Короткий зміст і аналіз роману Умберто Еко “Ім’я троянди”

Роман Умберто Еко “Ім’я троянди” був закінчений письменником в 1980-му році. Він являє собою калейдоскоп з цитат, витягів з чужих висловлювань і класичні тексти постають перед читачем в новому світлі.

Основним принципом в романі “Ім’я троянди” стає розважальність, покликана розвеселити читача і звернутися до відомих висловлювань, одягненим в нову форму. Чільну позицію в романі займають гра слів, іронія.

Дія даного роману розгортається в чотирнадцятому столітті, місцем дії служить абатство, а сама фабула роману вибудована за класичним зразком детективного жанру і в деякому роді нагадує твори про відомого детектива Шерлока Холмса.
Навіть самі імена головних дійових осіб роману – ченця Вільгельма Баскервільского і його вірного молодого учня Адсона викликають в нашій свідомості цілком виправдані асоціації з відомим детективом і його помічником. Навіть використання Вільгельмом Баскервільскій “дедуктивного методу” при абсолютно правильному описі зовнішності втекла кобили, а також надзвичайно швидке її знаходження, також відсилає нас до відомої цитаті з Шерлока Холмса, будучи пародією на неї.

Перед нами детектив середньовічної епохи, а герой покликаний розплутати клубок різноманітних злочинів, які відбуваються в абатстві. Але автор руйнує звичні схеми, і Вільгельму не вдалося запобігти або розплутати безліч злочинів, які слідують одне за іншим: гинуть при загадкових обставинах монахи, а бібліотека з безцінними рукописами згорає в страшному полум’ї пожежі.

Детективна фабула вибрана не випадково, оскільки вона здатна тримати читача в напрузі з перших до останніх сторінок роману. Вільгельм намагається знайти організатора всіх вбивств, але на ділі його зовсім і не було. І він був примушений визнати свою фатальну помилку – він гнався за ілюзією, припускаючи, що все в цьому світі підпорядковано певному порядку, але насправді нас оточує хаос, саме тому його умовиводи зазнали краху.

У романі присутня безліч ілюзорних аспектів. Справжньою метою й справжнім задумом письменника служило те, що роман про середні століття постав перед нами як твір, головним героєм в якому постав не якийсь конкретний герой, а стало цим героєм Слово.

Роман “Ім’я Рози” став прикладом формування універсальної мови, який синтезує художнє слово.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Короткий зміст і аналіз роману Умберто Еко “Ім’я троянди”