Недовіра до людей
Довіряти вам, або не довіряти іншим людям, таке питання сам по собі не актуальне, адже якщо ви реаліст і знаєте природу людини, то і відповідь на це питання також вам відомий. І не було б сенсу мені писати цю статтю про недовіру до людей, якщо б проблема цього самого недовіри, не була б для деяких людей занадто роздутою до розмірів тієї ж соціофобії. Я взагалі не дуже люблю всі ці фобії, бо можна скільки завгодно членувати несвідому форму страху і розбирати кожну з його частин, позбавляючи людину від однієї фобії, то від іншого. Ось тільки навіщо займатися таким гемороєм, якщо можна цілком усвідомити весь страх, а потім раз і назавжди з ним розібратися? Але людям властиво все ускладнювати, не всім, але багатьом, особливо тим, кому це вигідно. Опустимо таке поняття як соціофобія, нехай нас ця психологічна термінологія не збиває з пантелику, чи є у вас недовіру до людей, давайте подумаємо краще над тим, наскільки вона актуальна.
Думаю, багатьом з вас, особливо тим, хто читає мене постійно, немає сенсу пояснювати, що відбиток минулого, несе в собі основи поведінки людини в сьогоденні. Якщо людина неусвідомлено не довіряє людям, тим самим страждаючи зайвої підозрілістю, отже в минулому його хтось дуже здорово прокатав. Так більшість з нас стикався зі зрадою з боку інших людей, що вже тут говорити, для людини зраджувати природно, все лише залежить від тих умов, які будуть сприяти його зради. Я називаю це планкою, так для себе і для тих, з ким спілкуюся на цю тему, я вибрав саме таке порівняння. Є люди, у яких планка висить дуже високо, тобто вони звичайно можуть зрадити, але у виняткових умовах, при очевидній загрозі для самих себе. Але є й такі, чия планка висить дуже низько, вони готові вас підставити при першому ж зручному випадку, за найменшу добрість для себе, за незначний презент для свого егоїзму.
Ось, власне, і все, що у нас є по людях, в плані їх морально-етичних особливостей, що характеризують їх поведінку. Я сподіваюся, у вас, шановні читачі, після розуміння всього вищесказаного, до людей не залишиться абсолютно повної довіри. Адже самі подумайте, можливо воно взагалі – це повна довіра? Звичайно немає. Хоча я упустив один момент, при якому є ймовірність того, що людина вас ніколи не зрадить, йому можна довіряти навіть тоді, коли йому самому загрожує небезпека. Така людина – це цілком і повністю усвідомлений людина, яка все розуміє, в усьому бачить сенс і закономірність і поведінка якого не спонтанно, а повністю осмислено. Але такі люди рідкість, дуже і дуже велика рідкість, я навіть не буду на них зупиняти свою увагу, бо я сам вчу і сам йду до усвідомленості, і тому розумію, наскільки це складно, зрозуміти хто ти є насправді в цьому фізичному світі. Є ще неадекватні люди, які теж не зрадять, але виключно за власним переконанням, ось що вони там собі в голову вбили, тому і йдуть незважаючи ні на що, вони можуть і інстинкти свої притупляти та очевидних речей не бачити, загалом такі зомбовані особистості.
На них я вам так само розраховувати не раджу, тому що запрограмованість шляхом переконання, вкрай нестабільний явище, я б назвав такий стан розуму, наркотичним сп’янінням, а довіряти несамовитого людині вкрай не розумно. От і виходить у нас картина, на якій ми – це єдина людина, якій насправді можна і треба довіряти. Ви страждаєте недовірою до людей? Відмінно, ви і не повинні їм довіряти, правда слово мають, як-то дуже повчально звучить для середньостатистичної людини, ніби зобов’язує його до чогось. Ви нічого нікому не винні, довіряти вам або не довіряти іншим людям, це ваша особиста справа. Але я б не радив вам цього робити, не довіряйте нікому, в тому числі і мені, власне тому я і прошу завжди від своїх читачів, вникати в суть мого тексту, а не довіряти йому. Як можна довіряти людям, які не є свідомо живуть людьми, так, вони можуть бути розумними, гарними, можуть говорити дуже розважливо, як я наприклад, але це не усвідомленість.
Це розум, освіченість і частинка свідомості, але цього мало, є ситуації, при яких люди стануть вести себе зовсім інакше, вони стануть проваджені своїми природними інстинктами, своїм егоїзмом, своєю звірячою сутністю. Бажання вижити, візьме гору над будь-яким розумом, і хто знає, в чому кожен з нас бачить небезпеку, на якій висоті висить згадана раніше мною планка, після якої ми вже не друзі, а люті вороги. Я не усвідомлений, як і переважна більшість людей, я лише усвідомлений на ту частину, яка це розуміє, і тому я не можу вам рекомендувати мені довіряти – це буде брехня і маніпуляція з мого боку. Може бути коли-небудь, коли я значно розширю свою свідомість, мене і можна буде довіряти, я до цього активно прагну, але поки цього немає. До чого я вам це кажу, враховуючи той факт, що багато з тих, хто буде зацікавлений цією статтею, страждають не стільки зайвою довірою до людей, скільки недовірою до них? Я кажу це для того, щоб ви розуміли суть будь-якого недовіри, і по можливості усвідомили її.
Вам треба усвідомити бажання вашої природної сутності, вберегти вас від можливої небезпеки, і несвідома пам’ять, говорить вам про минуле досвіді, негативному досвіді. Недовіра до людей, це нормально, інша справа, що це недовіра вам слід розуміти, ваше когнітивне розуміння дійсності, неприродно, якщо ви довірливі. Щоб не страждати від зайвої підозрілості, згадайте свій негативний досвід минулого, згадайте той момент, коли ваша віра в інших людей впала. Це був момент вашого дорослішання, тільки от ви цей урок проковтнули, але не засвоїли, він у вас залишився у вигляді пережитої емоції, але не осмислений та не усвідомлений, от і вся проблема. Пригадати вам цей момент необхідно для того, щоб пережити його не емоційно, а раціонально сприйняти закономірність події. Зрозумійте шановні читачі, дуже багато подій в нашому житті, можна з дуже високим ступенем ймовірності передбачити, причина і наслідок, розумієте це, бачите майбутнє.
Вам не потрібно бути Нострадамусом, не треба бути Вангою, досить просто бути реалістами, достатньо бачити світ таким, яким він є, а не яким кожен з нас його собі малює. Тоді психологічних травм не буде, особливо тих, що пов’язані з відносинами з іншими людьми. Якщо вас зрадили, то чому ви так болісно це сприймаєте, що починаєте боятися людей? Що для вас такого надприродне сталося, що ви вбили собі цей гострий цвях вглиб пам’яті? Сталося те, що й повинно було статися, ви цього не розуміли, ви не бачили дійсності і ви не були готові не морально, але іншим чином до знову-таки природного прояву людської натури. Не треба людям довіряти, тільки от не будьте зомбі, у яких всі мазані одним фарбами, просто майте помірну ступінь недовіри до кожного, до кожного ще раз вам це кажу, людині. Допускаєте таку можливість, отже вам треба і знати про те, які ви робитимете дії, на випадок якщо людина зламається перед натиском несвідомого егоїзму і зрадить вас.
До мене зверталися люди, зі своїми проблемами недовіри, які до мене, працювали з деякими іншими психологами, ну або спілкувалися зі своїми друзями і родичами. Тобі треба навчитися довіряти іншим людям, чи не всі такі… От що їм говорили, і що ж це за допомога така, робити з людини неадекватну особистість, замість того, щоб показати причину проблеми? Що це за суперечку з природою, якщо вона говорить – небезпека, означає небезпеку, треба зрозуміти небезпеку, щоб вона тебе не мучила, а не заперечувати її. Вам не довіряти треба вчитися, а не довіряти, ось чому вам слід вчитися. Навчіться правильно не довіряти людям, ваша психіка не буде терзати вас і ваші страхи вас залишать, тому що ваше тіло, ваш природне єство, буде бачити, що ви розумні і не допустіть серйозних помилок, які здатні погубити вас. Так що, ось саме це і є справжнє, правильне лікування, а все інше, це не більше ніж зняття напруги. Проте одного лише душевного полегшення мало, щоб повністю позбутися проблеми, для цього необхідно шукати її джерело, так би мовити, корінь проблеми і працювати над ним.
У цій статті я не звичайно, не можу з кожної можливої боку підійти до питання недовіри, тому що в такому разі це була б до біса довга стаття, втомишся читати. Однак ми з вами вже бачимо різницю між правильним недовірою і такою недовірою до людей, при якому людина не довіряє всім підряд з-за страху, навіть не розуміючи, чому саме він нікому не довіряє. А також ми бачимо і безглуздість повної довіри всім підряд. Як я вже сказав вище, повернувшись в той момент, коли вас зрадили, коли у вас вперше з’явилася недовіра до людей, коли воно прокинулося в вас, скажімо так, ви побачите закономірність, що сталося з вами. Емоції не дали вам зустріти біду належним чином, мало того, ви поняття не мали про те, що так може бути, що вас можуть зрадити, обдурити, використати.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)