Каспійське море
За визначенням, Каспійське море – це найбільше на Землі безстічне озеро, розташоване на стику Європи й Азії. Морем воно називається через його розмірів, а також тому, що його ложе утворено земною корою океанічного типу. А ось вважати його безстічним не зовсім коректно – адже існує затоку Кара-Богаз-Гол, який грає виключно важливу роль в житті Каспійського моря і який надає величезний вплив на його водний і сольовий баланси.
Вода в Каспійському морі солона: його солоність становить від 0,5% поблизу гирла Волги до 1,1-1,3% на південному сході. У середньому це приблизно в три рази менше солоності вод світового океану.
Перші згадки про Каспійському морі зустрічаються на древніх глиняних табличках IX століття до н. е.., знайдених при розкопках Ніневії, столиці Ассирії. Там воно іменується “Великим східним морем”. Геродот в V столітті до н. е.. вперше висловив припущення про те, що Каспійське море не пов’язане ні з яким іншим морем, хоча багато вчених того часу вважали його північним затокою Світового океану, що оточував, за їх уявленнями, всю відому тоді землю. Зокрема, Аристотель був переконаний, що гирканський море (так називали тоді Каспій) пов’язане підземними течіями з Понтом Евксинського (Чорним морем). Вивченням зв’язку Каспію з іншими морями займався під час своїх походів і Олександр Македонський. А ось знаменитий учений давнину Cтpaбoн у своєму трактаті “Географія” зображував Каспій витягнутим по паралелі із заходу на схід.
Свою сучасну назву Каспій отримав за назвою древніх племен – Каспій, що населяли правий берег Кури поблизу моря в II столітті до н. е..
Площа Каспійського моря в даний час складає приблизно 371 000 квадратних кілометрів, що трохи більше площі Німеччини. Площа Каспію становить близько 18% загальної площі всіх озер земної кулі і в 4,4 рази перевищує площу другого за величиною озера світу – Верхнього (Північна Америка). Разом з тим площа Каспію значно перевершує площу деяких морів Світового океану: наприклад, вона практично дорівнює площі Балтійського моря, в 2,7 рази перевершує площу Адріатичного моря і в 4,3 рази – площа Білого моря.
Середня глибина Каспійського моря становить 208 метрів, а максимальна – 1025 метрів. Його протяжність з півночі на південь – приблизно 1200 кілометрів, із заходу на схід – від 195 до 435 кілометрів (в середньому 310-320 кілометрів). Ця витягнутість моря з півночі на південь створює великі кліматичні відмінності між окремими його частинами (особливо в зимовий сезон).
За своїми фізико-географічним умовам Каспійське море умовно ділиться на три частини – Північний Каспій, Середній Каспій і Південний Каспій.
У загальній складності в Каспійське море впадають близько 130 річок. Основний обсяг стоку приносять Волга (80%), Кура (6%), Урал (5%), а також Терек, Сулак і Самур (у сумі 5%). Стік рік іранського узбережжя і всіх інших малих річок не перевищує 4%. З 130 каспійських річок дев’ять мають гирлі у формі дельти.
Природно, найбільша річка, що впадає в Каспійське море, – Волга. Її середньорічний водостік становить від 215 до 224 кубічних кілометрів. А ось підземний приплив в Каспій становить всього 3-5 кубічних кілометра в рік, тому в порівнянні з іншими складовими водного балансу його внесок у зміну рівня моря практично непомітний.
Точні виміри рівня Каспійського моря і систематичні спостереження за його коливаннями ведуться з 1837 року. За цей час найвищий рівень води був зареєстрований в 1882 році (мінус 25 метрів), найнижчий – в 1977 році (мінус 29 метрів).
Загальне зниження в 1900-1977 роках склало 3 метра, а з 1978 року рівень Каспію став різко підвищуватися і в 1985 році досяг позначки мінус 27,97 метра. Потім, починаючи з 1998 року, стала спостерігатися стабілізація рівня Каспійського моря.
Причини подібного зміни рівня води Каспійського моря пов’язані з кліматичними, геологічними і антропогенними факторами, причому останні роблять на водний режим Каспійського моря дуже сильний вплив. Більш того, можна сказати, що людина своєю діяльністю за кілька десятиліть радикально змінив величезні площі басейну Каспійського моря і його узбережжя. По берегах практично всіх річок були вирубані ліси, осушені стариці і болота, розорані луки, побудовані міста, прокладені дороги. Величезні території, своєю рослинністю утримували вологу і грали роль природних насосів, були перетворені в голу поверхню, з якою дощова і тала вода стікає, майже не затримуючись. Та й самі річки, та ж Волга – це вже не річки в звичайному сенсі цього слова, а ланцюг електростанцій і штучних озер-водосховищ. Коротше кажучи, гідрологічний режим більшої частини басейну Каспійського моря був порушений.
Типовий приклад: якщо в післявоєнні роки зменшення річкового стоку в Каспійське море відбувалося в основному на господарські потреби, то в 1970-80-ті роки провідну роль у вилученні річкового стоку стало грати зрошуване землеробство. В результаті за період з 1940 по 1990 рік море недоотримало понад 1000 кубічних кілометрів води, що рівносильно перекриттю всіх річок, що впадають в нього, на 3-4 роки.
В даний час обсяг безповоротного водоспоживання в середньому оцінюється в 30-40 кубічних кілометрів на рік, причому більше 70% всіх вилучень припадає на волзький стік.
Висновок з усього вищесказаного сумний: якщо умови, що характеризують стік річок до 1940 року, збереглися б до наших днів, то рівень Каспійського моря був би вище фактичної позначки щонайменше на два метри.
Тваринний світ Каспійського моря представлений 1809 видами, з яких 415 відносяться до хребетних. У морі зареєстровано 101 вид риб: у ньому зосереджено близько 80% світових запасів осетрових, а також значна частина таких прісноводних риб, як вобла, судак і сазан. А ще Каспійське море – це середовище проживання таких риб, як кефаль, короп, кілька, лящ, окунь і щука. У Каспійському морі мешкає також морський ссавець – каспійський тюлень.
Рослинний світ Каспійського моря і його узбережжя представлений 728 видами. З рослин в Каспійському морі переважають водорості – синьо-зелені, червоні, бурі та ін, з квіткових – зостера і руппія. Деякі рослини були занесені в Каспійське море людиною свідомо, деякі – на днищах кораблів.
А ще в Каспійському морі розробляється безліч родовищ нафти і газу. За оцінками Мінприроди Росії, розвідані запаси нафти всього шельфу Каспійського моря становлять 2,95 мільярда тонн, а природного і нафтового газу – 3,1 трильйона кубометрів, у тому числі запаси російської частини шельфу оцінюються в 100-150 мільйонів тонн нафти і 530 мільярдів кубометрів газу. А за деякими оцінками західних компаній, запаси нафти всього Каспію можуть доходити до 10 мільярдів тонн.
Нафтовидобуток в Каспійському морі почалася в 1820 році, коли на Апшеронському шельфі була пробурена перша нафтова свердловина. У другій половині XIX століття почався видобуток нафти в промислових обсягах на Апшеронському півострові, а потім і на інших територіях.
Апшеронський півострів належить Азербайджану, а от у російському секторі Каспійського моря промисловий видобуток нафти була почата тільки в 2010 році. На сьогоднішній день на російській частині дна Каспію відкрито десять родовищ, які можуть забезпечити щорічний видобуток приблизно 40 мільйонів тонн нафти.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)