Home ⇒ 👍Астрономія ⇒ Календар астрономії

Календар астрономії

Календарем називається засіб підрахунку тривалих тимчасових інтервалів, засноване на певній періодичності небесних явищ: зміни днів і ночей, циклічності фаз Місяця і зміни сезонів в річному циклі.

У кожній системі календаря є три базисних параметра фіксації часу: середня тривалість доби, місячний (інакше синодичний) місяць і сонячний (інакше тропічний) рік.

Тимчасові календарні інтервали

Основні тимчасові інтервали календаря:

Добу. Тиждень. Місячний (синодичний) місяць. Сонячний (тропічний) рік.

Часовий інтервал, укладений між двох однакових місячних фаз, що відбулися послідовно, називаєтьсясинодичним місяцем.

Часовий інтервал, укладений між двох перетинів Сонцем точки весняного рівнодення, що відбулися послідовно, називається тропічним роком.

Так як точка весняного рівнодення має досить повільний хід в сторону Сонця, що пояснюється прецессией (зміною просторового напрямку імпульсу тіла), положення Сонця по відношенню до зірок (знаходження його в певній точці небосхилу) має часовий інтервал перевищує тропічний рік на двадцять хвилин двадцять чотири секунди. Цей, дещо більший, часовий проміжок носить назву зоряного року і включає в себе 365,2564 сонячних діб середньої тривалості.

У місячному місяці і сонячному році немає цілого числа діб. Середня тривалість місячного місяця становить 29,530589 діб, а тривалість сонячного року оцінюється в 365,242190 діб. Виходить невідповідність цих трьох часових параметрів. Виникає неможливість підбору цілісних чисел сонячних років, у яких було б незбиране кількість місячних місяців і незбиране кількість середніх діб.

Бажання привести у відповідність добовий, місячний і річний цикли викликало те, що в різні часи у різних націй з’явилася велика кількість різних календарних систем, в яких, можна виділити три основні групи:

Місячні. Місячно-сонячні. Сонячні.

Місячний і сонячний календарі

Місячний календар розділяє рік на 12 місяців, які включають в себе або тридцять, або двадцять дев’ять діб. Кількість діб у місячного календаря триста п’ятдесят чотири або триста п’ятдесят п’ять, менше ніж в сонячному році десь на десять діб. Місячний календар має масове ходіння в країнах Ісламу. У зв’язку з тим, що в місячному році меншу кількість днів, ніж в сонячному, мусульмани не мають певного початку року, що припадає на фіксовану дату. Початок року регулярно зміщується і може випасти на будь-який сезон.

Найскладнішим є місячно-сонячний календар. У ньому загальне число синодичних місяців в середньому збігається з тривалістю сонячного року. Основою даного календаря є пропорція: дев’ятнадцяти сонячним років відповідають двісті тридцять п’ять місячних місяців (похибка приблизно дві години). У році міститься дванадцять місяців, початком яких служить молодик. Єврейський календар досі зберіг таку систему. У ньому рік має дванадцять або тринадцять місяців. Причому певні місяці регулярно змінюють свою тривалість. Початком року постійно є осінь, але конкретна дата його, за григоріанським календарем, регулярно змінюється.

Спочатку римляни вели рахунок часу в місячних роках. Початок року доводилося на перше березня. У нинішніх календарях збереглися римські назви місяців. У більш пізній період римляни перенесли початок року на перше січня, (день вступу консулів на посаду).

Сонячний календар був складений стародавніми єгиптянами орієнтовно в четвертому тисячолітті до н. е. Тривалість року в цьому календарі дорівнювала дванадцяти місяців, що складається з тридцяти днів кожен, а на закінчення року припадали п’ять днів свята.

Юліанський і григоріанський календарі

Основою теперішніх календарів служить сонячний календар римлян, який є результатом перетворень вироблених Юлієм Цезарем, що дало привід дати йому найменування юліанський календар. Датою народження юліанського календаря можна вважати першу сiчня сорок п’ятого року до н. е. Даний календар припускав тривалість року в 365,25 доби, саме така величина відповідала тоді тривалості сонячного року.

Так як кількість річних доби було дробовим, в трьох роках поклали по триста шістдесят п’ять днів, а для четвертого (високосного) триста шістдесят шість. У році було дванадцять місяців, в непарних по тридцять одному дню, в парних по тридцять днів. А лютого “образили”, залишивши йому в звичайному році двадцять вісім днів, а у високосному двадцять дев’ять.

Виходячи з того, що у юліанського року тривалість на одинадцять хвилин п’ятнадцять секунд більше ніж у сонячного року, кожні сто двадцять років відбувалося накопичення похибки рівній діб. Поступово запізнення календаря збільшувалася. Помилку виправили в 1582 році, тоді римським папою Григорієм XIII була створена спеціальна комісія для виправлення календаря, яка прибрала десять зайвих діб. На честь понтифіка новий календар назвали григоріанським календарем (також існує визначення – календар нового стилю). Юліанський же календар, в даний час відомий як старий стиль.

У григоріанського календаря високосними роками вважаються всі четверті, виняток зроблено для років, що мають цілу кількість століть. У той же час, якщо сотні років можна поділити на чотири без дробової частини, високосним рік не є, наприклад двох тисячний.

Україна прийняла григоріанський календар тридцять першого січня 1918 року.

У григоріанського року різниця з сонячним роком дорівнює двадцяти семи секундам. Виходить, що помилка в одну добу утворюється протягом 3226 років.

Але і у григоріанського календаря є свої недоліки, так він має:

Різну кількість днів у місяці, Квартали різної тривалості, Дні тижня не узгоджені з числами місяця.

Існують напрацювання оновлених (загальносвітових) календарів, з рівномірним розподілом року. Але наявні політико-економічні та релігійні розбіжності між державами не дають можливості реформування календаря.

Крім числення місяців, складових роки, повинні вважатися і самі роки. Це досягається за допомогою такого поняття як ера. Ерою прийнято називати початкову точку обчислення років. Втім, ера – визначення історичне і до астрономії відношення не має.