ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. РІЗНОВИДИ ДУМ (ІСТОРИКО-ГЕРОЇЧНІ, СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ) – Вступ. Усна народна творчість

Мета: ознайомити школярів з українською народною думою як жанром художньої літератури, різновидами дум, тематикою, розвивати логічне мислення, пам’ять, уміння спостерігати, аналізувати, робити висновки, формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати почуття патріотизму, повагу до героїчного минулого свого народу.

Обладнання: бібліотечка “Українські народні думи”, таблиця “Тематичні групи народних дум”, дидактичний матеріал (тестові завдання).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда з учнями

· Що ми називаємо фольклором?

· Які пісні називаються історичними?

· У якій історичній пісні згадано битву під Жовтими Водами?

· Як називають в Україні поетесу-піснярку Марусю Чурай?

ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

IV. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ УРОКУ

1. Вступне слово вчителя

Усім відомо, що історичні пісні – живі свідки подій минулого. Безперечно, вони становлять одну з найвеличніших сторінок духовного життя нашого народу – героїчний епос України. Іван Якович Франко писав: “Найкращий підручник нашої історії – це народні думи та пісні”.

Сьогодні на уроці ми познайомимося з думами як особливим жанром героїчного епосу.

· Пригадаймо, що таке епос.

· Задумаймося над терміном “дума”. Чому цей жанр має таку назву?

У цьому мені допоможуть “дослідники-фольклористи”.

2. Повідомлення “дослідника-фольклориста”

Перші згадки про думи знаходимо не в українських, а в польських пам’ятках літератури ХV ст. Найдавніше вживання слова “дума” в значенні “пісня” знаходимо в перекладі Біблії, зробленому з латинської мови польською у Кракові 1561 року, де латинське слово carmen (пісня) перекладено як “думу”.

Слово “дума” часто трапляється в давньоруських рукописних джерелах на означення думки, мислення. Лише з часом воно набуло іншого значення. Ним почали визначати жанр епічного поетичного твору, епічної пісні.

Термін “дума” як назву нерівноскладової української пісні остаточно утвердив етнограф Михайло Максимович на початку ХІХ століття.

У словнику літературознавчих термінів є пояснення терміну “дума”.

Дума – народна ліро-епічна пісня про історичні або соціально-побутові події, яка має своєрідну будову й виконується речитативом (читання співучим голосом під музичний супровід кобзи чи бандури). Виконавців дум називали кобзарями, лірниками, бандуристами.

3. Слово вчителя

Поява дум припадає на XV-XVI століття. Оскільки до наших днів дійшли думи XVI – XVII століть, то їх основна тематика зумовлена епохою всенародної боротьби з іноземними загарбниками.

Для класифікації дум раніше використовували два найпоширеніші принципи: хронологічний і тематичний.

Хронологічний принцип запропонував Михайло Драгоманов. Він поділив думи на групи відповідно до часу їх виникнення.

Хронологічна класифікація

1. Пісні віку дружинного і княжого (XIV-XV ст).

2. Поезія козацького віку (XVI-XVIII ст).

3. Пісні віку гайдамацького (ІІ пол. XVIII ст).

4. Пісні віку рекрутського і кріпацького (кінець XVIII – початок ХІХ ст.).

5. Пісні про волю (II пол. ХІХ ст).

Цей принцип не “прижився”, тому що тематика дум суміжних періодів не тільки не чергувалась, але й була тотожною.

Тематичний принцип класифікації здійснив Філарет Колесса у своїй праці “Усна словесність”. Він виділив народні думи в окремий жанр, підкреслюючи, що вони “… є своєрідним поетичним літописом українського народу, до багатства якого не може дорівнятися жоден європейський народ, хіба що сербський”. Дослідник визначив жанр думи як козацький епос, “що зріс на підкладі воєнного козацького життя”. Відповідно до такого визначення він подає хронологічні рамки, обмежуючи виникнення дум ХVІ-ХVІІІ ст. і відводячи їм лише півтори сотні років в історії українського фольклору: “Вони витворювалися поступово, більшими й меншими групами, протягом ХVІ-ХVІІ ст., як на це вказує їх зміст із виразними слідами наверстання. Думи про боротьбу з татарами й турками, на якій зосереджувалися воєнні вчинки козаків, належать переважно до найстарших, і тільки небагатьма зразками сягають у ІІ половину ХVІІ ст.”.

За змістом Колесса поділяє думи про боротьбу з татарами і турками на 5 тематичних груп:

1) думи про турецьку неволю (“Невільники”, “Плач невільника”, “Маруся Богуславка”, “Іван Богуславець”, “Сокіл”, “Утеча трьох братів із Азова”);

2) думи про лицарську смерть козака (“Іван Коновченко”, “Хведір Безрідний”, “Самарські брати”, “Смерть козака на долині Кодимі”, “Сірчиха й Сірченки”);

3) думи про щасливий вихід козаків із небезпеки та поворот із воєнного походу й поділ здобичі (“Самійло Кішка”, “Олексій Попович”, “Розмова Дніпра з Дунаєм”, “Отаман Матіяш”);

4) думи про Хмельниччину (“Хмельницький і Барабаш”);

5) думи без історичного підкладу з виразною моралізаторською тенденцією (“Вдова”, “Сестра і брат”, “Прощання з родиною”, “Поворот сина з чужини”, “Дума про сон”).

Визначальною ознакою перших трьох груп дум Колесса називає те, що жодна з дум не пов’язана з якоюсь означеною історичною особою, бо “всі вони звеличують безіменних героїв, змальовують події й постаті типові для цілих століть і характерних для козацької доби”. Усі ці думи “старшої верстви”, на його думку, визначаються ліричним характером і сумовитим настроєм. Думи про Хмельниччину, які, на думку Колесси, мають зовсім інший характер, оспівують відомі історичні події 1648-1657 рр., вказують на конкретних осіб (“Хмельницький і Барабаш”, “Молдавський похід Хмельницького”, “Білоцерківщина”, “Смерть Богдана і вибір Юрія Хмельницького”), а тому вирізняються реалістичним забарвленням.

Це цікаво. Відомі фахівці М. Грицай і Г. Нудьга зауважували, що дума генетично пов’язана з голосіннями (піснями про смерть і похорон героїв, з історичними піснями та баладами). Епічність дум полягає в тому, що картини подій, зазвичай, широкі, масштабні, відображають рух народних мас.

Сучасна класифікація дум спирається на єдність обох принципів.

4. Пояснення вчителя

Історико-героїчні думи мають такі особливості:

□ зображення важливих суспільних подій;

□ певне дотримання правдивості життєвих фактів, докладність поетичної розповіді;

□ високу поетичність мови;

□ невелику кількість основних дійових осіб;

□ своєрідну побудову (зачин, основну частину, повтори, кінцівку)

□ віршовану форму (не рівноскладовість рядків, довільну специфіку римування, моно рими).

□ виконання речитативом під акомпанемент кобзи, бандури, ліри;

□ усне поширення і зберігання;

□ варіативність тексту;

□ великий обсяг.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. виконання тестових завдань

1. Хто автор цих рядків: “Не в затишку біля домашнього вогнища, а на сплюндрованих вогнем і мечем поселеннях… народжувалася наша дума”?

А І. Франко; Б Леся Українка;

В Т. Шевченко; Г М. Стельмах.

2. Виникнення народних дум припадає на:

А ХІ-ХІІ ст.; Б ХIII-XIV ст.;

В XV-XVІ ст.; Г XVII-XVIII ст.

3. Термін “дума” як назву рівноскладової української народної пісні остаточно утвердив:

А Г. Сковорода; Б Т. Шевченко;

В М. Максимович; Г І. Котляревський.

4. Дума – це:

А художній твір усного походження про вигадані та фантастичні події;

Б невеликий за обсягом оповідний художньо-публіцистичний твір;

В великий пісенно-розповідний ліро-епічний твір, переважно героїчного змісту;

Г короткий фольклорний або розповідний твір.

5. Думи відображають події:

А загальним планом;

Б героїчного характеру;

В об’єктивно, емоційно;

Г пов’язані з особистим життям того чи іншого героя.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати матеріал про кобзарів та кобзарські школи.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. РІЗНОВИДИ ДУМ (ІСТОРИКО-ГЕРОЇЧНІ, СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ) – Вступ. Усна народна творчість