Короткий зміст “Мцирі” Лермонтов
Дуже коротко текст “Мцирі” Лермонтов
Заснована на реальній історії поема про долю дитини, яка потрапила в гірський монастир. Прихворіла хлопчика довелося там залишити, але ось ченцем він так і не став. Навпаки, він завжди мріяв про свободу, тим більше що природа в тих краях прекрасна, її пейзажі і мешканці самі навивають думки про волю. І ось Мцирі біжить зі своєї обителі, бреде по горах, стикається з небезпеками, з дикими звірами. Через три дні його знаходять пораненим, нещасного приносять в монастир, де він, помираючи, на питання ченців відповідає, що тільки в ці дні і був щасливий, тільки тоді і жив.
Головна думка Лермонтов “Мцирі”
Твір поета про дивовижний волелюбність, про призначення кожного. Чи не відчував себе Мцирі на своєму місці в монастирі, і хоча втеча приніс йому лише загибель, юнак ні про що не шкодує.
Короткий зміст Лермонтов “Мцирі”
На самому початку поеми пояснюється, що ось на цьому місці був монастир, в якому відбулися такі-то події. Точніше, ще збереглися напівзруйновані будівлі, але немає ченців, лише останній тут старець доглядає за безліччю могил. Старий забутий навіть смертю, йому залишається лише згадувати про минуле, коли його країна цвіла.
Однак розповідь читач чує не з вуст старого, а від самого героя – Мцирі. І він говорить про те, що монах б не зумів передати, зрозуміти і відчути.
Одного разу сам генерал залишає дитину, який не зміг би далі слідувати за армією, в монастирі.
Нещасний Мцирі, що виріс серед ченців, не міг побороти свою волелюбну натуру. Втікши, він опинився у ворожому лісі, під прицілом тисячі тварин очей. Але юнак не кликав людей на допомогу, адже серед них він відчував себе чужим. Тобто чужий і в суспільстві, якого він ніколи не знав, чужий серед благочестивих (і нудних) ченців, чужий дикій природі. Збившись з дороги, він сам забрів в цей безмежний і небезпечний ліс.
У героя не було родини, тільки мрії. Дійсно, Мцирі трагічний герой і своєю долею, і своїм відчуттям життя.
В дорозі він побачив мигцем юну грузинку, яка несла глечик з водою і прекрасно співала. В душі Мцирі прокинулося перше почуття любові. Зустрівся на волі герой і з лютим ворогом – барсом. Хоча людина перемагає звіра, рани досить небезпечні.
Так часто люди жадають чогось: слави, багатства, любові. Вона не раді тому, що їм дано, нічого не хочуть бачити, все готові віддати заради своєї мрії. Однак отримавши славу, страждають, а отримавши багатство, живуть спогадами, і отримавши любов, від неї гинуть. І все ж Мцирі правильно вгадав своє призначення – бути вільною людиною. Ніякі труднощі не змусили його повернути до монастиря, він не розкаявся ні в чому. На волі він готовий був би зазнати всі складнощі.
В останній строфі герой розуміє, що залишилося йому лише останнє бажання. І це – сад. Мцирі просить, щоб його перенесли на улюблене місце в саду, де він так довго мріяв про волю. Він пам’ятає, як густа трава, як запашний повітря… Кожну дрібницю! З цього місця він останній раз зможе поглянути на Кавказ. Його вільна душа спрямовується туди – на волю. І головний герой піде без жалю і без прокльонів.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)