Німецька Демократична Республіка
НДР (німецьке Deutsche Demokratische Republik) була створена 7 жовтня 1949 року на території радянської зони окупації як відповідь на створення ФРН з трьох західних зон. На відміну від Західної Німеччини в НДР переміг унітарний принцип і був зроблений упор на створення централізованої держави. За активної участі СРСР в НДР на базі Комуністичної партії Німеччини і Соціал-демократичної партії Німеччини (її східній частині) була створена Соціалістична єдина партія Німеччини (СЄПН) на чолі з В. Ульбріхтом. Органом народного представництва НДР став Німецька народна рада, більшість у якому згодом незмінно мала СЄПН. У березні 1949 року Народна рада прийняла конституцію НДР, а в жовтні офіційно заявив про створення східно-німецького держави. Президентом НДР став комуніст В. Пік, а уряд очолив колишній соціал-демократ О. Гротеволь. У 1952 році в НДР був проголошений курс на будівництво соціалізму.
У 1953 році в Східному Берліні та інших містах НДР відбулися стихійні виступи проти комуністичного режиму, викликані в першу чергу важким економічним становищем, в якому опинилася НДР. Вони були жорстко придушені за участю радянських військ, але для виходу з кризи був проголошений так званий “новий курс”, який означав більш гнучку економічну політику. В результаті економічна ситуація в країні в цілому стабілізувалася.
У відповідь на вступ ФРН до НАТО Радянський Союз ініціював підписання в травні 1955 року Варшавських угод, які створили в Європі новий військовий блок – Організацію Варшавського договору (ОВД). До неї увійшли СРСР, Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Чехословаччина, Албанія і НДР. Таким чином, дві Німеччини виявилися включеними в два протистоять один одному військових блоку.
Стурбовані проблемою міграції (втечі) населення з НДР у ФРН, межа між якими в 1940-1950-х роках. була відкрита, влада НДР і СРСР стали шукати рішення. Потік емігрантів йшов через Берлін, тому було ясно, що треба якимось чином закривати кордон між східною і західною частиною міста. В результаті 13 серпня 1961 року розпочалося будівництво Берлінського муру, що розділила місто і стала одним з найпомітніших символів холодної війни.
За конституцією НДР, прийнятої в 1968 році, в країні діяв вищий орган законодавчої влади – Народна палата, що складалася з 500 депутатів, що обираються всенародним голосуванням за участю громадян старше 18 років. Її депутати обирали членів ради міністрів (уряду – формально вищий орган державної влади) НДР терміном на 4 роки, а також голови і членів Державної ради (в період між сесіями Народної палати виконував завдання, що випливають із законів і рішень палати; розглядав законопроекти, представлені в народну палату, брав укази, що підлягають затвердженню палатою, здійснював нагляд за законністю діяльності вищих органів юстиції та мав право амністії і помилування і тому подібних), що був фактично центральним органом в політичній системі країни. Голова Державної ради представляв НДР в світі. Місцева влада в регіонах діяла у вигляді народних представництв, які формували місцеві виконавчі органи (Ради). Судова система країни складалася з Верховного суду, окружних, районних і громадських судів; судді обиралися народними представництвами. Реальна влада залишалася в руках Політбюро СЄПН. З 1971 року партію очолював Е. Хонеккер.
Поступово відносини між НДР і ФРН нормалізувалися, в 1972 році був підписаний договір між двома Німеччина, в 1973 році обидві країни були прийняті в ООН. Але, не дивлячись на те що західні держави, а також Радянський Союз намагалися закріпити склалося поділ Німеччини та надати йому об’єктивний історичний характер, зв’язку між двома частинами німецького народу виявилися занадто сильними. Ослаблення впливу СРСР в 1980-х роках призвело до того, що доцентрові тенденції в Німеччині взяли гору, і вона знову виникла на карті Європи як єдину державу.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)