Острівні держави Карибського басейну
Найпершими територіями, відкритими в Америці експедицією Христофора Колумба в 1492 році, були острови, розташовані між Північною і Південною Америкою, на стику акваторій Мексиканської затоки, Карибського моря і Атлантичного океану. Колумб, вважаючи ці острови частиною Індії, яка була метою його експедиції, назвав їх Вест-Індією, тобто “Західної Індією”. Хоча через деякий час, вже на початку XV століття, стало достовірно відомо, що ці острови є частиною американського континенту, назва, дана їм Колумбом, використовується і понині.
Вест-Індія включає три великих архіпелагу: розташовані вздовж північної околиці Карибського моря Великі Антильські острови (найбільші острови – Куба, Гаїті, Ямайка, Пуерто-Ріко), розташовані вздовж східного і південно-східній околиці Карибського моря Малі Антильські острови, а також знаходяться до північ від Великих Антильських Багамські острови. Загальна площа території Вест-Індії становить близько 245 тисяч км. кв, з яких 216 тисяч км. кв займають Великі Антильські острови. Площі Малих Антильських і Багамських островів практично однакові, складаючи приблизно по 14 тисяч км. кв.
На островах Вест-Індії розташовані 13 незалежних держав. На Великих Антильських островах знаходяться Куба, Гаїті, Домініканська Республіка і Ямайка, на Малих Антильських – “карликові” держави Антигуа і Барбуда, Барбадос, Гренада, Домініка, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Тринідад і Тобаго, а на Багамських островах – однойменне держава. Крім того, на політичній карті Вест-Індії розташовані в цілому близько 15 володінь, заморських територій і самоврядних територій Великобританії, Франції, Нідерландів і США. Перше місце за площею тер іторіі і чисельності населення серед країн субрегіону займає Республіка Куба. Серед залежних територій найбільшою за територією і населенням є самоврядна територія США Пуерто-Ріко. За формою правління 10 країн є республіками, а 3 країни – королівствами Британської Співдружності (є конституційними монархіями, в яких офіційним главою держави є британський монарх, представлений генерал-губернатором). Куба ж – одна з небагатьох соціалістичних республік, що існують на сучасній політичній карті світу.
У зв’язку з тим, що острови Вест-Індії розташовані на стику Карибської і Північно-Американської літосферних плит, там часом відбуваються сильні землетруси. На Малих Антильських островах розташовано чимало діючих вулканів. У зв’язку з відповідним тектонічним будовою рельєф островів Вест-Індії складається в основному з гір. Рівнини займають велику площу лише на Кубі. Берегова лінія островів на багатьох ділянках зручна для спорудження портів. З корисних копалин промислове значення мають запаси бокситів (Ямайка, Домініканська Республіка), нікелю і кобальту (Куба), кухар ної солі (Домініканська Республіка). Нафта найбільше видобувається на Багамських островах, а також в Тринідаді і Тобаго. Крім того, на острові Тринідад розташоване озеро, з якого видобувається природний асфальт.
Клімат – тропічний, жаркий протягом року, але, під впливом постійно дмуть з Атлантичного океану пасатів, досить м’який і вологий. З травня по листопад триває спекотне і дощове літо, а тепла, порівняно посушлива зима, розпочавшись в кінці листопада, триває до травня. Саме тропічна зима в силу сприятливих для відпочинку кліматичних умов є самим “гарячим” туристичним сезоном року. До негативних рис місцевого клімату відноситься часта повторюваність сильних ураганів.
Загальна чисельність населення Вест-Індії становить 43 млн. Чол. (2016 г.). За чисельністю населення особливо виділяються 3 держави: Куба (11,2 млн. Чол.), Гаїті (11,1 млн. Чол.) І Домініканська Республіка (10,6 млн. Чол.). Населення Пуерто-Ріко, Ямайки, Тринідаду і Тобаго перевищує 1 мільйон осіб. У кожній з інших країн субрегіону населення не досягає і 500 тисяч жителів.
У більшості країн Вест-Індії показники народжуваності і есте – ного приросту населення мають низький або середній рівень. У Гаїті та Домініканській Республіці відзначаються найвищі значення цих показників серед країн Вест-Індії. У найближчому майбутньому ці дві країни вийдуть на провідні позиції в субрегіоні за чисельністю населення, випередивши за цим показником Кубу, де природний приріст дуже низький. Також у багатьох країнах негативний вплив на приріст населення надає високий рівень еміграції. Це особливо характерно для Пуерто-Ріко, населення якого активно емігрує в США.
Рівень урбанізації в багатьох країнах Вест-Індії високий (в середньому по субрегіону 70%), але в деяких “карликових” державах він дуже низький, наприклад, в Сент-Люсії, Тринідаді і Тобаго не досягає і 20%. Найбільші міста Вест-Індії – столиця Куби Гавана, столиця Домініканської Республіки Санто-Домінго, столиця Гаїті Порт-о-Пренс і столиця Ямайки Кінгстон.
У расовому складі населення Куби і Пуерто-Ріко переважають нащадки європейців (креоли), в Домініканській Республіці мулати, в інших країнах негри. Державною мовою Куби і Домініканської Республіки є іспанська, в Республіці Гаїті французький, в інших державах англійська.
Острівні держави Карибського басейну під впливом економіко-географічного положення, природних умов і ресурсів, населення та трудових ресурсів спеціалізуються, в основному, на туризмі, тропічному землеробстві, гірничодобувної, легкої та харчової промисловості, банківських і фінансових послугах. Господарська спеціалізація багатьох країн дуже вузька, наприклад, Тринідад і Тобаго спеціалізується, в основному на переробці нафти і виробництві аміаку, Гренада – на вирощуванні мус катного горіха і какао, Сент-Вінсент і Гренадіни – на виробництві крохмалю і спортінвентарю (зокрема, ракеток для великого тенісу). Зовнішньоторговельні відносини здійснюються здебільшого з США.
За рівнем соціально-економічного розвитку острівні держави Вест-Індії відносяться до розряду країн, що розвиваються. Однак є істотні контрасти в розвитку економіки і рівень життя населення різних країн субрегіону. Серед країн субрегіону лідерами в цьому відношенні є Барбадос і Багамські острови, а до найменш розвиненим відносяться Домініка і, особливо, Республіка Гаїті.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)