Література просвітництва (18 століття)

В літературі і театрі початку XVIII століття класицизм вже не був провідним стилем. Долаючи його обмеження і норми, на світло народжувалося літературне мистецтво епохи Просвітництва. Його героєм ставав звичайна людина, сучасник читача, який зі сцени або зі сторінок книг вчив читача всьому, що знає і вміє сам.

Жан Батист Мольєр (1622-1673)

Кращим драматургом епохи класицизму був Жан Батист Мольєр (1622-1673). Його спектаклі ставилися навіть на сцені Лувра перед королем Людовіком XIV. Але після постановки комедії “Тартюф”, в якій багато хто побачив пародію на Католицьку церкву, п’єсу заборонили.

Даніель Дефо (1660-1731)

Героя – шукача пригод, якого не зломили випробування долі, – зобразив у своїй книзі “Робінзон Крузо” Даніель Дефо (близько 1660-1731).

Джонатан Свіфт (1667-1745)

Нещадно висміював у своїх творах людські пороки і релігійні омани Джонатан Свіфт (1667-1745). Герой його книги “Подорожі Гуллівера”, потрапляючи то до ліліпутам, то до велетнів, то до інших забавним істотам, кожен раз порівнював їх з людським суспільством.

Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832)

Художнє виховання і духовне, моральне вдосконалення людини бачив своїм головним завданням великий німецький поет – Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832). У трагедії “Фауст” Гете малює образ вченого, який намагається пізнати світ. Розуміючи, що він не може знайти в книгах відповіді на багато свої питання, Фауст вирішує закласти душу дияволу. В обмін на це він отримує довге життя і нові можливості для здобуття істинного знання. В уста Фауста Гете вкладає слова, які були девізом для багатьох людей епохи Просвітництва:

Йоганн Фрідріх Шиллер (1759-1805)

Однодумцем Гете був ще один великий німецький поет Йоганн Фрідріх Шиллер (1759-1805). Нехай не всі мрії здійсняться, але людина повинна прагнути до знання, мислити, шукати, досліджувати, і тоді навіть якщо не він сам, то його діти досягнуть поставленої мети. Сенс творчості Шиллера можна висловити словами його героїв: “Так будемо ми вільними, як предки, і смерть нехай кожен рабству віддасть перевагу”. Шиллер, як і Гете, був переконаний, що, тільки виховавши людей на прикладах літературних персонажів, можна поліпшити їхнє життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Література просвітництва (18 століття)