Home ⇒ 👍Географія ⇒ Субрегіони Європи

Субрегіони Європи

Європа – це частина світу, яка займає західну частину материка Євразія. Площа Європи становить 10 млн. км2. З них 4,1 млн. км2 припадає на європейську частину Росії. На політичній карті Європи розташовано 44 незалежні держави (включаючи Росію).

Крім того, Туреччина і Казахстан невеликими частинами розташовуються в Європі, але міжнародна статистика включає їх до складу Азії.

Країни Європи зазвичай поділяються на 4 великих субрегіони:

Північну; Західну; Південну; Східну Європу.

Країни Північної Європи

До складу цього субрегіону входять 8 країн Європи, які омиваються Північним Льодовитим океаном, Балтійським і Північним морями Атлантики. Ці країни, зазвичай, об’єднуються в 2 історико-географічні групи.

Скандинавські держави:

Норвегія; Швеція; Данія; Фінляндія; Ісландія.

Країни Балтії:

Естонія; Латвія; Литва.

Між цими двома групами країн історично склалися тісні політичні, економічні та культурні зв’язки.

Данія, Швеція та Норвегія – конституційні монархії, інші країни субрегіону – парламентські республіки.

Спільні риси їх природних умов полягають, перш за все, в переважно помірному і морському характері клімату. Тільки для Ісландії та північних територій Норвегії, Швеції і Фінляндії притаманні арктичний і субарктичний типи клімату.

Для Норвегії та Ісландії більше типовий гірський рельєф, інші країни – переважно рівнинні. З країн субрегіону лише Ісландія розташовується в тектонічно активній області і відома на весь світ своїми вулканами і гейзерами.

Ісландія вважається однією з країн світу, яка найбільш ефективно використовують геотермальні ресурси. Норвегія і Данія добувають з шельфу Північного моря природний газ і нафту, при цьому особливо виділяється Норвегія – один з найбільших експортерів газу в Європі.

Естонія – єдина в світі країна, енергетика якої заснована на горючих сланцях, тут більше 90% електроенергії виробляється на ТЕС, які використовують цей вид палива. У ряді країн субрегіону розвинена гідроенергетика, особливо в гірських Норвегії та Ісландії.

У Швеції великі запаси високоякісної залізної руди, а в Естонії – фосфоритів.

Крім того, країни Північної Європи багаті лісовими ресурсами.

Загальні риси демографічної ситуації в країнах Північної Європи характеризуються низькими показниками народжуваності і смертності. Однак в Скандинавії і в країнах Балтії демографічна обстановка не однакова. Для Литви, Латвії та Естонії, на відміну від скандинавських держав, характерні природний спад населення і негативний баланс міграції, тобто населення цих трьох країн стійко скорочується.

Для Північної Європи, особливо для скандинавських країн, характерні невисокі показники щільності населення. Рівень урбанізації в усіх країнах вище 70%, а в Ісландії, Норвегії, Данії і Швеції він перевищує 90%. Найбільші агломерації Північної Європи утворилися на базі столичних міст.

Скандинавські держави відносяться до найбільш розвинених в соціально-економічному плані країн світу.

За показниками рівня життя населення цих країн у багатьох міжнародних рейтингах займають провідні місця. Країни Балтії ж включаються в блок країн з перехідною економікою як колишні республіки СРСР.

Однак Литва, Латвія і особливо Естонія мають серед країн цього блоку кращі показники по багатьом соціально-економічними параметрами і близькі до рівня розвинених країн.

У міжнародному поділі праці країни Північної Європи спеціалізуються на:

Лісовій і целюлозно-паперовій промисловості; Енергоємній кольоровій металургії; Багатогалузевому машинобудуванні (суднобудування, автомобілебудування, електроніка та електротехніка); Рибальстві; Молочно-м’ясному тваринництві; Морському транспорті; Міжнародному туризмі.

Зокрема, в Північній Європі добре розвинений історико-культурний і екологічний туризм.

Фінляндію особливо велике число туристів відвідує в переддень Різдва (25 грудня), так як в цій країні розташована “офіційна резиденція” Санта-Клауса. У Латвії розвинений приморський туризм:

Рига; Юрмала.

Країни Західної Європи

До складу цього субрегіону Європи входять 3 найбільші економіки континенту:

Німеччина; Франція; Великобританія.

Далі йдуть:

Австрія; Швейцарія; Бельгія; Нідерланди; Ірландія.

“Карликові” держави:

Ліхтенштейн; Люксембург; Монако.

Розташовані в Альпійських горах Австрія, Швейцарія і Ліхтенштейн утворюють групу альпійських держав. А щодо Бельгії, Нідерландів і Люксембургу, з урахуванням високого ступеня їх взаємної економічної інтеграції, застосовується термін Бенілюкс.

Всі країни Західної Європи належать до блоку розвинених країн, і цей субрегіон займає чільне місце в територіальній структурі світового господарства. У світовій економіці країни Західної Європи виділяються розвитком:

Багатогалузевого машинобудування; Хімічної промисловості; Інтенсивного тваринництва; Землеробства; Банківського сектора; Міжнародного туризму.

Країни Південної Європи

На політичній карті Південної Європи розташовані:

Іспанія; Португалія; Італія; Греція.

“Карликові” держави:

Андорра; Сан-Марино; Мальта; Ватикан.

У зв’язку з тим, що економіко-географічне положення і господарський розвиток цих країн протягом своєї тривалої історії пов’язаний з Середземним морем, Південну Європу називають також Середземноморською Європою.

Цей субрегіон вважається колискою європейської цивілізації, так як тут виникли і отримали розвиток найдавніші держави цього континенту:

Стародавня Греція; Стародавній Рим.

Мальта – це маленька острівна держава в Середземному морі, інші ж країни субрегіону відповідно до географічного положення вважаються півострівними.

При цьому Андорра, Сан-Марино і Ватикан, розташовуючись на півостровах, не мають виходу до моря. Сан-Марино і Ватикан вважаються державами-анклавами, так як вони межують тільки з однією державою, тобто з Італією, територією якої вони оточені з усіх боків.

З країн Південної Європи:

Іспанія і Андорра за формою правління конституційні монархії; Держава Ватикан – єдина в Європі теократична монархія (глава держави – Папа Римський, який очолює Римо-католицьку церкву); Інші країни – республіки.

Територія Південної Європи є сейсмічно активною в зв’язку з її розташуванням в Середземноморській геосинклінальній області.

Знамениті вулкани Етна, Везувій, Стромболі знаходяться саме в Південній Європі.

З корисних копалин є запаси руд кольорових металів і мінеральних солей. Відповідно до тектонічної будови, рельєф субрегіону переважно гірський. Субтропічний клімат середземноморського типу з жарким, порівняно сухим літом і теплою, дощовою зимою сприятливий для сільського господарства і туризму. Однак у порівнянні з іншими частинами Європи забезпеченість водними ресурсами в Південній Європі гірша, в деяких її регіонах спостерігається їх дефіцит.

Для демографічної ситуації в Південній Європі характерні низькі показники природного і міграційного приросту населення.

З цього боку особливо виділяються Іспанія, Португалія і Греція, населення яких скорочується. У країнах Південної Європи міграційний баланс невеликий, а в перерахованих вище країнах навіть негативний в зв’язку з тим, що приплив іммігрантів з країн, які розвиваються, зокрема, з Північної Африки, врівноважується відтоком емігрантів в країни Західної Європи.

У зв’язку з гористістю рельєфу країн Південної Європи населення розміщене нерівномірно, воно, в основному, зосереджено на приморських рівнинах і в долинах річок. Урбанізація в Південній Європі нижче, ніж в країнах Північної і Західної Європи, але в середньому перевищує 60%.

Показники соціально-економічного розвитку країн Середземноморської Європи нижчі, ніж в країнах Північної і Західної Європи. У масштабі Європейського Союзу кризові явища особливо помітні в економіці:

Греції; Португалії; Іспанії.

Входячи до групи “великої сімки”, Італія виділяється різкою нерівномірністю соціально-економічного розвитку територій. Якщо Північна Італія вважається одним з найбільш розвинених економічних районів Європи, то південна частина країни, навпаки, є однією з найбільш відсталих територій Європи.

В системі міжнародного поділу праці країни Південної Європи спеціалізуються, перш за все, на:

Субтропічному землеробстві (виноград, цитрусові, горіхи, оливки і т. д.); Туризмі.

Цей субрегіон вважається найбільшим в світі районом приморського туризму. Найбільш розвинені галузі промисловості:

Легка (текстильна, швейна, шкіряно-взуттєва); Харчова (м’ясна продукція, консервна, виноробна).

Італія та Іспанія також виділяються розвитком машинобудування, особливо автомобілебудування.

Країни Східної Європи

До цього субрегіону відносяться:

Колишні союзні республіки (Російська Федерація, Україна, Білорусь, Молдова); Колишні соціалістичні країни Європи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, Сербія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Македонія, Албанія).

Важлива спільна риса цих країн – приналежність до блоку держав з перехідною економікою. Сім країн субрегіону – Білорусь, Чехія, Словаччина, Угорщина, Молдова, Сербія, Македонія – не мають виходу до моря.

Болгарія, Албанія, Македонія, Сербія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Чорногорія, розташовані на Балканському півострові, тому їх часто називають балканськими країнами.

На політичній карті Східної Європи в кінці минулого століття відбулися великі зміни. В результаті розпаду Радянського Союзу утворилися:

Росія; Україна; Білорусь; Молдова.

В ході розпаду Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії проголосили свою незалежність:

Словенія; Хорватія; Боснія і Герцеговина; Македонія; Чорногорія; Сербія.

Чехословаччина розділилася на:

Чехію; Словаччину.

Останньою політико-географічною зміною в межах субрегіону, яка визнана світовим співтовариством в повному обсязі, став поділ Сербії і Чорногорії в 2006 році.

Відзначимо, що процес здобуття незалежності в деяких Балканських країнах пройшов не цілком мирно, а супроводжувався військовими конфліктами, громадянськими війнами на національному і релігійному грунті.

Найкривавіші з цих конфліктів відбулися в 1992-1995 роках в Боснії і Герцеговині та в Хорватії. На просторах колишньої Югославії, зокрема, в Сербії, Македонії геополітична обстановка й на сьогоднішній день не досягла повної стабільності.

Ще одна політико-географічна особливість Східної Європи полягає в відсутності країн з монархічною формою правління. Росія, а також Боснія і Герцеговина є федеративними державами, інші ж країни субрегіону – унітарними.

Територія субрегіону зайнята, в основному, великою Східно-Європейською рівниною, проте є і великі гірські системи. Гори займають більшу частину території таких країн, як:

Чехія; Словаччина; Румунія; Албанія; Країни колишньої Югославії.

З корисних копалин особливо слід виділити запаси:

Нафти і природного газу (Росія, Румунія); Кам’яного і бурого вугілля (Україна, Росія, Польща, Чехія, Словаччина, Сербія); Залізних руд (Росія, Україна, Польща); Кольорових металів (Албанія, Сербія, Боснія і Герцеговина, Румунія); Калійних солей (Білорусь, Росія); Торфу (Білорусь, Росія).

Гірські країни Східної Європи багаті гідроенергетичними ресурсами, тому в енергетичному балансі таких країн, як Словаччина, Боснія і Герцеговина, Румунія, Албанія, велика частка ГЕС.

Населення найбільш щільно проживає в:

Долинах річок; На морському узбережжі; Промислових районах.

Рівень урбанізації всіх країн, крім Молдови, Боснії і Герцеговини, а також Словенії, вище 50%, в деяких же країнах перевищує 70%.

Але в середньому рівень урбанізації Східної Європи трохи нижче в порівнянні з іншими субрегіонами Європи. Найбільші міські агломерації сформувалися навколо:

Москви; Санкт-Петербурга; Праги; Києва; Будапешта; Донецько-Придніпровського промислового району України; Промислового району Сілезія в Польщі; На чорноморському узбережжі Росії і Болгарії.

Демографічна ситуація, яка склалася в країнах Східної Європи, має кризовий характер і характеризується тим, що в багатьох країнах рівень народжуваності нижче рівня смертності. Тому цілий ряд східноєвропейських держав відноситься до числа країн світу з найшвидшими темпами скорочення чисельності населення.

У національному складі населення домінують слов’янські народи.

До слов’янських народів відносяться:

Росіяни; Українці; Білоруси; Поляки; Болгари; Серби; Хорвати; Чехи; Словаки; Боснійці; Словенці; Македонці; Чорногорці.

Країни Східної Європи істотно розрізняються рівнем соціально-економічного розвитку. Хоча всі країни субрегіону відносяться до блоку країн з перехідною економікою, Словенія, Чехія, Угорщина, Словаччина, Хорватія, Польща за багатьма економічними параметрами близькі до розвинених країн Європи, а Албанія, Македонія, Молдова, характеризуються скромнішими показниками і ближчі до рівня країн, які розвиваються.

Міжнародна спеціалізація країн Східної Європи визначається, насамперед, багатогалузевою промисловістю, зокрема:

Паливно-енергетичною (Росія, Польща, Чехія, Румунія); Чорною металургією (Росія, Україна, Польща, Сербія, Чорногорія); Кольоровою металургією (Сербія, Чорногорія, Албанія); Хімічної (Росія, Білорусь, Україна, Польща); Машинобудуванням (Росія, Україна, Білорусь, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія); Легкою промисловістю (Росія, Польща, Чехія); Харчовою промисловістю (Чехія, Україна, Болгарія, Сербія, Румунія, Македонія, Молдова).

Деякі країни також виділяються виробництвом і експортом сільськогосподарської продукції (Угорщина, Польща, Сербія, Болгарія).

Для багатьох країн важливим джерелом доходів є також туризм. Ця галузь найбільше значення має для таких країн, як:

Болгарія; Румунія; Чехія; Словаччина; Хорватія; Чорногорія; Словенія; Угорщина.