Охорона і захист водних ресурсів
До завдань водного законодавства відносяться: регулювання водних відносин з метою забезпечення раціонального використання вод для потреб населення і народного господарства; охорона вод від забруднення, засмічення і виснаження; попередження та ліквідація шкідливої??дії вод; поліпшення стану водних об’єктів; охорона прав підприємств, організацій, установ та громадян; зміцнення законності в галузі водних відносин.
Законодавчо закріплено принцип першочергового задоволення господарсько-питних потреб населення. Цей принцип означає, що промисловий, сільськогосподарський або який-небудь інший вид експлуатації водних об’єктів не повинен перешкоджати господарсько-питного водопостачання населення.
Всі промислові підприємства, які використовують воду, зобов’язані вживати заходів до зменшення її витрати і припинення скидання стічних вод шляхом вдосконалення технології виробництва і схем водопостачання, розвивати безводні технологічні процеси, замінювати водяне охолодження повітряним, впроваджувати оборотне водопостачання та інші технічні прийоми, що виключають скидання стічних вод. Мають бути створені технічно досконалі очисні споруди і пристрої, що забезпечують належне очищення стічних вод від забруднюючих речовин. Скидання стічних вод допускається тільки з дозволу органів по регулюванню використання вод та охорони їх і за умови, що він не приведе до збільшення вмісту у водному басейні забруднюючих речовин вище встановлених норм.
Значне місце приділено питанням державного обліку і планування споживання вод. Першочерговим завданням обліку вод є встановлення наявної кількості та якості, а також даних про використання вод для потреб населення і народного господарства. З цією метою запроваджено щорічну статистична звітність, яка дозволяє судити не тільки про кількість забраної з джерел води, але і про обсяги витраченої на різні цілі води, а такті мати дані про кількість шкідливих речовин, що вносяться до водойми стічними водами.
Виходячи із загальних принципів охорони водних об’єктів у них забороняється скидати:
– Стічні води, що містять речовини або продукти трансформації речовин у воді, для яких не встановлені ГДК або орієнтований допустимий рівень (ОДУ), а також речовини, для яких відсутні методи аналітичного контролю;
– Стічні води, які можуть бути усунені шляхом організації безстічного виробництва, раціональної технології, максимального використання в системах оборотного і повторного водопостачання після відповідної очистки та знезараження в промисловості, міському господарстві і для зрошення в сільському господарстві;
– Неочищені або недостатньо очищені виробничі, господарсько-побутові стічні води і поверхневий стік з територій промислових майданчиків і населених місць;
– Стічні води, що містять збудників інфекційних захворювань; небезпечні в епідемічному відношенні стічні води можуть скидатися у водні об’єкти тільки після відповідного очищення і знезараження.
На водних об’єктах, використовуваних переважно для водопостачання населення, забороняється молевой сплав лісу, а також сплав деревини в пучках і кошелях без суднової тяги.
Скидання стічних вод у водні об’єкти, що використовуються для водо – і грязелікування, а також у водні об’єкти, що знаходяться в межах округів санітарної охорони курортів, забороняється.
Заходи щодо збереження та відновлення чистоти водойм. Для збереження чистоти водойм необхідно: забезпечувати повну очистку комунально-побутових і промислових стоків; удосконалювати і змінювати технологію промислового виробництва; розробляти і впроваджувати маловодну і безводну технології; широко впроваджувати оборотне водопостачання, розширювати повторне використання очищених стічних вод з метою скорочення скидання у водойми, навіть пройшли очищення; застосовувати раціональні способи і прийоми використання добрив і пестицидів; розробляти і здійснювати державні плани водоохоронних заходів у масштабах басейнів річок і водойм з урахуванням перспективного розміщення продуктивних сил.
Загальної заходом щодо запобігання потрапляння забруднюючих речовин у відкриті водойми є створення прибережних водоохоронних зон з проведенням лісових і гідротехнічних меліорації, а також агротехнічних заходів.
Лісові меліорації полягають у створенні захисних смуг в межах верхньої і середньої частин річкових басейнів, в результаті чого зменшується поверхневий стік і послаблюються процеси водної ерозії, Число і вид лісових смуг визначаються кліматичними, топографічними, гідрологічними і гідрогеологічними умовами.
Агротехнічні заходи припускають дотримання правильного ведення сільськогосподарських робіт. Так, на ділянках, схильних до ерозії, оранку проводять впоперек схилів з наступним вирощуванням рослин, які мають досить розвиненою кореневою системою. У прибережній водоохоронній зоні схили повинні бути вилучені з сільськогосподарського використання та Залужжя. Випас худоби на крутих схилах заборонений.
Гідротехнічні меліорації полягають в основному в підтримці сприятливого водно-повітряного режиму грунтів, що перешкоджає вимиванню поживних речовин із грунту. При зрошенні потрібно не допускати великих поливних норм, що приводять або до змиву добрив, або до підйому грунтових вод та засолення.
До меліоративних заходів належать також роботи по запобіганню утворення ярів, зсувів і обвалень берегів. Для цього проводять терасування крутих схилів, кріплення укосів і прокладку спеціальних дренажів і каналів. Організоване проведення комплексних меліоративних заходів дозволяє істотно зменшити забруднення природних вод.
Охорона боліт. Болота відіграють велику роль у підтримці екологічної рівноваги навколишнього середовища, сталих природних комплексів. Вони служать джерелом живлення багатьох річок, регулюють весняний стік, роблячи менш бурхливими і руйнівними водопілля; накопичені в них весняні та дощові води підтримують рівень грунтових вод, що живлять навколишні поля і луки. Крім того, болота є місцем проживання промислових птахів, звірів і дають багаті врожаї ягід. З цих причин до осушення боліт треба підходити надзвичайно обережно, ретельно зважуючи можливі наслідки.
При необхідності осушення боліт з метою залучення в сільськогосподарське виробництво нових площ необхідно проводити комплексні заходи, що знижують негативні наслідки осушення. Для цього рекомендується залишати частину болота недоторканою, зі сформованою екологічною обстановкою. Для підтримки природної вологості і рівня грунтових вод навколо території, що охороняється або з одного боку (в залежності від рельєфу місцевості) слід влаштовувати інфільтраційні канали з подачею в них води насосними станціями. Ці заповідні ділянки будуть служити місцем гніздування птахів і проживання диких тварин, джерелом отримання ягід. Їх бажано обносити лісовими та чагарниковими насадженнями, які будуть знижувати силу вітру і забруднення повітря пересохлими частинками торфу, покращать умови гніздування птахів і додадуть території естетичну принадність.
Збереження частини боліт в природному стані знизить негативну перебудову сформованих природних процесів не тільки на осушуваних об’єктах, а й на прилеглих територіях.
Водоохоронні зони. На водоохоронних смугах (зонах) малих річок забороняються розміщення тваринницьких комплексів і ферм, літніх таборів худоби, складування гною, відходів виробництва, влаштування звалищ сміття, складів для зберігання отрутохімікатів і мінеральних добрив, будівництво нових і розширення діючих підприємств, стоянка, заправка паливом, мийка і ремонт автомоторного парку, мочка льону, конопель, шкір, проведення без погодження замиву заплавних озер і стариць.
Встановлена??наступна ширина водоохоронних смуг. Для струмків і дрібних річок довжиною до 10 км – 15 м, для річок довжиною до 50 км – 100 м, довжиною до 100 км – 200 м, довжиною понад 100 км-300 м.
Видалення стічних вод і відходів. Вже високорозвинені культури Стародавнього Сходу, Єгипту та античні культури створили системи видалення стічних вод і відходів, які, на жаль, зникли разом зі зникненням цих культур. Наслідком цього в Середні століття з’явилися спустошливі епідемії. У 1417 в Страсбурзі від інфекцій загинуло близько 15 тис. Чоловік. При цьому причину хвороби не могли дізнатися, бо безтурботно залишали екскременти людей і тварин поряд з будинками на тісно забудованих вулицях або влаштовували ями для гноївки поруч з колодязями, звідки брали питну воду. Найчастіше стічні води з будинків випускали прямо на вулицю через так звані жолоба. Наслідком цього було не тільки зараження грунтових вод, а й нестерпна бруд на вулицях, а також катастрофічне гігієнічний стан міст.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)