Саморегуляція в біогеоценозі

У природі види рослин і тварин утворюють певні, порівняно постійні комплекси – природні спільноти. Такі комплекси взаємопов’язаних популяцій різних видів, що мешкають на певній території з більш менш однорідними умовами існування, утворюють біогеоценоз.
Біогеоценоз нерозривно пов’язаний з чинниками неживої природи (грунтом, вологістю, температурою та ін.), Утворюючи разом з ними стійку систему, між компонентами якої протікає круговорот речовин. Саморегуляція виявляється в тому, що чисельність особин кожного виду підтримується на певному, відносно постійному рівні. У біогеоценозі в результаті життєдіяльності організмів безперервно здійснюється потік атомів з неживої природи в живу і назад, замикаючись в круговорот. Джерелом енергії служить Сонце.
Кругообіг речовин в біогеоценозі – необхідна умова існування життя. Він виник у процесі становлення життя і ускладнювався в ході еволюції живої природи. З іншого боку, щоб в біогеоценозі був можливий круговорот речовин, необхідна наявність в екосистемі організмів, що створюють органічні речовини з неорганічних і перетворюють енергію випромінювання Сонця, а також організмів, які використовують ці органічні речовини і знову перетворюють їх на неорганічні сполуки.
Основу переважної більшості біогеоценозів складають зелені рослини – виробники органічної речовини (продуценти). У біогеоценозі обов’язково присутні рослиноїдні і м’ясоїдні тварини – споживачі живої органічної речовини (консументи) і, нарешті, руйнівники органічних залишків – переважно мікроорганізми, які доводять розпад органічних речовин до простих мінеральних сполук (редуценти). В біогеоценозах кожна з цих трьох основних груп утворена багатьма видами.
Процес саморегуляції проявляється в тому, що все населення існує спільно, не знищуючи повністю один одного, а лише обмежуючи чисельність особин кожного виду певним рівнем. Наприклад в діброві листям дуба харчується кілька сотень видів комах, але в нормальних умовах кожен вид представлений настільки малою кількістю особин, що їх загальна діяльність не завдає істотної шкоди дереву і лісі. Між тим, всі комахи мають великою плодючістю. Багато видів здатні давати 2-3 покоління за літо. Отже, за відсутності обмежуючих факторів чисельність будь-якого виду комах зросла б дуже швидко і привела б до руйнування екологічної системи.
Спостереження показують, що деяка частина потомства гине під впливом різних несприятливих умов погоди. Але основну масу знищують інші члени біогеоценозу: хижі і паразитичні комахи, птахи, хвороботворні мікроорганізми.
Тварини залишки дуже швидко знищуються жуками-мертвоїди, кожеедов, личинками падальних мух та іншими комахами, а також гнильними бактеріями. Важче розкладається клітковина та інші міцні речовини, що становлять значну частину рослинного опади. Але й вони служать їжею для ряду організмів, наприклад, грибків і бактерій, які мають спеціальні ферменти, які розщеплюють клітковину та інші речовини до легкозасвоюваних цукрів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Саморегуляція в біогеоценозі