Ландшафтно-екологічне картографування
Основу ландшафтно – екологічного картографування берегової зони моря складають карти донних природних комплексів (ландшафтні карти). При їх складанні використовуються матеріали дистанційних зйомок з літаків і космічних носіїв, комплекс морських і підводних досліджень. Ландшафтні карти берегової зони моря дозволяють виявляти природні комплекси різного таксономічного рангу, встановлювати їх просторові зв’язки, схожість і відмінність; представляють об’єктивну основу для районування та класифікації. В якості ілюстрації наведемо ландшафтну карту берегової зони Каспійського моря.
Ландшафтні карти, відображаючи синтез компонентів природи, можуть бути використані в якості основи для створення серії спеціальних карт. З зіставлення з нею карт фацій сучасних морських опадів і геоморфологічної видно, що багато контури мають тісний зв’язок з підводними урочищами. Збіг контурів відображає реально існуючі в донних природних комплексах взаємозв’язку компонентів ландшафту.
Картографування фацій сучасних морських опадів. Різні типи сучасних морських опадів (сучасні морські геологічні фації) мають тісний зв’язок з природними комплексами, визначають характер бентоса і добре орієнтуються в процесі дешифрування аерознімків морського дна. Аерознімки допомагають виділити різні фаціальні зони сучасного осадкообразования: зону абразії та активного впливу гідродинамічних процесів, зону прибережної акумуляції та активного вдольберегових переміщення наносів, зону нестійкої акумуляції і слабкого переміщення наносів, зону стійкої акумуляції опадів.
Іноді по аерознімків представляється можливим встановити джерела надходження осадового матеріалу в море: річковий стік, абразія, діяльність грязьових вулканів і т. п. У результаті дешифрування виділяються і наносяться на карту
Геоморфологічна картографування. На аерофотографіях добре дешифрируются основні морфологічні типи підводного рельєфу, а також елементарні форми і навіть мікроформи. Дешифрування дозволяє описати їх зовнішній вигляд, розміри, особливості поширення, а також визначити їх вплив на формування донних біоценозів. Тісний зв’язок рельєфу з іншими компонентами підводних ландшафтів дозволяє визначати в результаті дешифрування речовий склад, ступінь цементації та інші особливості корінних порід, що утворюють різноманітні форми абразійно – скульптурного рельєфу, склад пухких відкладень в межах розповсюдження аккумулятивного рельєфу, виявляти основні рельефообразующие процеси, встановлювати зв’язок рельєфу з геологічною структурою і сучасними тектонічними рухами, вивчати сліди трансгресії і регресій і сучасну роботу моря, встановлювати походження і вік рельєфу. Повторна аерозйомка допомагає виявляти основні моменти динаміки рельєфу, а також давати картографічне зображення еволюції контуру берега.
На геоморфологічних картах, складених на основі дешифрування аерознімків, відображаються основні особливості рельєфу берегової зони моря. У межах прибережної смуги суші особливо добре дешифрируются різні комплекси стародавніх абразійних і акумулятивних терас, стародавні берегові лінії, контури древніх дельт, дюни, піщані коси і т. п.; на підставі аналізу аерознімків можуть бути виявлені і показані на геоморфологічних картах різні типи берегів. На морському дні аерознімки допомагають виділяти різні типи підводного рельєфу: абразійно – скульптурний, рівнини абразійно – акумулятивного вирівнювання, рівнини хвильової акумуляції і т. п. Крім того, в результаті дешифрування аерознімків на карту наносяться такі форми рельєфу та їх комплекси, як підводні долини, підводні акумулятивні вали, гідробархани, підводні конуси грязьових вулканів, окремі скульптурні гряди і т. п. Прикладом геоморфологической карти морського дна може служить карта, складена на основі дешифрування аерознімків і морських робіт.
В силу великого обсягу обробки даних і складності завдань комплексне картографування берегової зони моря має спиратися на ефективні технології. В даний час вони зв’язуються з розробкою і впровадженням різного роду геоінформаційних систем (ГІС), у тому числі інтегрованих ГІС, що синтезують методи обробки традиційних ГІС з дистанційними методами.
На базі ГІС можуть створюватися електронні геоекологічні атласи. База даних таких атласів включає серії карт, а також різноманітну кількісну, графічну, текстову та ілюстративну інформацію. На вимогу користувача листи атласу виводяться на екран дисплея або видаються у вигляді твердої копії.
Враховуючи важливість картографічного методу в комплексі ландшафтно – екологічних досліджень, сформулюємо критерії, сукупність яких визначає вимоги до даного виду робіт.
Перша вимога – биоцентризм. Екологічними можуть називатися тільки такі карти, на яких показано стан біоти. Інші фактори навколишнього середовища показуються на них лише в тому обсязі, який необхідний для характеристики умов проживання організмів, у тому числі і людини. Об’єктом екологічного картографування часто є рослинність. Фітоекологіческіе карти найбільш повно відображають зв’язку рослинності з умовами проживання і можуть використовуватися для індикації параметрів навколишнього середовища.
Друга вимога – антропоцентризм. Ландшафтна екологія розглядає людину, населення, людство не тільки як джерело руйнування природи, але і жертви впливу як незмінної (стихійні процеси, лиха), так і особливо змінюваної ним же самим природи.
Третя вимога – Факторний. У комплект карт входять спеціальні карти, на яких показується стан окремих компонентів довкілля – літогенної основи, рельєфу, фізико – хімічних режимів водного середовища, атмосфери, техногенного покриву і джерел забруднення та ін Біота на цих картах часто не показується. Строго кажучи, такі картки не є екологічними. Це особливий клас карт стану окремих компонентів або факторів навколишнього середовища.
Четверта вимога – оцінність і прогнозним. У завдання геоекологічних досліджень обов’язково входить оцінка сучасного стану ландшафтів, окремих компонентів природи і прогноз динаміки навколишнього середовища: у хорошому або поганому стані вона знаходиться, у сприятливому або несприятливому напрямі змінюється.
П’ята вимога – системність. У ландшафтах (геосистемах), природно – господарських системах закладено властивість емерджентності. Покомпонентний аналіз стану навколишнього середовища сам по собі недостатній для оцінки стану та прогнозування поведінки геосистеми в цілому. Ціле – більше суми своїх частин. При системному підході основою оцінки ландшафтно – екологічних параметрів служать зміни морфологічної та генетичної цілісності ландшафту, ступінь збереження його природного і ресурсного потенціалу, зміни якості умов життя населення.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)