Товаришці на спомин – ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Товаришко! хто зна, чи хутко доведеться
Провадить знов розмови запальні,
Нехай, поки від них ще серце б’ється,
Я вам на незабудь спишу думки сумні.
От, може, вам колись, – часами се буває, –
Розглянути старі шпаргали прийде хіть,
Ваш погляд сі щілки, блукаючи, спіткає
І затримається при них на мить.
І вам згадається садок, високий ганок,
Летючі зорі, тиха літня ніч,
Розмови наші, співи й на останок
Уривчаста, палка, завзята річ.
Не жаль мені, що се вам нагадає
Запеклої ненависті порив.
Що ж! тільки той ненависті не знає,
Хто цілий вік нікого не любив!
Згадати тільки всі тяжкії муки,
Що завдали борцям за правду вороги, –
Кому ж не стиснуться раптово руки
Від помсти лютої жаги?
Ні, жаль мені, що й сей порив погасне,
Як згасне все в душі невільничій у нас.
Ох, може б не було життя таке нещасне,
Якби вогонь ненависті не гас!
Лагідність голубина, погляд ясний,
Патриція спокій – не личить нам.
Що вдіє раб принижений, нещасний,
Як буде проповідь читать своїм панам?
Так, ми раби, немає гірших в світі!
Феллахи, парії щасливіші від нас,
Бо в них і розум, і думки сповиті,
А в нас вогонь Титана ще не згас.
Ми паралітики з блискучими очима,
Великі духом, силою малі,
Орлині крила чуєм за плечима,
Самі ж кайданами прикуті до землі.
Ми навіть власної не маєм хати,
Усе одкрите в нас тюремним ключарам.
Не нам, обідраним невільникам, казати
Речення гордеє: “Мій дом – мій храм!”
Наука наша – скарб, закопаний в могилу,
Наш хист – актор-кріпак в театрі у панів,
Непевні жарти гне, сміється через силу,
Поклонами спиняє панський гпів.
Релігія у нас – то морок темний,
Єгипетських жерців деспотія важка,
Закони й право – то устав тюремний,
Родинні зв’язки – ниточка тонка.
Народ наш, мов дитя сліпеє зроду,
Ніколи світа-сонця не видав,
За ворогів іде в огонь і в воду,
Катам своїх поводарів оддав.
Одвага наша – меч, политий кров’ю,
Бряжчить у піхвах, ржа його взяла.
Чия рука, порушена любов’ю,
Той меч із піхви видобуть здола?
Нехай же ми раби, невільники продажні,
Без сорому, без честі, – хай же й так!
А хто ж були ті вояки одважні,
Що їх зібрав під прапор свій Спартак?..
О, сором мовчки гинути й страждати,
Як маєш у руках хоч заржавілий меч.
Ні, краще ворогу на одсіч дати,
Та так, щоб голова злетіла з плеч!
17.07.1896
Related posts:
- “Пролітав буйний вітер над морем” (Леся Українка) – Леся Українка (1871-1913) – Українська література 10-х років Гама пейзажних малюнків Лесі Українки виявляє як любов до рідної природи, захоплення її красою, так і спостережливість у сприйнятті образів чужини. Волинь і Полтавщина, Буковина і Крим, гуцульські Карпати і степова Україна, Чорне море і Поділля знайшли поетичний вираз у творчості Лесі Українки. А ще письменниця збагатила українську пейзажну лірику картинами Італії, Східних Альп і […]...
- “На шлях я вийшла ранньою весною” (Леся Українка) – Леся Українка (1871-1913) – Українська література 10-х років Промінням ясним, хвилями буйними, прудкими іскрами, летючими зірками, палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова! (Леся Українка) “Лесю Українку – славетну и улюблену письменницю нашого народу, феноменальну жінку у світовій культурі – можна характеризувати її ж поетичним образом – “світло нагірне”. Нагірною проповіддю було її слово, що будило з летаргійного сну націю й […]...
- Леся Українка і модернізм – Леся УКРАЇНКА (1871-1913) – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст Дев’яності роки стали для Лесі Українки часом уточнення естетичних орієнтирів. З метою оновлення українського художнього слова вона зверталася до західноєвропейського мистецтва. З болем говорила вона про тих українських авторів, які не бажали рівнятися на досягнення світової літератури: “Біда наших українських писателів у тому, що вони більше пишуть, ніж читають, а як і читають, то все […]...
- В КАТАКОМБАХ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА В КАТАКОМБАХ (Посвята шановному побратимові А. Кримському) Катакомби коло Рима. В крипті*, слабо освітленій олійними каганчиками і тонкими восковими свічками, зібралась громадка християн. Єпископ кінчає проповідь слухачам і слухачкам, що стоять побожно, тихо і покірно. * Крипта – окреме невелике приміщення в катакомбах Єпископ Прославмо ж, браття, господа Христа, Що посадив на небі поруч себе […]...
- Дим – ЛЕСЯ УКРАЇНКА “Для нас у ріднім краю навіть дим Солодкий та коханий…” Так колись Казав старий Гомер: сліпії очі, Либонь, не гриз тоді легенький дим З багаттів хатніх; жертви й гекатомби Палилися не часто, більше в співах… “Для нас у ріднім краю навіть дим Солодкий та коханий…” Без упину Я думала собі оці слова, Простуючи в країну […]...
- ЛЕСЯ УКРАЇНКА – У ДИТЯЧІ ЛЮБІ РОКИ У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства. Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували. Я дивилась на малюнках Не на гордих переможців, Що, сперечника зваливши, Промовляють люто: “Здайся!” Погляд мій спускався нижче, На того, хто, розпростертий, До землі прибитий списом, Говорив: “Убий, […]...
- Леся Українка – ІВАН ФРАНКО Роздивляючися літературну фізіономію Лесі Українки, ми бачимо, що вона тільки закінчила першу добу свого розвою, її талант тільки що отрясся з повивачів тієї несамостійності, що путає кожного поета при перших його кроках. Він тільки що уперше широко і сміло розмахнув крилами власного лету, тільки що показав себе в повній силі і показав нам, чого ми […]...
- ОРГІЯ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Леся УКРАЇНКА ОРГІЯ Драматична поема ДІЯЧІ Антей – співець. Герміона – мати його. Евфрозіна – сестра його. Неріса – жінка його. Хілон – ученик його. Федон – скульптор. Меценат – багатий, значний римлянин, нащадок відомого Мецената. Префект. Прокуратор. Гості на оргії, раби, рабині, танцівниці, міми, хор панегіристів. Діється в Корінфі під римським пануванням. І Садок […]...
- Короткий переказ – Мрії – ЛЕСЯ УКРАЇНКА ЛЕСЯ УКРАЇНКА У дитячі любі роки. Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства. Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Я дивилась на малюнках Не на гордих переможців, Що, сперечника зваливши, Промовляли люто: “Здайся!” Погляд мій спускався нижче. На того, хто розпростертий. До землі прибитий списом, […]...
- ПОДОРОЖ ДО МОРЯ – Леся Українка (Посвята сім’ї Михайла Ф. Комарова)* І Прощай, Волинь! прощай, рідний куточок! Мене від тебе доленька жене, Немов од дерева одірваний листочок… І мчить залізний велетень мене. Передо мною килими чудові Натура стеле – темнії луги, Славути красної бори соснові І Случі рідної веселі береги. Снується краєвидів плетениця, Розтопленим сріблом блищать річки, – То ж матінка-натура […]...
- ОДЕРЖИМА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Леся УКРАЇНКА ОДЕРЖИМА (Драматична поема) І Берег понад озером Гадаринським. Далеко на горизонті ледве мріють човни коло берега і чорніє люд, що хмарою заліг далекий берег. Міріам, “одержима духом”, в глибокій тузі блукає поміж камінням понад берегом, далі зіходить на шпиль скелі і дивиться не па берог, а в глибину пустелі, вона бачить там когось […]...
- Сім струн – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Цикл (Посвята дядькові Михайлові) DO (Гімн. G r a v e*) * Урочисто (італ.). До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься. І буде струна урочисто і тихо лунати, І пісня від серця поллється. По світі широкому буде та пісня літати, А з нею надія кохана Скрізь буде літати, по світі між людьми […]...
- ДАВНЯ КАЗКА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Може б, хто послухав казки? Ось послухайте, панове! Тільки вибачте ласкаво, Що не все в ній буде нове. Та чого там, люди добрі, За новинками впадати? Може, часом не завадить І давніше пригадати. Хто нам може розповісти Щось таке цілком новеє, Щоб ніхто з нас не відмовив: “Ет, вже ми чували сеє!” Тож, коли хто […]...
- ВІДПОВІДЬ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись, Ні, не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та смутний,- Плюща обійми гублять силу дуба. Та без притулку плющ […]...
- КОЛИСКОВА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА КОЛИСКОВА Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти малесенький, Пізній бо час Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль; Хутко прийматимеш Лихо та жаль. Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! Лихо не спить… Леле, дитинонько! Жить – сльози лить. Сором хилитися, Долі коритися! Час твій прийде З долею битися,- Сон пропаде… Місяць […]...
- РОМАНС – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Не дивися на місяць весною,- Ясний місяць наглядач цікавий, Ясний місяць підслухач лукавий, Бачив він тебе часто зі мною І слова твої слухав колись. Ти се радий забуть? Не дивись, Не дивися на місяць весною. Не дивись на березу плакучу,- На березі журливеє віття Нагадає тобі лихоліття, Нагада тобі тугу пекучу, Що збратала обох нас […]...
- КОНВАЛІЯ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА КОНВАЛІЯ Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, – І їй рука чоловіча Віку вкоротила. Ой понесли конвалію У високу залу, Понесла її з собою Панночка до балу. Ой на балі веселая Музиченька грає, Конвалії та музика Бідне серце крав. То ж панночка в […]...
- ПЕРЕМОГА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
- КАМІННИЙ ГОСПОДАР – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Леся УКРАЇНКА КАМІННИЙ ГОСПОДАР Драма ДІЯЧІ: Командор дон Гонзаго де Мендоза. Донна Анна. Дон Жуан*. Долорес. Сганарель – слуга дон Жуана. Дон Пабло де Альварес \ батько Донна Мерседес / і мати донни Анни. Донна Соль. Донна Консепсьйон – грандеса. Маріквіта – покоївка. Дуенья донни Анни. Гранди, грандеси, гості, слуги. *Тут ужито французької, а не […]...
- Давня весна – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Промінням грала, сипала квітки, Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло – Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна. Я думала: “весно для всіх настала, Дарунки, всім несе вона, ясна, Для мене тільки дару не придбала, Мене забула радісна весна”. […]...
- НА РОКОВИНИ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Вірш присвячено Т. Г. Шевченку. Не він один її любив, Віддавна Україну Поети славили в піснях, Немов “красу-дівчину”. Від неї переймали сміх, І жарти, і таночки, Її байки, немов квітки, Сплітали у віночки. Той в ній давнину покохав, Той мрію молоденьку. Він перший полюбив її, Як син кохає неньку. Хоч би була вона стара, Сумна, […]...
- Співець – Леся Українка Пишно займались багрянії зорі Колись навесні, Любо лилися в пташиному хорі Лісні голосні; Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса, І усміхалась весняним привітом Натури краса. Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток,- Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок. А соловейко троянді вродливій Так любо співав, Голосом дивним співець чарівливий Садки розвивав; Слав до вечірньої […]...
- ПРО ВЕЛЕТА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Казка) Давно, в дитячий любий вік, В далекім ріднім краю Я чула казку. Чула раз, А й досі пам’ятаю. Мені її розповідав Малий сільський хлопчина Без тенденційної мети, Бо він же був дитина. Ні, він розказував її З простотою святою (я, може, помилку роблю, Що казку в рими строю). Ми з ним сиділи у садку […]...
- Бояриня – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Драматична поема І Садок перед будинком не дуже багатого, але значного козака з старшини О л е к с и П е р е б і й н о г о. Будинок виходить у садок великим рундуком, що тягнеться вздовж цілої стіни. На рундуку стіл, дзиглики, на столі прилагоджено до вечері. Стара П е р […]...
- ЛІСОВА ПІСНЯ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Леся УКРАЇНКА ЛІСОВА ПІСНЯ Драма-феєрія в 3-х діях СПИС ДІЯЧІВ “ЛІСОВОЇ ПІСНІ” ПРОЛОГ “Той, що греблі рве”. Русалка. Потерчата (двоє). Водяник. ДІЯ І Дядько Лев. Перелесник. Лукаш. Пропасниця (без мови). Русалка. Потерчата. Лісовик. Куць. Мавка. ДІЯ II Мати Лукашева. Килина. Лукаш. Русалка. Дядько Лев. “Той, що в скалі Мавка. сидить”. Русалка Польова. Перелесник. ДІЯ III […]...
- ВЕСНЯНКА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА ВЕСНЯНКА Сестрі Олесі Як яснеє сонце Закине свій промінь ясний До тебе в віконце, – Озвись на привіт весняний. Олесю, серденько, Співай веселенько! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як бідну первістку, Дочасну, морози поб’ють. І кущик любистку Холоднії роси поллють, – Не плач, моя роже, Весна переможе! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як […]...
- ЗОРЯНЕ НЕБО – ЛЕСЯ УКРАЇНКА * * * Зорі, очі весняної ночі! Зорі, темряви погляди ясні! То лагідні, як очі дівочі, То палкії, мов світла прекрасні. Одна зірка палає, мов пломінь, Білі хмари круг неї, мов гори, Не до нас посила вона промінь, Вона дивиться в інші простори… Інша зіронька личко ховає В покривало прозореє срібне, Соромливо на діл поглядає, […]...
- Slavus-Sclavus – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Слов’янщина! – який величний гук, Який широкий і містично темний. І скільки літ і як багато рук Для неї будували храм таємний. Посеред храму п’єдестал звели І статую поставили на ньому, І вид, немов Ізіді, зап’яли Покровом щільним ідолові свому. Стоїть таємна статуя давно, Час тихо упливає рік за роком, І досі ще нікому не […]...
- НАПИС В РУЇНІ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА “Я, цар царів, я, сонця син могутній, Собі оцю гробницю збудував, Щоб славили народи незчисленні, Щоб тямили на всі віки потомні Імення”… Далі круг і збитий напис. І вже ніхто з нащадків наймудріших Царського ймення прочитать не може. Хто збив той напис – чи сперечник-владар, Чи просто час потужною рукою, – То невідомо. Дивним візерунком […]...
- Василь Симоненко – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Десь вітер грає на віолончелі, Морозні пальці приклада до скла, І ти одна в зажуреній оселі Замріяно схилилась до стола. Мов раб німий на араратській скелі Карбує написи про подвиги царя, Ти на папері почуттів моря Переливаєш в строфи невеселі. Ти – хвора дівчина – серед глухої ночі Врізаєш в вічність огненні, пророчі Слова з […]...
- Роберт Брюс, король Шотландський – ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Посвята дядькові М. Драгоманову) ЗАСПІВ Спогадаймо давнюю давнину, Спогадаймо повість незабутню Про далеку вільную країну, Про стару Шотландію славутню. Давня повість! і на байку схожа, – Є в ній певні справи, єсть і мрії, Але ж правда, наче зірка гожа, Сипле скрізь проміння золотії. Правда нам світитиме крізь хмари, Ми ж далеко думкою полинем, Ми […]...
- До мого фортеп’яно – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Мій давній друже! мушу я з тобою Розстатися надовго… Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки, веселі і сумні.// То ж при тобі, мій друже давній, вірний, Пройшло життя дитячеє моє. Як сяду при тобі я в час вечірній, Багато спогадів тоді встає!// Картина постає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й […]...
- ДОСВІТНІ ОГНІ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила. Погасли вечірні огні; Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч покорила. Хто спить, хто не спить, – покорись темній силі. Щасливий, хто сни має милі! Від мене сон милий тіка… Навколо темнота тяжка, Навколо все спить, як в могилі. Привиддя лихі мені душу гнітили, Повстати […]...
- Сльози-перли – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Посвята Іванові Франкові І Сторононько рідна! коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? Де-не-де озветься пташина несміло, Немов перед бурею в темному гаю, І знову замовкне… як глухо, як тихо… Ой лихо! Ой, де ж бо ти, воле, ти зоре таємна? Чому ти не зійдеш на землю із неба? Осяяти землю безщасную треба! […]...
- Неоромантична поезія Мелодій – Леся УКРАЇНКА (1871-1913) – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст Ліричний талант Лесі Українки набув розвитку в 90-х роках. А восени 1899 року у Львові вийшла у світ її нова збірка “Думи і мрії”. Допомогу в здійсненні видання надав відомий етнограф, член редколегії журналу “Літературно-науковий вісник” В. Гнатюк. Назва збірки (образ мрії, бажаного ідеалу) узгоджується з її загальним неоромантичним характером. Твори поєднано в цикли “Мелодії”, […]...
- ВЕЧЕРНЯ ГОДИНА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА ВЕЧЕРНЯ ГОДИНА Коханій мамі Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо! Кругом садочки, біленькі хати, І соловейка в гаю […]...
- ІЗ ЦИКЛУ “З подорожньої книжки” – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Хто не жив посеред бурі, Той ціни не знає силі, Той не знає, як людині Боротьба і праця милі. Хто не жив посеред бурі, Не збагне журби безсилля, Той не знає всеї муки Примусового безділля. Як я заздрила тим людям, Що не мали відпочинку, Поки їх нелюдська втома З ніг валила на часинку! День і […]...
- СОNТRА SРЕМ SРЕRО! – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Без надії сподіваюсь! (Лат.) Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки […]...
- КРАСО УКРАЇНИ, ПОДОЛЛЯ! – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало! Онде балочка весела, В ній хороші, красні села, Там хати садками вкриті, Срібним маревом повиті, Коло сел стоять тополі, Розмовляють з вітром в полі. Хвилюють лани золотії, Здається, без краю, – аж знову Бори величезні, густії Провадять таємну розмову. Он […]...
- Так… в кожній країні є спогади раю! – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Так… в кожній країні є спогади раю! Нема тільки в тебе їх, рідний мій краю! Були й за гетьманів співці; З них деякі вічнії співи зложили, А як їх наймення? і де їх могили, Щоб скласти хоч пізні вінці! Цурались вони кучерявої хрії І вабили очі їм іншії мрії, Не вів до палацу їх шлях: […]...