ЕКСПРЕСІОНІЗМ ПРОЗИ ІВАНА ФРАНКА
Аналізуючи експресіоністичні риси у творчості Франка, варто брати до уваги твори, що з’явилися на рубежі ХІХ – ХХ століть і у першому десятилітті ХХ ст., проте не вся проза цього періоду має яскраво виражені експресіоністичні риси. Скоріше ті твори, котрі Франко давав до друку в німецький часопис “Die Zeit”, більше позначені експресіоністичним впливом, ніж ті, котрі там не друкувалися. 4 лютого 1902 року редакція “Die Zeit” звернулася до Франка з листом, в якому просила скоротити оповідання “Der Dorn im Fusse”, eine Erzaehlung aus dem Huzulenleben: “Вашу новелю “Терен у нозі” ми перечитали з великою цікавістю. Вона нам дуже сподобалась і ми бачимо в ній гарний приклад українського рідного мистецтва. Одначе ми осміляємось запитати Вас, чи не були б Ви готові скоротити новелу в кількох місцях, виключно самі описи. На нашу думку, гостріше зазначення акції не тільки б піднесло б мистецьке вражіння оповідання, але й зробило б його для друкування у нас далеко догіднішим…”[5, т.6, c. 96] Ці ж побажання безпосередньо вплинули на Франка і його стиль, а, відчуваючи час і його потреби, автор змінювався у своїй творчості разом з часом. Експресіоністичні риси знаходимо у романі “Перехресні стежки” (образ божевільного сторожа Барана, смерть дітей у селі Бабинці, сон Євгена Рафаловича, фантасмагоричне видіння Регіни), в оповіданні “Терен у нозі” (образ загадкового потопленика), у “Великому шумі” (образ кривавого ока, що наводить жах на пана Суботу, опис шлюбної ночі пані Жені), у новелі “На роботі”, “Наверненому грішнику” (образ Василя Півторака), у “Панталасі” (образ німого крику, ключника Спориша, малого Прокопа і сама естетика оповідання) , в оповіданні “Як Юра Шикманюк брів Черемош” (образ Чорного та Білого, стани душі Юри й Мошка) та ін.
Варто звернути увагу на стильові константи експресіоністичних образів Франка, це:
Усамітненість, відчуженість від інших людей (Баран, Регіна, Юра Шикманюк);
Використання символічних фігур (Панталаха, загадковий потопельник, втоплена жінка Барана, образ Кривавого ока) і діалоги-монологи з ними;
Галерея облич у фантасмагоричних видіннях (у “Перехресних стежках” Регіна бачить Євгенієве лице, лице тітки, Ориськи, знову тітки; у “Великому шумі” пан Субота проходить через схожу галерею: Кость Дум’як, громада “збунтована проти нього темними духами”, дочка Женя, голова пана Годієри);
Душевні муки;
Напруженість у побудові твору і його образній структурі;
Матеріалізація візій, снів, спогадів, образів, аж до фізичного відчуття;
Зображення болю, страждання і смерті;
Не можна висувати категоричні судження і давати однозначні оцінки щодо експресіонізму у творчості Франка. Експресіонізм – це тільки елемент у структурі ідейно-естетичної доктрини письменника, за своєю значимістю рівноправний з іншими елементами: реалізмом, романтизмом, імпресіонізмом, натуралізмом тощо. Дослідження, які проводилися в радянський час, трактували Івана Франка як представника критичного реалізму. Але всі напрямки в літературі, які виявляються в його творчості, мусять стати предметом аналізу теоретичних досліджень.
Голод Р. Натуралізм у творчості Івана Франка: до питання про особливості творчого методу Каменяра.- Івано-Франківськ, 2000.
Наливайко Д. Искусство: направления, течения, стили.- К., 1985.
Савченко С. Експресіонізм та експресіоністи. Література, мистецтво, музика сучасної Німеччини.- К., 1929.
Салига Т. Імператив (Літературознавчі статті, критика, публіцистика).- Львів, 1997.
Франко І. Зібр. творів: У 30 т.- Нью-Йорк, 1959.
Франко І. Зібр. творів: У 50 т.- К., 1978.
Черненко Олександра. Експресіонізм у творчості Василя Стефаника.- Сучасність, 1989.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)