Нафта і газ з океану

Одна з найбільш гострих і актуальних проблем в даний час – забезпечення потреб багатьох країн світу паливно-енергетичними ресурсами. До середини XX в. їх традиційні види – вугілля і деревне паливо – поступилися місцем нафти, а потім і газу, що стали не тільки головними джерелами енергії, а й найважливішим сировиною для хімічної промисловості. За 20 років, з 1950 по 1970 р., світове споживання нафти підвищилося в 4 рази, а природного газу в 5 разів. У світовому енергетичному балансі частка нафти і газу досягла 64%, в тому числі у всіх розвинених країнах вона перевищила 75%, з яких на держави Західної Європи в 2000 р. доводилося 67%, а США – близько 80%. Однак далеко не всі райони земної кулі в однаковій мірі забезпечені цими корисними копалинами.

Більшість промислово розвинених країн задовольняють свої потреби за рахунок імпорту нафти. Навіть США, одне з найбільших держав – виробників нафти (приблизно третина її світового видобутку), більш ніж на 40% покриває свій дефіцит ввозиться нафтою.

Японія, друга з країн за обсягами використання нафти, видобуває її в мізерно малих кількостях, а закуповує майже 17% нафти, що надходить на світовий ринок. Західноєвропейські держави імпортують до 96% витрачається нафти, і їх потреби в ній продовжують зростати.

До початку XXI в. провідне місце в енергетиці належить нафти, газу і частково вугіллю, незважаючи на інтенсивний розвиток і успіхи атомної енергетики. Це потягне за собою помітне зменшення запасів горючих копалин, так як їх відновлення потребує багатьох тисяч років. В даний час існують досить суперечливі оцінки світових нафтогазових ресурсів і темпів їх споживання, і всі вони носять орієнтовний характер. Зазвичай з учеліченіем видобутку цих копалин пропорційно зростають їх розвідані запаси в світі в цілому, але в розвинених країнах видобуток нафти, наприклад, випереджає зростання її розвіданих запасів. Крім того, споживання нафти і газу багато в чому визначається ринковою кно’юктурой, тому воно помітно змінюється від року до року, іногдав перебігу декількох років. Нарешті, брак власної нафти і газу і прагнення зменшити залежність від їх імпорту стимулює багато країн до розширення пошуків нових нафтогазоносних родовищ. Розвиток, узагальнення результатів геологорозвідувальних робіт за останні 20-30 років переконливо показали, що головним джерелом видобутку кількох десятків мільярдів тонн нафти і трильйонів кубометрів газу може служити дно світового океану.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Нафта і газ з океану