Енергетична проблема
Сьогодні в світі паливо поки видобувається, електростанції працюють безупинно і світове господарство функціонує в прискорюється режимі, проте енергетична проблема залишається однією з найбільш гострих.
Це пояснюється, по-перше, зростаючим розривом між високими темпами розвитку енергоємних виробництв розвинених (а в найближчій перспективі і розвиваються) країн і запасами невідновних енергоресурсів (нафта, газ, вугілля); по-друге, негативними екологічними наслідками розвитку енергетики при збереженні традиційної структури паливно-енергетичного балансу (ПЕБ), при різкому переважанні забруднюючих видів палива (близько 85% ТЕБ). Обидва ці аспекти тісно взаємопов’язані, так як застосування відновлюваних (альтернативних) джерел енергії могло б значно полегшити і ресурсну і екологічну напруженість в світі.
Бурхливо розвивається економіка на рубежі XX-XXI століть вимагає все більших енергетичних витрат. Наука попереджає, що при сучасних обсягах енергоспоживання розвіданих запасів органічного палива на Землі вистачить приблизно на 150 років, в тому числі нафти – на 35, газу – на 50 і вугілля – на 425 років (точка відліку – 1990 року). Іноді ці прогнози, висловлювані різними вченими, дещо не збігаються, однак лише кілька, що, природно, не надає людству додаткового оптимізму. Таким чином, обмеженість природних запасів вуглеводневої сировини становлять сьогодні головний стрижень глобальної енергетичної проблеми.
Звичайно, у міру розширення пошукових робіт достовірні запаси нафти, газу, вугілля, сланців зростають, але це слабка втіха. У всьому світі переходять до розробки родовищ сировини, менш продуктивних або розташованих у важкодоступних районах зі складними природними умовами, що сильно збільшує вартість видобутку. Так, експлуатація нафти з бурових платформ на шельфі Світового океану обходиться набагато дорожче, ніж на найбагатших родовищах Близького Сходу. У багатьох країнах масове буріння на нафту і газ ведеться вже на глибинах 5-6 км. Виснаження ресурсів змушує виробляти ресурсозберігаючу політику, широко використовувати вторинну сировину.
Вперше про енергетичну проблему заговорили в середині 70-х років, коли на Заході вибухнула економічна криза. Протягом багатьох років нафту залишалася самим дешевим і доступним видом палива. Завдяки її дешевизні вартість енергії довго не змінювалася, хоча її споживання наростало дуже швидко. Арабські нафтовидобувні країни скористалися продажем нафти як “політичною зброєю” в боротьбі за свої права і різко підвищили на неї ціни. Таким чином, основу енергетичної кризи становили причини не тільки економічні, але і політичні, соціальні. Криза знаменував собою кінець епохи дешевих джерел енергії. Було поставлено під сумнів використання нафти і газу в якості енергетичних ресурсів майбутнього. Нагадаємо, що ці ресурси – найцінніше сировину для хімічної промисловості.
Отже, сьогодні енергетика світу базується на невідновлюваних джерелах енергії – горючих органічних і мінеральних копалин, а також на енергії річок і атома. В якості головних енергоносіїв виступають нафту, газ і вугілля. Найближчі перспективи розвитку енергетики пов’язані з пошуками кращого співвідношення енергоносіїв зі спробами зменшити частку рідкого палива.
Людство вже сьогодні вступило в перехідний період – від енергетики, що базується на органічних природних ресурсах, які обмежені, до енергетики на практично невичерпної основі (ядерна енергія, сонячна радіація, тепло Землі і т. Д.). Для цього періоду характерні розвиток енергозберігаючих технологій та всебічна економія енергії.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)