ОРГІЯ (Скорочено) – ЛЕСЯ УКРАЇНКА
ДІЯЧІ
А н т є й – співець.
Герміона – мати його.
Евфрозіна – сестра його.
Н є р і с а – жінка його.
X і л о н – ученик його.
Ф є д о н – скульптор.
Меценат – багатий, значний римлянин, нащадок відомого Мецената 1.
Префект 2.
Прокуратор3.
Гості на оргії, раби, рабині, танцівниці, міми, хор панегіристів.
Діється в Корінфі під римським пануванням.
І
Садок в оселі співця-поета Антея, невеличкий, оточений глухими мурами, з хвірткою в одній стіні; в глибині садка домок з повіткою на чотирьох стовпах і з двома дверима.
Федон.
Ми з Меценатом надійшли на теє,
Я розказав йому, хто автор співу,
І зараз же він доручив мені
Тебе просить на оргію до нього,
А се не мало значить, любий друже.
А н т є й.
(стримуючи досаду, викликану остатніми словами Федона).
Яку ти міг до нього мати справу?
Федон.
Він статую купив недавно в мене,
То я її до нього відпровадив,
Щоб не ушкодили раби, несучи.
А н т є й.
Яку ж ти статую йому продав?
Федон.
Пробач… я, власне, мусив би спитати
Твоєї згоди… та пани вельможні
Не люблять ждати…
Антей.
Ти продав Нерісу?!
Ф є д о н.
Ні, статую богині Терпсіхори4 .
Антей.
Ти б і саму богиню запродав,
Якби лиш міг, у римський дім розпусти!
Федон (встає ображений).
Такого ти не смієш говорити!
Антей.
Тобі не до лиця така вражливість,
Бо ти ж продав туди свій твір найкращий,
Де зневажають все, що нам святе.
Федон (впадаючи в річ).
Нічого там ніхто не зневажає!
Там цінять геній, там дарують славу,
Не тільки гроші. Я не запродав
Своєї Терпсіхори. Я поставив
Її на подив людський, мов у храмі.
Чи вже вона й для храму засвята,
По-твоєму?
А н т є й.
По-моєму, блюзнірство –
Рівняти дім римлянина до храму!
За гроші чи за славу – ти продався
Укупі з твором рук твоїх.
Ф є д о н
Антею!
Ти хочеш довести мене до того,
Щоб я пішов і викупив назад
Ту статую. За гроші неможливо,
Щоб Меценат раз куплене продав,
Та, може ж, се ще не остатня іскра
Мого натхнення, може, я здолаю
Щось кращого створити – їй на викуп.
А н т є й.
Ти купиш другий гріх, і то ще тяжчий
Федон.
Не розумію, що ти з мене хочеш!
Чи мав би й я весь вік, як ти, сидіти
Без хліба і без слави?
А н т є й.
Се повинен
Терпіти еллін, коли хліб і славу
Здобути може тільки з римських рук.
Федон.
Хто слави не бажає, той не еллін,-
Жадобу сю батьки нам заповіли,
Діставши від дідів.
А н т є й.
Діди приймали
Вінці свої з рук матері Еллади,
Батьки дозволили зв’язать їй руки
І тим синів позбавили вінців.
Авжеж, Федоне, відколи безславна
Сама Еллада – елліни повинні
Жадобу слави в серці заглушити.
Федон.
І збільшити безслав’я свого краю?
Та чим же вславиться сама Еллада,
Коли їй діти лаврів не здобудуть?
А н т є й.
Уже ж не з рук ворожих їх приймати!
Федон.
Чому ж би ні? Гомер казав: “Солодка
Хвала від ворога”.
А н т є й.
На полі бою,
Та не в полоні!
Федон.
Слава і в полоні
Все буде славою.
А н т є й.
Не сподівайся!
Неславу дозволяють нам носити,
А славу Рим бере, немов податок.
І тая Терпсіхора, що продав ти,
Прославить не Елладу й не тебе,
А той багатий Рим, що стяг всі скарби
З усіх країв руками Меценатів.
Його колекцію твій твір прославить,
А не тебе, ти тільки раб отой,
Що хистом оргію панам скрашає,
Та оргія все ж панська зостається,
Хоч рабські руки вряджують її.
Федон.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)