НА РОКОВИНИ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Вірш присвячено Т. Г. Шевченку.

Не він один її любив,

Віддавна Україну

Поети славили в піснях,

Немов “красу-дівчину”.

Від неї переймали сміх,

І жарти, і таночки,

Її байки, немов квітки,

Сплітали у віночки.

Той в ній давнину покохав,

Той мрію молоденьку.

Він перший полюбив її,

Як син кохає неньку.

Хоч би була вона стара,

Сумна, змарніла, бідна,

Для сина вірного вона

Єдина, люба, рідна;

Хоч би була вона сліпа,

Каліка-недоріка, –

Мов рана ятриться в ньому,

Любов його велика.

Вкраїна бачила не раз,

Як тії закоханці

Надвечір забували все,

Про що співали вранці,

І, взявши дар від неї, йшли

До іншої в гостину;

Вони не знали, що то є

Любити до загину.

Він перший за свою любов

Тяжкі дістав кайдани,

Але до скону їй служив

Без зради, без омани.

Усе знесла й перемогла

Його любові сила.

Того великого вогню

І смерть не погасила.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

НА РОКОВИНИ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА