Найбільші землетруси
Величезну кількість людських життів забирають землетрусу. Тільки в XX столітті в результаті землетрусів загинуло один мільйон осіб, а за всю історію людства, як вважають вчені, сейсмічні катастрофи призвели до смерті 75 мільйонів осіб.
Підземні поштовхи турбували людство завжди, існує маса історичних свідчень тяжких подій, пов’язаних з цим катастрофічним явищем. У 526 році нашої ери землетрус знищив сирійське місто Антіохію, ця катастрофа мала колосальне число жертв – 250 тисяч осіб. 24 лютого 1556 в Китайській провінції Шеньсі в результаті сильного землетрусу, що викликав обвал стін вузьких долин, вимитих водою в лісі, заживо похованими опинилися сотні тисяч сільських жителів, загинуло 800 тисяч осіб.
Найпотужнішим, найграндіознішим, найбільш руйнівним землетрусом протягом всього існування людства є землетрус, що стався на Середньому Сході в 1201 році, за іншими даними – в 1202 році. Коливання поверхні землі відчувалися на площі в 2 мільйони квадратних кілометрів, охоплена була значна частина євразійського континенту. Єгипет, Сирія, Мала Азія, Сицилія, Вірменія, Азербайджан увійшли в зону лиха, піддану цій жахливій катастрофі, близько одного мільйона ста тисяч людей стали жертвами несподіваної стихії. Саме цей землетрус справедливо занесено до Книги рекордів Гіннеса в розділ “Найважчі світові катастрофи”.
У XIII столітті, а точніше, в 1230 році і Русь постраждала від сильного землетрусу, хоча це здається неймовірним, адже країна розташована на центральній частині стійкої плити, фундамент якої занурений в глибину стародавньої східно-європейської платформи, до речі, яка характеризується дуже малою тектонічною активністю. І проте 1 травня 1230 в Києві, Переяславі, Володимирі, Новгороді люди відчули хвилювання земної поверхні. У результаті цього землетрусу, стверджують старовинні літописи, була зруйнована – розпалася на чотири частини – церква святої Богородиці, що знаходилася в знаменитій Києво-Печерській лаврі. Одночасно з церквою перетворилася на руїни трапезна, в якій був накритий стіл для обіду, а в Переяславі звалилася, розколовшись надвоє, церква святого Михайла.
Найдовший список землетрусів складений китайськими вченими, в ньому зафіксовано більше тисячі руйнівних землетрусів, що відбувалися в Китаї з 780 року до нашої ери по сьогоднішній день, тобто протягом майже трьох тисяч років. Давньоєврейські, грецькі, римські, перські, арабські письмена теж містять цінну інформацію про найдавніші землетруси. Деякі вчені вважають, що біблійна оповідь про загибель міста Єрихона, що розташовувалось недалеко від Мертвого моря і річки Йордан, по суті своїй є описом потужного катастрофічного землетрусу. Доказом цьому служить той факт, що всі стіни міста впали в одному південному напрямку, що було з’ясовано після проведення в цій галузі археологічних розкопок. Подібного роду руйнування характерні саме для землетрусів.
Розглянемо докладніше процес виникнення землетрусів. Всі знають, що верхня частина земної кори складається з тектонічних плит, що представляють собою гігантські блоки, здатні переміщатися під дією потоків розплавленої магми, що пробилися до них з високотемпературної частини мантії. Але породи не піддаються силовому впливу відразу, вони чинять опір. Через це відбувається накопичення внутрішніх напружень в земній корі, що виражається або в стисненні, або в розтягуванні гірських порід. Землетрус відбувається лише тоді, коли внутрішнє напруження земної кори досягає позначки, що перевищує запас міцності самих гірських порід, і виникає подвижка пластів гірських порід, тобто їх раптовий зсув або навіть руйнування. Зсув по вертикальній осі в основному незначний, становить лише кілька сантиметрів, але і таке опускання або підняття маси порід вагою в мільярди тонн супроводжується викидом колосальної енергії. Зазвичай цей процес швидкоплинний, триває лише кілька десятків секунд, набагато рідше може займати кілька хвилин.
Крапку в земній корі, де відбувається переміщення, називають вогнищем, фокусом, гипоцентром землетрусу, а місце на земній поверхні, прямо над вогнищем, в якому сила підземних ударів максимальна, називають епіцентром землетрусу. Коли частинки гірських порід у вогнищі не в змозі більше стримувати внутрішній натиск, вони починають рухатися, коливатися. Це коливання передається сусіднім частинкам, виникає пружна ударна хвиля, що отримала назву “сейсмічної” (“сейсмос” у перекладі з грецької – землетрус).
Вирушаючи в морські або повітряні подорожі, ми завжди злегка хвилюємося: і в воді, і в повітрі ми не відчуваємо себе абсолютно впевненими у своїй безпеці, і лише вступаючи на землю, практично всі відчувають полегшення, адже земна поверхня тверда, міцна, надійна – так завжди вважали люди, а адже це помилка. Може бути, через цієї помилкової впевненості під час жахливих ударів підземної стихії пронизує людину ледянящій душу, паралізуючий страх, адже миттєво руйнуються усталені ілюзії – хитається, коливається, “танцює” навколо тебе земля, здіймаючись і осідаючи, вислизає грунт з-під ніг, які втратили тверду опору, все вібрує і тремтить, гігантські тріщини розколюють земну твердь, і розверзається прямо перед тобою безодня… Переживши подібне один раз, навряд чи побажаєш відчути це знову.
Отже, підземні поштовхи викликають хвилеподібні коливання земної поверхні, тобто по землі йдуть сейсмічні хвилі, іноді висота їх сягає 1 метра, така хвиля здатна зруйнувати навіть найміцніші будівлі, так сталося в Каліфорнії в 1906 році. Землетрус часто супроводжує страхітливий звук, то схожий на завивання ураганного вітру, то на гуркіт швидко наближаючого товарного складу, то на рев злітаючого зовсім поруч літака, то на приголомшуючий гуркіт грому. Іноді землетрус супроводжують дивовижні яскраві спалахи світла, природа цих явищ поки ще не ясна.
Сейсмічні катастрофи викликають колосальні руйнування і призводять до масової загибелі людей, але це відбувається не тільки внаслідок самих землетрусів, але і є результатом утворення величезних розломів і гігантських цунамі, обвалів і зсувів, грязьових селів і сніжних лавин. Згідно з історичними документами, у величезних тріщинах, що утворюються при землетрусах, можуть безслідно зникнути не тільки люди і тварини, а й цілі поселення. Великі області можуть виявитися затопленими, в результаті різкого опускання прибережних ділянок, їх можуть покрити товщі води, адже повені завжди мають найтрагічніші наслідки.
Сейсмічні катастрофи найчастіше спостерігаються в областях, розташованих уздовж кордонів тектонічних плит. Велика частина землетрусів, а точніше, близько 65 відсотків з них припадають на Тихоокеанський пояс, до якого входять Японія, Перу, Каліфорнія, Нікарагуа, Філіппіни і так далі, тут дрібні землетруси стали майже повсякденністю. Але першість за кількістю людських жертв міцно утримує другий за протяжністю сейсмічний пояс, що включає в себе:
- Малайський архіпелаг; Гімалаї; Середземномор’я.
Тут дуже висока щільність населення, тому три чверті загиблих в результаті землетрусів проживали саме в цьому районі. Однак заради справедливості варто сказати, що підземна стихія може розбушуватися навіть у найнесподіваніших місцях, тобто в тектонічно неактивних областях, наприклад у Бельгії, Швейцарії і так далі. Дивний наступний факт: в Антарктиді не зареєстровано жодного землетрусу, хоча діючі вулкани на материку є. Поки для сейсмологів причина цього залишається загадкою.
Всього щорічно фіксуються 100 тисяч землетрусів, люди відчувають всього 10 тисяч з них, а дійсно катастрофічні наслідки мають, на щастя, всього 100 з них, тобто одна десята відсотка, хоча, якщо судити за кількістю людських жертв, то і ця цифра дуже велика.
Отже, землетруси, тобто підземні поштовхи і коливання земної поверхні, виникають внаслідок раптових зміщень і розломів у земній корі або верхній частині мантії і передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань.
Найбільш відомими, сумно знаменитими є наступні катастрофічні землетруси:
- Лісабонський (1755); Каліфорнійський (1906); Мессинський (1908); Ашхабадський (1948); Гімалайський (1950); Гобі-Алтайський (1957); Чилійський (1960); Перуанський (1970); Мексиканський (1985); Вірменський (1988).
На щастя, дуже сильні землетруси не так часті. Спостереження показують, що між двома подібними катастрофами обов’язково існує тривала перерва. Якщо процес звільнення від накопичених напружень проходить дуже бурхливо, то напруга зникає на значних площах навколо епіцентру, і тому подальше накопичення напружень, достатніх для зміщень і Розривів земної кори, займає велику кількість часу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)