Найбільші водоспади
Так здавна називають місцеві жителі знаменитий африканський водоспад Вікторія. Першим з європейців його побачив англієць Д. Лівінгстон в 1855 році. Мандрівник плив в невеликому човні по Замбезі. Спокійна річка раптом змінилася: вода прискорила біг, захвилювалася, а десь за лісом наростав страхітливий гуркіт. Ледве встигнувши причалити до невеликого острівця, Лівінгстон був вражений відкрилася картиною: широченна річка обривалася, падаючи в безодню.
Як виникає такий феномен природи? Річки прокладають собі шлях між різними породами. Одні з них вода розмиває легко і швидко, інші – з працею. І от буває так: де-небудь в одному місці річка раптом падає вниз, зриваючись з крутих, стрімких уступів, складених з дуже міцних скелястих порід.
Поступово вода змиває скелястий уступ, водоспад відступає вгору по річці і стає менше. З часом залишаються лише пороги – великі підводні камені. Річки з водоспадами найчастіше молоді. Вік порожистих річок вже більше солідний; а річки, стершихся на своєму шляху всі кам’яні перепони, – річки-старі.
Довгий час географи вважали, що водоспад на Замбезі – найбільший у світі. Потім в одному з найглухіших і важкодоступних місць нашої планети, на річці Чурун у Венесуелі, відкрили найвищий у світі водоспад – Анхель. Маси води зриваються тут з прямовисної кам’яної стіни висотою близько кілометра! Його виявив в південноамериканських джунглях льотчик Д. Енджел (Анхель) в 1935 році. У тій же Південній Америці, на кордоні Бразилії, Аргентини і Парагваю, є інший водоспад – Ігуасу; ширина його перевищує три кілометри. Власне кажучи, це не один водоспад, а безліч. Їх тут 275! Охопити поглядом всю казкову картину неможливо. Кожну секунду вниз падає більше 12 000 тонн води. Виділяються два великих каскаду, що падають з висоти сімдесят – вісімдесят метрів. Маса води породжує повітряну хвилю, яка підкидає легкі літаки, якщо вони знижуються над водоспадом.
У Північній Америці, на кордоні між США і Канадою, знаходиться всім відомий Ніагарський водоспад. Річка падає двома широкими потоками в провал глибиною п’ятдесят метрів. Бізнесмени використовують цей величний водоспад для наживи. На Ніагарі організовують всілякі видовища, на які видивляються натовпи туристів. У XIX столітті один безробітний американець оголосив, що за винагороду перепливе нижні стремнини водоспаду. У присутності численних глядачів він кинувся у вируючу воду, показався на мить на середині річки і зник назавжди серед піни й імли. Мимовільним героєм виявився семирічний хлопчик Роджер Вуд. У 1962 році він з дядьком і старшою сестрою катався на човні по Ніагарі. Перебіг перевернула човен, і всі троє опинились у вируючої стромовині. Сестру встигли вихопити з води, а дядька й племінника річка кинула в П’ятдесятиметрову прірву. Дорослий розбився, а дитина несподівано для всіх залишився живим.
І ще одна цікава історія. 29 березня 1848 Ніагарський водоспад… зник! Кожну секунду тут падають у прірву шість-сім тисяч тонн води. І раптом все припинилося. Зверху стікали лише невеликі потоки. Оголилися скелі. Минуло більше доби, і вода знову прийшла. Що ж сталося? Вранці 29 березня 1848 над озером Ері, з якого витікає Ніагара, пронеслася сильна буря. Вона розбила лід, що покривав озеро, і великі брили льоду перекрили потік води з озера в русло річки…
У Росії теж є водоспади. Вони зустрічаються на Далекому Сході, в Сибіру, Карелії і на Кавказі. Першість по висоті тримає Ілля Муромець на Курилах – 141 метр. “Водоспад, – пише Ю. Єфремов, – виривається з лощини, як з водостічної труби, майже горизонтально, згинається в повітрі і вільно падає. Виходить вертикальний стовп рушаться води, віддалений на кілька метрів від стіни схилу… Вітер то сильніше, то слабше відхиляє падаючу струмінь, і вона згинається то правіше, то лівіше, як жива…”У Саянах (Східна Сибір) привертає увагу”танцююча вода”- водоспад Грандіозний, висотою двісті метрів. Він випливає каскадами з крижаного грота.
У Середній Азії, в західному Тянь-Шані відомий водоспад Арстанбап, в перекладі – Ворота лева. Він падає трьома каскадами прямо-таки з надхмарних висот – з чотирикілометровій гори!
Красиві, поетичні назви дають народи світу “танцюючою воді”. У Швеції є водоспад Стрибок зайця, у Кореї – Сім драконів, в Киргизії – Голубиний водопій, а на Кавказі – Дівочі волосся і Водяне горло. Найвищий водоспад в Індії (252 метра) – Куточок чудес… Чи всі водоспади вже відкриті? Напевно, немає. Ось одне з газетних повідомлень кінця минулого століття:
“Новий водоспад виявлений за літака в тропічних джунглях на відстані 250 кілометрів від столиці Гвіани. Він в чотири рази вище Ніагари і в два рази вище водоспаду Вікторія. Знову відкритий водоспад падає з висоти близько двохсот метрів. Його назвали Калетер”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)