Метод цивільного права

Для визначення набору інструментів приватного права потрібно виявити метод цивільного права.

Метод правового регулювання – це комплекс правових способів і засобів впливу певної галузі права на суспільні відносини, які формують її предмет. Для того щоб подібне регулювання було ефективним і результативним потрібно використовувати засоби, які відповідають суті регульованих відносин.

Зміст методу правового регулювання в значній мірі залежить від характеру регламентованих відносин (предмета правового регулювання).

В області приватного права повинні використовуватися способи, які принципово відрізняються від методів публічного права. Це пояснюється тим, що в приватних (майнових і немайнових) відносинах беруть участь економічно незалежні і самостійні товаровласники.

У публічному праві переважають методи влади і підпорядкування, владних приписів і заборон, а в приватному праві – методи дозволу і правонаделенія, тобто наділення суб’єктів можливостями здійснення ініціативних юридичних дій.

В галузевому методі правового регулювання можна виділити чотири основні ознаки:

– особливості правового становища окремих учасників регульованих відносин;

– особливості встановлення правових зв’язків між учасниками;

– специфіка вирішення конфліктів, які можуть виникнути між учасниками;

– особливості та зміст заходів примусового впливу на порушників права.

З урахуванням особливостей приватноправового регулювання зазначені ознаки в методах цивільного права постають наступним чином.

Економічна самостійність і незалежність учасників цивільних відносин знаходить закріплення через визнання їх юридичної рівності, яке становить головну особливість методу громадянського права. В даному випадку мається на увазі юридична, а не економічне (фактичне) рівність, яке в реальності не досяжною.

Юридична рівність передбачає відсутність заздалегідь затвердженої влади одних учасників цивільних відносин над іншими, проте воно зовсім не означає рівності в змісті їх конкретних прав і обов’язків.

За загальним правилом незалежність і самостійність учасників виключає виникнення будь-яких правовідносин поза домовленостей і загальної волі. З цієї причини найбільш часто зустрічається підставою для виникнення прав та обов’язків учасників цивільних відносин виступає їх угоду (договір). При цьому односторонні дії учасника зазвичай призводять до виникнення або припинення обов’язків, але не до придбання прав.

Надання учасникам права самостійно регулювати свої відносини і їх зміст виражається в цивільному праві в переважанні диспозитивних норм і приписів, які містять можливість для учасників самим вибрати найбільш правильну модель поведінки.

Також учасники можуть на свій розсуд використовувати надані їм цивільним правом інструменти і механізми захисту своїх інтересів. Це зумовлює ініціативний характер більшої частини цивільних правовідносин.

У цивільному (майновому) обороті отримання потрібного учасникам результату залежить переважно від їх ініціативності та вміння влаштувати свої відносини, а також передбачає певний комерційний (майновий) ризик.

Рівність і незалежність учасників означають, що спірні питання між ними можуть вирішувати лише незалежні від них органи, які не пов’язані з будь-ким з них майновими, особистими, організаційно-владними чи іншими відносинами. Це передбачає судовий механізм для захисту цивільних прав та вирішення виникаючих конфліктів, який здійснюється державними судами загальної юрисдикції або державними арбітражними судами, а також третейськими судами.

У разі якщо закон встановлює адміністративний порядок вирішення цивільно-правового спору, то прийняте в подібному порядку рішення в будь-якій ситуації можна оскаржити в суді. Так як основну масу відносин, які регулюються цивільним правом, формують майнові чи пов’язані з ними немайнові відносини, то цивільно-правова відповідальність і велика частина цивільно-правових заходів захисту, також має майновий характер. Вона передбачає відшкодування потерпілій стороні майнових збитків або стягнення на її користь неустойки або майна, розмір якого зазвичай не перевищує величини збитків.

Таким чином, відповідальність у цивільному праві має компенсаційним характером, який відповідає принципу оплатне (еквівалентності), присутнього в сфері товарно-грошових і вартісних відносин.

Відшкодування моральної шкоди відповідно до цивільного права також реалізується в грошовій або майновій формі. Відповідальність за порушення особистих немайнових прав також може припускати відшкодування майнових збитків.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Метод цивільного права