Пустелі і напівпустелі
Пустелі і напівпустелі – це природні зони, які характеризується практично повною відсутністю рослинності і дуже бідним тваринним світом. Все це пов’язано з вкрай суворими кліматичними умовами планети, де вони знаходяться.
Пустелі, в принципі, можуть сформуватися практично в будь-якому кліматичному поясі.
. Їх утворення в першу чергу пов’язано з низькою кількістю опадів. Саме тому пустелі насамперед поширені в тропіках. Тропічні пустелі займають територію більшої частини тропічної Африки та Австралії, західного узбережжя тропічного поясу Південної Америки, а також територію Аравійського півострова в Євразії.
Тут їх формування пов’язане з цілорічним пануванням тропічної повітряної маси, вплив якої посилюється рельєфом місцевості і холодними течіями біля узбережжя.
Також велика кількість пустель розташовується в субтропічному і помірному поясі Землі.
Це територія Патагонії в Південній Америці, де їх формування зумовлене ізоляцією південного краю материка від проникнення вологого повітря холодними течіями, а також у внутрішніх районах Північної Америки та Центральної Азії.
Тут виникнення пустель вже пов’язано з сильною континентальністю клімату за рахунок великої віддаленості від узбережжя, а також гірськими системами, що перешкоджають проникненню вологи з океану.
Виникнення пустель також може бути пов’язано з екстремально низькими температурами на планеті, цей тип пустель, званих арктичними і антарктичними пустелями розглядається нами окремо.
Природні умови пустель виключно суворі.
Кількість опадів тут не перевищує 250 мм на рік, а на значних площах – менше 100 мм. Самою посушливою пустелею в світі є пустеля Атакама в Південній Америці, де опади не випадали протягом 400 років.
Найбільша пустеля світу – Сахара, яка розташована в Північній Африці. Її назва перекладається з арабської саме як “пустеля”.
Тут була зафіксована найвища температура повітря на планеті +58°C.
Під палючими променями сонця в літні місяці, коли воно опівдні досягає зеніту, пісок під ногами розжарюється до величезних температур, а на каменях іноді можна навіть підсмажити яєчню.
Однак, із заходом сонця температура в пустелі різко падає, перепади досягають десятків градусів протягом доби, а зимової ночі тут навіть трапляються заморозки. Всьому виною постійно ясне небо за рахунок низхідних потоків сухого повітря з екватора, через це тут майже не утворюються хмари.
Величезні відкриті простори пустель абсолютно не перешкоджають переміщенню повітря уздовж поверхні Землі, що призводить до виникнення найсильніших вітрів. Пилові піщані бурі приходять несподівано, приносячи хмари піску і потоки розпеченого повітря.
Навесні і влітку в Сахарі піднімається сильний вітер – самум, що дослівно можна перекласти як “отруйний вітер”.
Він може тривати всього 10-15 хвилин, але розпечене запорошене повітря дуже небезпечне для людини, воно обпікає шкіру, пісок не дає вільно дихати, багато мандрівники і каравани гинули в пустелях під цим смертоносним вітром.
Також наприкінці зими – початку весни в Північній Африці з пустелі практично щороку починає дути сезонний вітер-хамсин, що арабською означає “п’ятдесят”, так як у середньому він дме протягом п’ятдесяти днів.
Пустелі помірних широт, на відміну від тропічних пустель, характеризуються ще й сильними перепадами температури протягом року. Спекотне літо змінюється холодною, суворою зимою. Коливання температури повітря за рік можуть становити близько 100°C. Зимові морози в пустелях помірного поясу Євразії опускаються до -50°C, клімат відрізняється різкою континентальністю.
Рослинний світ пустель в особливо важких кліматичних умовах може бути відсутнім повністю, там, де зволоження залишається достатнім зростають деякі рослини, але флора все одно не відрізняється різноманіттям.
Рослини пустель зазвичай мають дуже довге коріння – більше 10 метрів, щоб добувати вологу з підземних вод.
У пустелях Середньої Азії виростає невеликий чагарник – саксаул. В Америці значну частину флори складають кактуси, в Африці – молочаї. Тваринний світ пустель також небагатий. Тут переважають рептилії:
- Змії; Варани; Також тут мешкають скорпіони; Ссавців мало.
Одним з небагатьох зміг пристосуватися до цих важких умов верблюд, якого не випадково прозвали “кораблем пустелі”. Запасаючи воду у вигляді жиру в своїх горбах, верблюди здатні долати великі відстані.
Для корінних кочових народів пустель верблюди – основа їхнього господарства.
Пустельні грунти небагаті гумусом, проте, часто містять багато мінеральних речовин і придатні для ведення сільського господарства. Основною проблемою для рослин залишається дефіцит Води.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)