ПРО ВЕЛЕТА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА
(Казка)
Давно, в дитячий любий вік,
В далекім ріднім краю
Я чула казку. Чула раз,
А й досі пам’ятаю.
Мені її розповідав
Малий сільський хлопчина
Без тенденційної мети,
Бо він же був дитина.
Ні, він розказував її
З простотою святою
(я, може, помилку роблю,
Що казку в рими строю).
Ми з ним сиділи у садку
Вечірньою порою,
В той час, як захід розпалив
Пожежу за горою.
Вечірній вітер турбував
Стареньку нашу грушу,
І щось таємне і жаске
Нам заглядало в душу.
Усе лякало нас: трава,
Що тихо майоріла,
І гаю дальнього стіна,
Що в заході горіла.
Та навіть в груші тій старій
Ми певності не мали, –
Хто знав, про що її гілки
“на мигах” промовляли?
А найстрашніші нам були
Оті ставні тополі,
Що вшикувалися в ряди, –
Запевне, з злої волії
Бо все те, запевняв Лаврін,
(так приятель мій звався),
Зросло на велеті тому,
Що з богом позмагався.
Той велет сильний був колись
Не тілом лиш, а й духом,
Всі людські пута й кайдани
Зривав єдиним рухом.
Його збороти не могла
Ніяка міць ворожа,
Поки на нього не прийшла
Таємна кара божа.
Чим велет бога прогнівив,
Того Лаврін не відав.
Питала потім я й старих,
Та жоден не повідав.
Не встрелив велета господь
Своїм ясним перуном,
А тільки сном його накрив,
Немов м’якеньким руном.
Сон, кажуть, божа благодать, –
Ні, часом кара божа!
Спіткала велета у сні
Пригодонька негожа.
Ліг велет – думав, на часок,
Та й спить уже століття,
Землею заснітився весь
І марить про страхіття.
Бо скористали вороги
З його важкої млості,
Безкарно точать з нього кров
І трощать білі кості.
Вже оснували тіло все
Залізними дротами,
Припали до глибоких ран
Неситими ротами.
Не раз до серця глибини
Сягають хижі руки,
А велет спить камінним сном,
Хоч терпить люті муки.
Часами болісно у сні
Наморщить густі брови,
Тоді стинаються й шумлять
Гаї, ліси, діброви.
Як дошкулить несвітський біль,
Він трохи ворухнеться,
По тілу корчі пробіжать,
Уся земля здригнеться.
Та не бояться вороги,
Гадають: “Ет, примара!”
Але ущухне божий гнів,
Минеться й божа кара.
І встане велетень з землі,
Розправить руки грізні
І вмить розірве на собі
Усі дроти залізні.
“Все, що налипло на йому,
Одразу стане руба…” –
Хлоп’я спинилось. Нам обом
Волосся стало дуба.
“Коли ж він встане?” – тремтячи,
Спитала я хлопчину.
“За рік, сто рік чи за безрік,
А може, й в сю хвилину”.
Тут раптом вихор налетів,
І дерева здригнули.
Ми, як сполохані пташки,
До хати враз майнули…
Кохана стороно моя!
Далекий рідний краю!
Щораз згадаю я тебе,
То й казку сю згадаю.
Єгипет, 5/ІІ 1913
Related posts:
- “Пролітав буйний вітер над морем” (Леся Українка) – Леся Українка (1871-1913) – Українська література 10-х років Гама пейзажних малюнків Лесі Українки виявляє як любов до рідної природи, захоплення її красою, так і спостережливість у сприйнятті образів чужини. Волинь і Полтавщина, Буковина і Крим, гуцульські Карпати і степова Україна, Чорне море і Поділля знайшли поетичний вираз у творчості Лесі Українки. А ще письменниця збагатила українську пейзажну лірику картинами Італії, Східних Альп і […]...
- “На шлях я вийшла ранньою весною” (Леся Українка) – Леся Українка (1871-1913) – Українська література 10-х років Промінням ясним, хвилями буйними, прудкими іскрами, летючими зірками, палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова! (Леся Українка) “Лесю Українку – славетну и улюблену письменницю нашого народу, феноменальну жінку у світовій культурі – можна характеризувати її ж поетичним образом – “світло нагірне”. Нагірною проповіддю було її слово, що будило з летаргійного сну націю й […]...
- Леся Українка і модернізм – Леся УКРАЇНКА (1871-1913) – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст Дев’яності роки стали для Лесі Українки часом уточнення естетичних орієнтирів. З метою оновлення українського художнього слова вона зверталася до західноєвропейського мистецтва. З болем говорила вона про тих українських авторів, які не бажали рівнятися на досягнення світової літератури: “Біда наших українських писателів у тому, що вони більше пишуть, ніж читають, а як і читають, то все […]...
- Сім струн – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Цикл (Посвята дядькові Михайлові) DO (Гімн. G r a v e*) * Урочисто (італ.). До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься. І буде струна урочисто і тихо лунати, І пісня від серця поллється. По світі широкому буде та пісня літати, А з нею надія кохана Скрізь буде літати, по світі між людьми […]...
- ДАВНЯ КАЗКА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Може б, хто послухав казки? Ось послухайте, панове! Тільки вибачте ласкаво, Що не все в ній буде нове. Та чого там, люди добрі, За новинками впадати? Може, часом не завадить І давніше пригадати. Хто нам може розповісти Щось таке цілком новеє, Щоб ніхто з нас не відмовив: “Ет, вже ми чували сеє!” Тож, коли хто […]...
- В КАТАКОМБАХ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА В КАТАКОМБАХ (Посвята шановному побратимові А. Кримському) Катакомби коло Рима. В крипті*, слабо освітленій олійними каганчиками і тонкими восковими свічками, зібралась громадка християн. Єпископ кінчає проповідь слухачам і слухачкам, що стоять побожно, тихо і покірно. * Крипта – окреме невелике приміщення в катакомбах Єпископ Прославмо ж, браття, господа Христа, Що посадив на небі поруч себе […]...
- ОРГІЯ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Леся УКРАЇНКА ОРГІЯ Драматична поема ДІЯЧІ Антей – співець. Герміона – мати його. Евфрозіна – сестра його. Неріса – жінка його. Хілон – ученик його. Федон – скульптор. Меценат – багатий, значний римлянин, нащадок відомого Мецената. Префект. Прокуратор. Гості на оргії, раби, рабині, танцівниці, міми, хор панегіристів. Діється в Корінфі під римським пануванням. І Садок […]...
- Бояриня – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Драматична поема І Садок перед будинком не дуже багатого, але значного козака з старшини О л е к с и П е р е б і й н о г о. Будинок виходить у садок великим рундуком, що тягнеться вздовж цілої стіни. На рундуку стіл, дзиглики, на столі прилагоджено до вечері. Стара П е р […]...
- Співець – Леся Українка Пишно займались багрянії зорі Колись навесні, Любо лилися в пташиному хорі Лісні голосні; Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса, І усміхалась весняним привітом Натури краса. Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток,- Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок. А соловейко троянді вродливій Так любо співав, Голосом дивним співець чарівливий Садки розвивав; Слав до вечірньої […]...
- КОЛИСКОВА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА КОЛИСКОВА Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти малесенький, Пізній бо час Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль; Хутко прийматимеш Лихо та жаль. Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! Лихо не спить… Леле, дитинонько! Жить – сльози лить. Сором хилитися, Долі коритися! Час твій прийде З долею битися,- Сон пропаде… Місяць […]...
- РОМАНС – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Не дивися на місяць весною,- Ясний місяць наглядач цікавий, Ясний місяць підслухач лукавий, Бачив він тебе часто зі мною І слова твої слухав колись. Ти се радий забуть? Не дивись, Не дивися на місяць весною. Не дивись на березу плакучу,- На березі журливеє віття Нагадає тобі лихоліття, Нагада тобі тугу пекучу, Що збратала обох нас […]...
- ЛІСОВА ПІСНЯ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Леся УКРАЇНКА ЛІСОВА ПІСНЯ Драма-феєрія в 3-х діях СПИС ДІЯЧІВ “ЛІСОВОЇ ПІСНІ” ПРОЛОГ “Той, що греблі рве”. Русалка. Потерчата (двоє). Водяник. ДІЯ І Дядько Лев. Перелесник. Лукаш. Пропасниця (без мови). Русалка. Потерчата. Лісовик. Куць. Мавка. ДІЯ II Мати Лукашева. Килина. Лукаш. Русалка. Дядько Лев. “Той, що в скалі Мавка. сидить”. Русалка Польова. Перелесник. ДІЯ III […]...
- ПЕРЕМОГА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
- ВЕСНЯНКА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА ВЕСНЯНКА Сестрі Олесі Як яснеє сонце Закине свій промінь ясний До тебе в віконце, – Озвись на привіт весняний. Олесю, серденько, Співай веселенько! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як бідну первістку, Дочасну, морози поб’ють. І кущик любистку Холоднії роси поллють, – Не плач, моя роже, Весна переможе! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як […]...
- НАПИС В РУЇНІ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА “Я, цар царів, я, сонця син могутній, Собі оцю гробницю збудував, Щоб славили народи незчисленні, Щоб тямили на всі віки потомні Імення”… Далі круг і збитий напис. І вже ніхто з нащадків наймудріших Царського ймення прочитать не може. Хто збив той напис – чи сперечник-владар, Чи просто час потужною рукою, – То невідомо. Дивним візерунком […]...
- Товаришці на спомин – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Товаришко! хто зна, чи хутко доведеться Провадить знов розмови запальні, Нехай, поки від них ще серце б’ється, Я вам на незабудь спишу думки сумні. От, може, вам колись, – часами се буває, – Розглянути старі шпаргали прийде хіть, Ваш погляд сі щілки, блукаючи, спіткає І затримається при них на мить. І вам згадається садок, високий […]...
- НА РОКОВИНИ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Вірш присвячено Т. Г. Шевченку. Не він один її любив, Віддавна Україну Поети славили в піснях, Немов “красу-дівчину”. Від неї переймали сміх, І жарти, і таночки, Її байки, немов квітки, Сплітали у віночки. Той в ній давнину покохав, Той мрію молоденьку. Він перший полюбив її, Як син кохає неньку. Хоч би була вона стара, Сумна, […]...
- ЗОРЯНЕ НЕБО – ЛЕСЯ УКРАЇНКА * * * Зорі, очі весняної ночі! Зорі, темряви погляди ясні! То лагідні, як очі дівочі, То палкії, мов світла прекрасні. Одна зірка палає, мов пломінь, Білі хмари круг неї, мов гори, Не до нас посила вона промінь, Вона дивиться в інші простори… Інша зіронька личко ховає В покривало прозореє срібне, Соромливо на діл поглядає, […]...
- Леся Українка – ІВАН ФРАНКО Роздивляючися літературну фізіономію Лесі Українки, ми бачимо, що вона тільки закінчила першу добу свого розвою, її талант тільки що отрясся з повивачів тієї несамостійності, що путає кожного поета при перших його кроках. Він тільки що уперше широко і сміло розмахнув крилами власного лету, тільки що показав себе в повній силі і показав нам, чого ми […]...
- Сльози-перли – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Посвята Іванові Франкові І Сторононько рідна! коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? Де-не-де озветься пташина несміло, Немов перед бурею в темному гаю, І знову замовкне… як глухо, як тихо… Ой лихо! Ой, де ж бо ти, воле, ти зоре таємна? Чому ти не зійдеш на землю із неба? Осяяти землю безщасную треба! […]...
- Давня весна – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Промінням грала, сипала квітки, Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло – Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна. Я думала: “весно для всіх настала, Дарунки, всім несе вона, ясна, Для мене тільки дару не придбала, Мене забула радісна весна”. […]...
- КАЗКА ПРО ОХА-ЧУДОДІЯ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА – КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ ЛЕСЯ УКРАЇНКА Лесю Українку знають у всьому світі. її поезію перекладено багатьма мовами. У дев’ять років Лариса Косач (так насправді звали поетесу) почала складати вірші, а в тринадцять – друкуватися. За порадою мами свої твори вона підписувала псевдонімом1 Леся Українка, що став її другим ім’ям. Дитинство Лесі минуло в селі Колодяжному на Волині. На все […]...
- ПОДОРОЖ ДО МОРЯ – Леся Українка (Посвята сім’ї Михайла Ф. Комарова)* І Прощай, Волинь! прощай, рідний куточок! Мене від тебе доленька жене, Немов од дерева одірваний листочок… І мчить залізний велетень мене. Передо мною килими чудові Натура стеле – темнії луги, Славути красної бори соснові І Случі рідної веселі береги. Снується краєвидів плетениця, Розтопленим сріблом блищать річки, – То ж матінка-натура […]...
- ВЕЧЕРНЯ ГОДИНА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА ВЕЧЕРНЯ ГОДИНА Коханій мамі Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо! Кругом садочки, біленькі хати, І соловейка в гаю […]...
- Slavus-Sclavus – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Слов’янщина! – який величний гук, Який широкий і містично темний. І скільки літ і як багато рук Для неї будували храм таємний. Посеред храму п’єдестал звели І статую поставили на ньому, І вид, немов Ізіді, зап’яли Покровом щільним ідолові свому. Стоїть таємна статуя давно, Час тихо упливає рік за роком, І досі ще нікому не […]...
- Василь Симоненко – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Десь вітер грає на віолончелі, Морозні пальці приклада до скла, І ти одна в зажуреній оселі Замріяно схилилась до стола. Мов раб німий на араратській скелі Карбує написи про подвиги царя, Ти на папері почуттів моря Переливаєш в строфи невеселі. Ти – хвора дівчина – серед глухої ночі Врізаєш в вічність огненні, пророчі Слова з […]...
- До мого фортеп’яно – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Мій давній друже! мушу я з тобою Розстатися надовго… Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки, веселі і сумні.// То ж при тобі, мій друже давній, вірний, Пройшло життя дитячеє моє. Як сяду при тобі я в час вечірній, Багато спогадів тоді встає!// Картина постає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й […]...
- ДОСВІТНІ ОГНІ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила. Погасли вечірні огні; Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч покорила. Хто спить, хто не спить, – покорись темній силі. Щасливий, хто сни має милі! Від мене сон милий тіка… Навколо темнота тяжка, Навколо все спить, як в могилі. Привиддя лихі мені душу гнітили, Повстати […]...
- ЛЕСЯ УКРАЇНКА – У ДИТЯЧІ ЛЮБІ РОКИ У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства. Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували. Я дивилась на малюнках Не на гордих переможців, Що, сперечника зваливши, Промовляють люто: “Здайся!” Погляд мій спускався нижче, На того, хто, розпростертий, До землі прибитий списом, Говорив: “Убий, […]...
- Слово, чому ти не твердая криця – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так гостро іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? Ти, моя щира, гартована мова, Я тебе видобуть з піхви готова, Тільки ж ти кров з мого серця проллєш, Вражого ж серця клинком не проб’єш… Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки […]...
- Твої листи завжди пахнуть – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій […]...
- ЯК Я ЛЮБЛЮ ОЦІ ГОДИНИ ПРАЦІ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі, А тільки я одна, неподоланна, Врочистую одправу починаю Перед моїм незримим олтарем. Летять хвилини – я не прислухаюсь. Ось північ вдарила – найкращий праці час, – Так дзвінко вдарила, що стрепенулась тиша І швидше у руках забігало перо. Години йдуть – […]...
- КРАСО УКРАЇНИ, ПОДОЛЛЯ! – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало! Онде балочка весела, В ній хороші, красні села, Там хати садками вкриті, Срібним маревом повиті, Коло сел стоять тополі, Розмовляють з вітром в полі. Хвилюють лани золотії, Здається, без краю, – аж знову Бори величезні, густії Провадять таємну розмову. Он […]...
- Так… в кожній країні є спогади раю! – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Так… в кожній країні є спогади раю! Нема тільки в тебе їх, рідний мій краю! Були й за гетьманів співці; З них деякі вічнії співи зложили, А як їх наймення? і де їх могили, Щоб скласти хоч пізні вінці! Цурались вони кучерявої хрії І вабили очі їм іншії мрії, Не вів до палацу їх шлях: […]...
- СКРІЗЬ ПЛАЧ, І СТОГІН, І РИДАННЯ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА * * * Скрізь плач, і стогін, і ридання, Несмілі поклики, слабі, На долю марні нарікання І чола, схилені в журбі. Над давнім лихом України Жалкуєм-тужим в кожний час, З плачем ждемо тії години, Коли спадуть кайдани з нас. Ті сльози розтроюдять рани, Загоїтись їм не дадуть. Заржавіють від сліз кайдани, Самі ж ніколи не […]...
- Роберт Брюс, король Шотландський – ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Посвята дядькові М. Драгоманову) ЗАСПІВ Спогадаймо давнюю давнину, Спогадаймо повість незабутню Про далеку вільную країну, Про стару Шотландію славутню. Давня повість! і на байку схожа, – Є в ній певні справи, єсть і мрії, Але ж правда, наче зірка гожа, Сипле скрізь проміння золотії. Правда нам світитиме крізь хмари, Ми ж далеко думкою полинем, Ми […]...
- На столітній ювілей української літератури – ЛЕСЯ УКРАЇНКА У кожного люду, у кожній країні Живе такий спогад, що в його в давнині Буди золотії віки, Як пісня і слово були у шанобі В міцних сього світу; не тільки на гробі Складались поетам вінки. За пишнії хрії, величнії оди Король слав поетам-спіщям нагороди, Він славу їх мав у руці; За ввічливі станси, гучні мадригали […]...
- Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей, А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни, ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари В серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, Вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе […]...
- ЛЕСЯ УКРАЇНКА. БІДА НАВЧИТЬ – РОЗДІЛ П’ЯТИЙ. ВИДАТНІ УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ Мета: розширити й поглибити знання учнів про творчість видатної української поетеси Лесі Українки; продовжити ознайомлення учнів з літературною казкою; формувати вміння стислого переказу; вдосконалювати правильність, швидкість, виразність читання; розвивати вміння оцінювати вчинки персонажів, знаходити зображально-виражальні засоби опису героїв; виховувати інтерес до народної мудрості, бажання вчитися. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Доброго ранку! Доброго дня! Доброго […]...
- ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871-1913) ЛЕСЯ УКРАЇНКА Леся Українка (справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року в містечку Новограді-Волинському. Батько письменниці, Петро Косач, був освіченою прогресивною людиною, членом Старої Громади, близьким товаришем Михайла Драгоманова. Мати, Ольга Косач, – відома в українській літературі письменниця Олена Пчілка. Дівчинка виховувалася в культурному українському середовищі, де завжди панував дух […]...