака:
…не плач, мати, не журися,
Та взяв собі панночку,
В чистім полі земляночку.
Козацькі пісні відзначаються багатою палітрою художніх засобів, особливою мелодійністю, яка досягається, зокрема, і тонко підібраними асонансами й алітераціями.
Улюблена метафора козацьких пісень – це зображення смерті як одруження або як непробудного сну: “заснув в степу він, сердега, довіку”; битви – як засіву чи кривавого бенкету. Окремі образи, символи, метафори й мовні кліше з поетичного арсеналу козацьких пісень зустрічаємо в інших циклах та жанрах, бо вони, виявляючи народний ідеал, якнайкраще відповідають його естетичним смакам та уподобанням”.
2. Аналізування програмових козацьких пісень
2.1. “Ой на горі та женці жнуть”.
2.1.1. Виразне читання пісні.
2.1.2. Тема: зображення військового походу козаків.
2.1.3. Ідея: уславлення мужності, відваги Дорошенка, Сагайдачного, козацького війська.
2.1.4. Основна думка: особисті інтереси повинні завжди поступатися суспільним (Сагайдачний і його дружина).
2.1.5. Жанр: козацька пісня.
2.1.6. Опрацювання змісту твору у формі бесіди за питаннями:
– Яким ви уявляєте козака, читаючи цей твір?
– Що вам відомо про мужність, героїзм, винахідливість цих людей?
– Доведіть, що “Ой на горі та женці жнуть” – це козацька пісня.
– Куди, на ваш погляд, йшли козаки? Що про це свідчить?
– Чим пояснити те, що Сагайдачний перебував позаду війська?
– Чому для Сагайдачного у поході найважливіше мати тютюн і люльку, ніж жінку?
– Для чого у пісні більше уваги приділяється козакам, а не женцям?
– Ким були Сагайдачний і Дорошенко для козацтва? Що ви можете про них розповісти?
2.1.7. Художні особливості твору.
Повтори:
“Гей, долиною,
Гей, широкою”
“…Женці жнуть”,
“Гей..”,
“Під ними…”,
“…Необачний!”
Риторичні оклики:
“Веде своє військо,
Веде запорізьке хорошенько!”
“…Необачний!”
“Не журися!”
“Під ним кониченько”
Під ним вороненький, Сильне-дужий!”
Епітети: “зелена гора”;
Звертання:
“Гей, вернися, Сагайдачний”,
“Гей, хто в лісі, озовися”.
2.1.8. Додатковий матеріал. (Історична довідка).
1) Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.
У походах козаків на Туреччину й на Крим найбільше вславився кошовий П. Конашевич-Сагайдачний.
Петро, син Конона, а тому званий Конашевич, був родом із Самбірського повіту в Галичині. Його батько був заможним шляхтичем і хотів виховати Петра розумним чоловіком. Тому віддав його до найкращої тоді школи на Україні, до Академії в Острозі.
Сагайдачний вчився там 8 літ і, мабуть, там дістав прізвище Сагайдачний, тому що дуже добре стріляв з лука, а стріли лука ховають у сагайдаку.
По восьми роках науки Сагайдачний дістався якось в 1614 році з кількома товаришами з Академії на Січ. Там незабаром виявилося, що Сагайдачний не тільки дуже розумний і освічений чоловік, але також дуже відважний вояк у битві. Тому козаки вибрали його в 1616 році кошовим Січі і гетьманом.
Сагайдачний бачив, як козаки зубожіли і як терплять через те, що король не дотримав своїх присяг. Він задумав зробити так, щоб Польща знову потребувала помочі козаків, бо тим чином думав зібрати велике козацьке військо і таки отримати від Польщі великі полегшення не тільки для козаків, але й для всього українського народу.
Щоб збагатити трохи козацьку касу та й зробити козацьке ім’я славним на всю Європу, гетьман почав водити козаків на Туреччину й на кримських татар. На нових чайках-човнах він кілька разів перепливав Чорне море аж до Царгорода, несподіваним нападом нищив турецьку столицю і увільняв багато козаків з турецької неволі. Таких походів робив він від 1616 року дуже багато і то на різні міста Туреччини і Криму: на Царгород, Кафу, Синоп, Трапезунд та інші.
Козаки також урятували Польщу під Хотином від турецької навали. Багато це коштувало козацької крові, а Сагайдачний скоро потім помер через ту битву. Він був тяжко ранений під Хотином і поїхав до Києва лікуватися, але даремно, бо весною 1622 року вмер. Київські “братчики” і школярі влаштували гетьманові величавий похорон і поховали його в церкві Богоявленського Братства в Києві.
Так помер славний і розумний кошовий і гетьман України Сагайдачний, що про нього і донині співається в багатьох піснях. Він щиро хотів допомогти своєму народові і за те віддав своє життя.
2) Михайло Дорошенко.
У 1626 році посилає послів до Варшави наступний гетьман – М. Дорошенко, щоб сейм затвердив ті привілеї і права, які обіцяв Сагайдачному.
Та сейм наче забув про ті недавні обіцянки і зовсім відвернувся від козаків. Тоді козаки вже на власну руку починають знову походи на турків і татар. М. Дорошенко водив козаків до Царгорода – та в однім поході на Крим йому не пощастило й він загинув у битві з татарами в 1628 році.
3) Козак – вільна людина із селян чи міської бідноти або утікач від утиску феодалів, житель Запоріжжя, Дону.
2.2. “Стоїть явір над водою”.
2.2.1. Виразне читання поезії.
2.2.2. Тема: відтворення суму козака за Вкраїною рідною напередодні від’їзду його до Московщини.
2.2.3. Ідея: співчутливе ставлення до молодого козака, який загинув на Московщині.
2.2.4. Основна думка: народ завжди пам’ятатиме тих, хто загинув заради щастя, добробуту, миру на рідній землі.
2.2.5. Жанр: козацька пісня з трагічною кінцівкою.
2.2.6. Композиція.
Поезія складається із семи строф по чотири рядки.
Твір умовно поділяється на дві частини: страждання молодого козака напередодні від’їзду до Московщини та його загибель у боротьбі за свою милу Україну.
2.2.7. Обговорення змісту пісні за питаннями:
– Що вам відомо про явір як дерево?
– Чому явір порівнюється з молодим козаком?
– Над чим журиться козак? Які часи зображені в творі?
– За допомогою яких слів описано козака?
– З чим, на ваш погляд, пов’язано те, що козак поїхав у Московщину?
– Чи можна козака вважати зрадником?
– Що символізує калина? Для чого козак просить посадити цю рослину у себе на могилі?
– Для чого народ склав цю пісню?
– До якого виду пісень належить даний твір? Чому?
2.2.8. Художні особливості поезії.
– Метафори: “Стоїть явір”, “явір… в воду похилився”, “вода корінь миє”, “…серденько ниє”;
Звертання:
“Не хилися, явороньку…”,
“Не журися, козаченьку…”
– Риторичні оклики:
“Не хилися, явороньку,
Ще ти зелененький!”
“Не журися, козаченьку,
Ще ти молоденький!”
“Не рад козак журитися –
Так серденько ниє!”
“Будуть мені приносити
Од родоньку вісті!”
– Зменшувально-пестливі форми слів: “явороньку”, “зелененький”, “козаченьку”, “молоденький”, “серденько”, “вороненький”, “колисоньку”, “родоньку”.
2.3. “Гомін, гомін по діброві”.
2.3.1. Виразне читання твору.
2.3.2. Тема: зображення часів, коли український народ захищав рідну землю від турецько-татарських загарбників.
2.3.3. Ідея: уславлення козацької мужності, цілеспрямованості, відваги.
2.3.4. Основна думка: кожна мати, проводжаючи свого сина у похід на війну, хвилювалась за його подальшу долю; тільки смілива, рішуча, винахідлива людина здатна протистояти будь-якому ворогові.
2.3.5. Композиція.
Пісня – це діалог між матір’ю і сином. Твір умовно складається з двох частин. Спочатку мати виганяє сина з дому, щоб той ішов на війну, а потім кличе його додому.
2.3.6. Жанр: козацька пісня з героїчним пафосом.
2.3.7. Обговорення змісту пісні за питаннями:
– Чому, на вашу думку, зчинився гомін по діброві?
– Чим пояснити поведінку матері: спочатку вона виганяє сина з дому у військовий похід, а потім його “призиває”?
– Які стосунки склались у козака з ворогом? Про що це свідчить?
– Через що син відмовляється повернутися додому?
– Розкажіть, що вам відомо про мужність і відвагу козаків?
Мікрофон: Як, на ваш погляд, міг закінчитися похід козака? Висловіть свої припущення.
2.3.8. Художні особливості пісні.
– Риторичні оклики:
“Мене кіньми наділяють!”
“Нехай тебе орда візьме!”
“Нехай тебе турки візьмуть!”
“Сріблом, золотом наділяє!”
“Тоді брат твій з війська прийде!”
– Риторичні запитання: “Коли, брате, з війська прийдеш?”
– Повтори: “Нехай тебе…”, “гомін, гомін…”; “туман поле покриває”, “іди, сину, іди, сину”, “мати сина проганяє”, “мене, нене.”
– Звертання: “Іди, сину…”; “мене, нене…”; “вернись, синку…”; “Коли, брате, з війська прийдеш?”; “візьми, сестро, піску жменю”.
– Метафори: “Туман поле покриває”, “орда знає”, “змиють дощі”; “розчешуть терни”; “висушать вітри”.
– Епітет: “буйні вітри”.
V. Підсумок уроку
Скласти інформативне гроно до образу козака (за вивченими піснями).
VI. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів
VII. Домашнє завдання
Знати ідейно-художній зміст коломийок “Дозвілля молоді”, “Жартівливі коломийки”, вміти їх проаналізувати.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)