Біогеоценоз як екологічна система, його ланки
Живі організми перебувають у постійній взаємодії один з одним і з чинниками неживої природи. Видовий склад даної місцевості визначається історичними та кліматичними умовами.
Основні взаємини між організмами – харчові. За типом харчування всі живі істоти об’єднують у дві групи: автотрофи, що використовують в якості їжі неорганічні сполуки, і гетеротрофи, які потребують їжі органічного походження. Автотрофи – це зелені рослини і деякі види бактерій, гетеротрофи – більшість бактерій, гриби і всі тварини.
Біогеоценоз – це стійке співтовариство рослин, тварин і мікроорганізмів, що знаходяться в постійній взаємодії з компонентами атмосфери, гідросфери та літосфери. У це співтовариство надходять енергія Сонця, мінеральні речовини грунту і гази атмосфери, вода, а виділяються з нього теплота, кисень, діоксид вуглецю, продукти життєдіяльності організмів. Основні функції біогеоценозу – акумуляція, перерозподіл енергії і круговорот речовин. Біогеоценоз – цілісна саморегулююча і самопідтримується система. Він включає такі обов’язкові компоненти: неорганічні і органічні речовини; автотрофні організми – продуценти органічних речовин; гетеротрофні організми – споживачі готових органічних речовин – консументи рослинного (споживачі першого порядку) і тваринного (споживачі другого і наступних порядків) походження. До гетеротрофних організмам ставляться руйнівники-редуценти, або деструктори, які розкладають залишки мертвих рослин і тварин, перетворюючи їх на прості мінеральні сполуки.
Говорячи про біоценозах, розглядають тільки взаємопов’язані живі організми, що мешкають в даній місцевості. Біоценози характеризуються видовою різноманітністю, т. Е. Числом видів живих організмів, що утворюють його; щільністю популяцій, т. е. числом особин цього виду, віднесеного до одиниці площі або до одиниці об’єму (для водних і грунтових організмів); біомасою – загальною кількістю живої органічної речовини, вираженого в одиницях маси.
Біомаса утворюється в результаті зв’язування сонячної енергії. Сумарну продукцію фотосинтезу називають первинною продукцією. Рослинна біомаса використовується споживачами першого порядку – рослиноїдних тваринами – як джерело енергії і матеріалу для створення біомаси, причому використовується надзвичайно вибірково, що знижує інтенсивність міжвидової боротьби за існування й сприяє збереженню природних ресурсів. Рослиноїдні тварини в свою чергу служать джерелом енергії і матеріалу для споживачів другого порядку – хижаків і т. Д. Найбільша кількість біомаси утворюється в тропіках і в помірній зоні, дуже мало – в тундрі і океані, так як організми зазнають впливу неживої природи – абіотичних факторів.
Біогеоценоз характеризується видовий, просторової та екологічної, трофічної структурами. Видова структура визначає різноманітність видів живих організмів і співвідношення чисельності або біомаси всіх назв популяцій. Просторова структура залежить насамперед від складання фітоценозу, в якому розрізняють яруси і мікрогруппіровкі. Ярусність або вертикальна структура біогеоценозу викликається кількістю світла, що обумовлює температурний режим, вологість на різних рівнях над поверхнею грунту. Екологічна структура складається з певних екологічних груп організмів, що населяють дану територію. Трофічну структуру складають ланцюга харчування.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)