Олег Віщий
Влада після Рюрика успадкував Олег. Більшість літописів називає його родичем Рюрика, Воскресенська і деякі інші літописи – племінником Рюрика, Иоакимовская – швагром Рюрика, “князем УРМАНСЬКЕ”, Новгородський перший літопис молодшого ізводу – просто воєводою князя Ігоря Рюриковича.
Так чи інакше, Олег княжив у Новгороді три роки, з 879 по 882 роки. Після цього, переконавшись, що його стан у місті міцно, він збирає дружину з варягів і місцевих жителів і йде на південь, на Київ. Саме він хитрістю вбив Аскольда і Діра, князів Київських, і зайняв їх місце. Він княжив 30 років, з 882 по 912 роки.
Вокняжіння в Києві Олега традиційно вважається датою утворення Давньоруської держави.
Племена слов’ян, що жили на північ від Києва, древляни, сіверяни і радимичі, тоді платили данину хозарам. Олег підкорив їх і вигнав хазар, тепер він сам став збирати з них данину.
Ось як описані ці події в “Повісті временних літ”:
“У рік 6387 (879). Помер Рюрик і передав князювання своє Олегу – родичу своєму, віддавши йому на руки сина Ігоря, бо той ще дуже малий.
У рік 6390 (882). Виступив у похід Олег, взявши з собою багато воїнів: варягів, чудь, слов’ян, мерю, весь, кривичів, і прийшов до Смоленська з кривичами, і взяв владу в місті, і посадив у ньому свого чоловіка. Звідти відправився вниз, і взяв Любеч, і також посадив своїх чоловіків. І прийшли до гір київських, і довідався Олег, що княжат тут Аскольд і Дір. Сховав він одних воїнів у човнах, а інших позаду, і сам приступив, несучи немовляти Ігоря. І підплив до Угорської горе, сховавши своїх воїнів, і послав до Аскольда й Діра сказати, кажучи їм, що-де “ми купці, йдемо в Греки від Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть до нас, до родичів своїм”. Коли ж Аскольд і Дір прийшли, вискочили всі інші з тур, і сказав Олег Аскольда й Діра сказати: “Не князі ви і не княжого роду, але я княжого роду”, і показав Ігоря: “А це син Рюрика”. І вбили Аскольда і Діра, віднесли на гору і поховали Аскольда на горі, яка називається нині Угорське, де тепер Ольмин двір; на тій могилі Ольма поставив церкву святого Миколи; а Дірова могила – за святою Ірини. І сів Олег, княжа, в Києві, і мовив Олег: “Хай буде це мати городам руським”. І були у нього варяги, і слов’яни, і інші, що прозвалися руссю. Той Олег почав ставити міста і встановив данини слов’янам, і кривичам, і мери, і встановив варягам давати данину від Новгорода по 300 гривень щорічно заради збереження миру, що і давалося варягам до самої смерті Ярослава.
У рік 6391 (883). Почав Олег воювати проти древлян і, підкоривши їх, брав данину з них по чорній куниці.
У рік 6392 (884). Пішов Олег на сіверян, і переміг сіверян, і поклав на них легку данину, і не велів їм платити данину хозарам, сказавши: “Я ворог їх і вам їм платити немає чого”.
У рік 6393 (885). Послав Олег до радимичів, питаючи: “Кому даєте данину?”. Вони ж відповіли: “Хазарам”. І сказав їм Олег: “Не давайте хозарам, але платіть мені”. І дали Олегу по щелягі, як раніше хазарам давали. І панував Олег над полянами, і древлянами, і сіверянами, і радимичами, а з уличів і тиверців воював”.
Иоакимовская літопис також стверджує, що Олег успішно воював з хозарами, болгарами та іншими народами, що жили в Подунав’ї. В інших літописах таких даних немає.
Проте Олег отримав владу над великою територією від Ладозького озера на півночі до низин Дніпра на півдні. Для захисту рубежів держави по всій протяжності кордону були споруджені “застави” – спеціальні укріплення, на яких несли службу караули дружинників.
Далі “Повість временних літ” згадує Олега тільки в 907 році, але в цей 20-річний період у київського князя був ще один серйозний ворог, здолати якого в результаті зміг тільки Святослав: хазари. Пушкін не просто так написав “як нині збирає Віщий Олег помститися нерозумним Хазарам”.
Хозарський каганат знаходився в степах між Каспієм і Азовським морем як об’єднання кочових тюркських племен. Він склався приблизно в середині VII століття. Спочатку його столицею був Семендер (на території нинішнього Дагестану), а з VIII століття – Ітіль в нижній течії Волги. Хазари були кочівниками, але крім цього постійно нападали на осілих сусідів. Особливо страждали від набігів поляни, сіверяни і в’ятичі. Боротьба з хозарами супроводжувала все князювання Олега.
У 907 році київський князь пішов на Царгород. Причини піти війною на найсильнішу армію того часу не зовсім зрозумілі, а крім того, у візантійських письменників немає жодної згадки про цю подію, хоча подібні напади на своє місто в 860 і 941 роках вони описують. Як би то не було, Нестор в “Повісті временних літ” пише так:
“У рік 6415 (907). Пішов Олег на греків, залишивши Ігоря в Києві; взяв же з собою безліч варягів, і слов’ян, і чуді, і кривичів, і мері, і древлян, і радимичів, і полян, і сіверян, і в’ятичів, і хорватів, і дулібів, і тиверців, відомих як товмачі: цих усіх називали греки “Велика Скіфія”. І з цими усіма вирушив Олег на конях і в кораблях; і було кораблів числом 2000. І прийшов до Цесарограда: греки ж замкнули Суд, а місто зачинили”.
Тобто військо Олега наблизилося до стін Константинополя, а ці 2000 кораблів підійшли до входу в бухту Золотий Ріг, яка була морськими воротами міста. Бухта була захищена: на протилежних її берегах в найвужчому місці стояли дві башти, між якими у разі небезпеки натягувалася залізний ланцюг, що перекриває вхід, розбити її було практично неможливо.
Візантійський імператор Лев VI віддав наказ закрити ворота міста і загородити ланцюгами гавань, надавши таким чином можливість варягам грабувати і розоряти передмістя Царгорода.
“І вийшов Олег на берег, і почав воювати, і багато вбивств створили в околицях міста грекам, і розбили безліч палат, і церкви попалили. А тих, кого захопили в полон, одних посікли, інших замучили, інших же застрелили, а деяких покидали в море, і багато іншого зла зробили російські грекам, як зазвичай роблять вороги.
І повелів Олег своїм воїнам зробити колеса і поставити на колеса кораблі. І коли настав попутний вітер, напнули вони в поле вітрила і пішли до міста. Греки ж, побачивши це, злякались і сказали, пославши до Олега: “Не губи міста, дамо тобі данину, яку захочеш”. І зупинив Олег воїв, і винесли йому їжу і вино, але не прийняв його, бо було воно отруєне. І злякалися греки, і сказали: “Це не Олег, але святий Дмитрій, посланий на нас Богом”. І зажадав Олег дати данини на 2000 кораблів: по 12 гривень на людину, а було в кожному кораблі по 40 мужів.
І погодилися на це греки, і стали греки просити миру, щоб не воював Грецької землі. Олег же, трохи відійшовши від столиці, розпочав переговори про мир з грецькими царями Леоном і Олександром і послав до них у столицю Карла, Фарлафа, Вермуда, Рулава і Стемід зі словами: “Платіть мені данину”. І сказали греки: “Що хочеш, дамо тобі”. І зажадав Олег дати воїнам своїм на 2000 кораблів по 12 гривень на кочет, а потім дати данину для російських міст: перш за все для Києва, потім для Чернігова, для Переяславля, для Полоцька, для Ростова, для Любеча і для інших міст: бо по цим містам сидять великі князі, підвладні Олегу”.
Крім того, в договорі з греками були врегульовані питання: 1) судочинство у цивільних і кримінальних справах; 2) злочини проти життя та тілесної недоторканності; 3) злочини майнові (крадіжка на місці злочину і грабіж); 4) допомога в разі нещастя на море, викуп полонених, наймання воїнів; 5) відшукання рабів, охорона спадщини, повернення зниклих злочинців.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)