Цікаві бувальщини з життя Михайла Коцюбинського

Стара відьма

У Криворівні не могли не помітити, як Коцюбинський цікавиться селянським побутом. Один гуцул заходить до нього в неділю, чемно кланяється і питається:

– А чи це правда, що ви хочете нас у книжках розписати?

– Правда.

– Не тільки людей, але і всяку нечисту силу?

– І нечисту силу.

– То я прийду до вас із своєю жінкою. Ви такої старої відьми ні в нас, ні в околиці не знайдете.

Воли і коні

У Криворівню, в Карпати, приїхали львівські дачники, щоб побачити Коцюбинського. Один із них почав висловлювати своє захоплення творчістю Коцюбинського:

– А прекрасні ваші твори ми добре знаємо. Наприклад, “Хіба ревуть воли…”.

– Я не про воли, а про коні писав.

– Не розумію. Коні ж не ревуть?..

– Ну, і що з того? Коні не винні.

“Ось моя зброя”

Улітку 1910 року Коцюбинський повертався з Капрі, де він жив разом із Горьким. Жандармерія дістала суворий наказ якнайпильніше перевірити речі М. Коцюбинського. Прикордонні чиновники брутально рилися в його валізі. На запитання: “А зброя у вас є?”- Михайло Михайлович відповів: “Так, є”. Від несподіванки запанувала тиша. Потім зчинилася метушня: “Де зброя, де?”

На довгій паузі М. Коцюбинський з лукавою посмішкою показав на олівець, що виглядав з кишені його піджака, і сказав: “Ось моя зброя”.

(З кн. “Цікаві бувальщини”, зібр. й упоряд. І. Артемчук, Г. Григор’єв, – Дніпро – К., 1974)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Цікаві бувальщини з життя Михайла Коцюбинського