Як вибрати акустичну систему
Влітку справа була, йдемо з другом вздовж будинку, на першому поверсі вікна відкриті, з одного звук стрілянини і якогось звуку типу пропелерів (у когось колонки голосно) і періодично лунають тихі мати, після чого звуки стрілянини повторюються. Друг зупиняється, зависає секунд на 10, потім як закричить у вікно: “Ти када вертушки полетять Стрельні в бочки і все пучком!” Пара секунд тиші, потім серед тиші звучить одинокий постріл, після чого звук аццкого вибуху. Потім знову тиша. І такий тихий голос: “Спасибі”. – Та Не за що, фігня питання. Відходимо далі, я в офігенно питаю – це що ваще було?! – Та це чувак в другій Халфи застряг там же, де і я, я ці звуки ніколи не забуду)))
Комп’ютерна акустика?! Пффф – зневажливо скажуть справжні меломани, згорнувши вушка трубочкою. І будуть праві – але лише частково. Звичайно, ті 20-доларові “чебурашки”, якими завалені полиці комп’ютерних магазинів, акустикою можуть називатися чисто умовно. І про вибір тут говорити не доводиться – купуйте будь-які… і слухайте шум і хрипи вищої якості. Трохи більший вибір – в категорії близько 200 доларів: тут вже вушках є, де розвернутися. А адже існують і більш дорогі системи за 500 і навіть 1000 доларів!
Головна відмінність комп’ютерної акустики від звичайної – вона активна, тобто в колонки вбудований власний підсилювач. З точки зору меломана – не найкращий варіант… Але заради компактності в жертву приноситься багато чого…
На цьому схожість між різними моделями комп’ютерних колонок закінчується – і починаються відмінності.
Втім, вистачить теорії, перейдемо нарешті до практики! Почнемо з кількості колонок в системі. Всі ми люди сучасні, і прекрасно знаємо, що акустика буває наступних видів:
– 2 колонки (стандартна стереосистема) – найпростіший і універсальний варіант для тих, хто не є великим фанатом якого-небудь одного виду комп’ютерного звуку.
– 3 колонки (2 звичайні + підсилювач низьких частот (сабвуфер)) – ідеальний варіант для прослуховування музики з AudioCD або MP3. Кращого для цих цілей, повірте, ще не придумано. Досить непогано такий комплект проявить себе і в іграх – за допомогою сучасних методів імітації об’ємного звуку досягається “ефект 3D”.
– 5 або 6 колонок (5 + 1) – система “домашнього театру”, призначена, в основному, для відтворення DVD-звуку. Адже звук на DVD-відео – п’ятиканальний, з повним ефектом занурення… Вибір насамперед ігроманів і любителів комп’ютерного відео. Об’ємність звуку приголомшлива, проте при прослуховуванні музики це швидко стомлює.
– 8 колонок (7 + 1) – новітній стандарт “мультимедійного театру”, якісна, але дорога система, розрахована на перегляд DVD і нові тривимірні іграшки.
Отже, для музики вибираємо акустику перших двох видів, для фільмів і іграшок – двох останніх. Але перш ніж викладати гроші за найдорожчу і ультрамодну систему, подивіться, яку максимальну кількість колонок підтримує ваш комп’ютер або ноутбук! В останньому випадку ніякого розгулу вийде: більшість ноутбуків забезпечені аналоговими роз’ємами всього для 3-5 колонок. Звичайно, можна передати сигнал і по “цифрі” – зверніть увагу, чи є на вашому ноутбуці цифровий роз’єм SPD / IF. І якщо є, доглядайте акустику більш високого класу, з вбудованим декодером Dolby Surround або навіть Dolby Digital. Це – рішення “кіноманскіх”.
…
До речі, якщо розмахуватися вже зовсім широко, можна схитрувати і пустити сигнал з виходу SP / DIF на зовнішній ресивер або підсилювач, до якого вже можна підібрати акустику професійного класу. Але якщо ми хочемо зберегти хоча б видимість мобільності і заощадити місце на робочому столі, виберіть трехкомпонентності систему – стерео-колонки плюс сабвуфер.
Добре, а за якими критеріями обирати далі? Звичайно, насамперед прикиньте, скільки грошей ви готові пустити на звуковий “вітер”. Якщо не більше 30 доларів, то можу вас привітати: нічого путнього ви все одно не купите. Можна навіть не вибирати – все одно вам не піти від прилавків з дешевими пластиковими “дутиками”. Фірма-виробник у цьому сегменті не так важлива, скоріше навпаки: яка-небудь крихітна компанія може видати продукт куди кращої якості, ніж іменитий монстр. Мені, наприклад, куди більше подобається продукція російського лейблу Dialog, ніж пишно упаковані тварюшкі іменитого Genius.
На цьому все.
У діапазоні 50-100 доларів вже можна зустріти досить пристойні моделі – скажімо, від Altec або Microlab, іноді – Logitech або Sven. А ось до виробів з торговою маркою Creative рекомендую походити з дуже великою обережністю: у компанії є вельми гідні моделі, але в цілому якість звуку у “креативних” колонок дуже середнє. По-справжньому ж колоночного якість починається від 150 доларів: тут вже вушках є, де розвернутися (хоча існують і більш дорогі системи за 500 і навіть 1000 доларів!). Тому постарайтеся відкласти хоча б цю суму. Якщо ви, звичайно, шукайте якості.
Тепер нам потрібно визначитися з пріоритетами – для чого саме ви купуєте колонки? Адже ігрові та мультимедійні системи, розраховані в основному на фільми, відрізняються від “меломанкскіх” так само, як полярне сяйво від ранкової зорі. Різні вони, гранично далекі вони один від одного – і нічого з цим не поробиш. Іграм потрібен звук соковитий і яскравий – потужний бас, гучне пумканье і чисті “верхи”. Оскільки звук в іграшках “працює” на контрасті, і вся увага приділяється ефектам, то середня смуга частот не так вже й важлива. Врахуйте це, коли будете дивуватися на крихітні і ультрамодні комп’ютерні колонки, що видають надзвичайно чистий звук. Спробуйте поставити на них класику або джаз – виключно заради тесту, нехай навіть вдома ви слухаєте Стаса Михайлова з Ваєнга… І тут же побачите різницю. Колонки ж музичні маленькими і малопотужними бути не можуть за визначенням, і вимоги до звучання у них зовсім інші – тут важливі не тільки бас з верхами, але і чітка середина….
Навіть виглядають ці системи по-різному! Якісна мультимедійна акустика настільного класу вражає дизайном: химерністю форм, блиском металу або прозорістю скла. Пік досконалості в цій категорії – вироби вже багаторазово згаданої Harman / Kardon і її “дочки” JBL. Обидві компанії примудрилися створити чи не ідеальні акустичні системи для домашніх комп’ютерів і ноутбуків: Harman просуває серію SoundSticks II, a JBL – настільки ж химерну серію Creature. До речі: ці колонки часто можна побачити на одному столі з ноутами Масвоок, а вже Apple знає толк в дизайні!
Колонки, заточені під ігро – і кіноманів, вражають великою кількістю динаміків і “наворотами”: пульт ДУ в таких системах сприймається як саме собою зрозуміле. Форми – обтічні, супертонкі, витончені. Якщо кілька років тому всі без винятку виробники штампували однотипні пузаті коробочки, то сьогодні око радіє нескінченною різноманітністю форм і модифікацій. При цьому багато модні колонки цілком здатні порадувати не тільки око, але й вухо, оскільки колоночного справ інженери теж не дарма хліб їдять.
А ось музичні колонки виглядають у сто крат більш консервативно. Форма – стандартний “цеглина”, ніяких зовнішніх витребеньок. А місце пластика незмінно займає дерево. По суті, такі колонки практично нічим не відрізняються від своїх побутових побратимів (хіба що розмірами, потужністю і наявністю вбудованого підсилювача). Навіть виробники у них одні й ті ж. У вищому ціновому сегменті ми знову зустрічаємо JBL, в середньому (але лише за ціною, а не за якістю) – ВЛК, Dialog і Microlab, Особливо варто виділити останню марку: “мікролабовскіе” колонки серії Solo (я рекомендую моделі 5-7) вже котрий рік поспіль удостоюються самих утішних оцінок і вищих балів в комп’ютерних журналах. Звучання цих колонок не така яскраве і контрастне, як у блискучих і ультрамодних Harman / Kardon, та й “портативними” їх назвеш з натяжкою. І тим не менше я рекомендую тим, хто небайдужий до музики, саме їх (хоча їх сильний і рівний бас відмінно підходить і для іграшок). Тим більше, що коштують ці моделі відносно недорого – близько 150-170 доларів. Якби не розміри – варіант був би взагалі ідеальний. А так на тлі цих динаміків витончений ноутбук від Sony або Apple буде виглядати боязким горобчиком… Але головне – якість, чи не так?
Настав час поговорити про характеристики… Хоча робити цього і не хочеться. Бо навряд чи є щось більш безглузде на цьому світі, ніж вибирати окуляри на дотик, а колонки – за даними в техпаспорті…. З іншого боку, робити нічого: одних тільки двухколоночних систем для комп’ютера існує сотні видів, а за ціною вони різняться в десятки разів!
Почнемо з потужності колонок, вимірюваної у ВАТ. Зазвичай в характеристиках вказується сумарна потужність обох колонок, але іноді вона описується, наприклад так: 2×20 Вт Реальна потужність комп’ютерних колонок середньої цінової категорії лежить в межах 10-30 Вт Те, що могутніше, варто вже не одну сотню доларів. Тому дуже обережно ставитеся до рекламним проспектам: хитрі виробники обожнюють крупно писати на коробці абсолютно фантастичні цифри: 120 Вт, 200 Вт… Однак позначають ці цифри не реальну, а пікову музичну потужність (РМРО). Реальна ж потужність (RMS) нижче пікової в десятки разів – так, 100 Вт РМРО будуть відповідати всього 5 “правильним” Вт У цій категорії нам і вибирати-то нічого: практично всі крихітні пластикові “Чебурашки” звучать однаково.
Ноутбучна акустика починається десь в районі 20 (2×10) “реальних” Вт і вище. Це, втім, теж не межа: мої улюблені “музичні” колонки Microlab Solo 6 видають близько 50 Вт! Звичайно, на всю котушку ця потужність не використовується… Але зате подібна міць служить запорукою відмінного відтворення частот навіть на середньому рівні гучності.
Частотні характеристики – чи не головний… та що там, дійсно головний показник, який свідчить про якість колонок. І навряд чи знайдеться користувач, який не зможе, навіть будучи розбудженою посеред ночі, видати вам на гора ідеальний діапазон частот, які повинні підтримувати колонки: від 20 до 20 000 Гц. Що відповідає діапазону частот, які взагалі може сприймати людське вухо (в ідеальному, зрозуміло, випадку – взагалі ж вуха більшості представників сімейства Homo Sapiens, стоптані невідомим ведмедем, “буксують” вже на 16-18 кГц). Для довідки: діапазон звучання більшості музичних інструментів простягається від 27 Гц до 17 кГц.
Але було б грубою помилкою вистачати перші-ліпші колонки, на упаковці яких написані заповітні цифри 20-20 000 Гц, бо виробники колонок і в цьому випадку відкладають свою совість в довгий ящик. І під надійний замок. Насправді більшість малопотужних (до 10 “реальних” Вт) і недорогих колонок здатні забезпечити відтворення звуку в діапазоні 100-18 000 Гц. Меломанським ж колонки начебто вже опомінавшейся серії Microlab Solo 6 забезпечують якісний звук в діапазоні 55-31000 Гц, і це вже велике досягнення.
Чи потрібен нам ВЕСЬ діапазон частот? Все залежить від ваших уподобань. Наприклад, для музики дуже важлива якісна проробка середніх і високих частот, а для ігор і фільмів – високих і низьких (для кращого відтворення спецефектів). Тобто для фільмів та ігор важливо, щоб колонки якісно свистіли і бумкает, а для хорошої музики це не так важливо.
Відтворити весь діапазон частот за допомогою одного динаміка неможливо, тому в більшості колонок їх декілька – від двох до чотирьох. Чим більше динаміків – тим ретельніше опрацьовується діапазон звучання, хоча одночасно з цим збільшується і розмір самих колонок… Так, в чудовій акустиці Microlab Solo 7 три динаміка – для високих, низьких і середніх частот, однак важать ці колонки майже десять кілограмів і до настільних їх можна віднести з великою натяжкою. Два динаміки – більш компромісний варіант: невелика “пищалка” (твіттер) для високих частот і основний динамік – для низьких і середніх.
До речі, цінителям хорошого звуку рекомендую вибирати комплект мінімум з трьох колонок: пари з хорошим відтворенням середніх і високих частот (100-20 000 Гц) і сабвуфера, який візьме на себе діапазон 20-200 Гц. Сабвуфер можна спокійно запхати під стіл, оскільки низькочастотний звук все одно “забумкает” всю кімнату.
Спеціальні можливості. Деякі колонки, крім стандартних регуляторів високих / низьких частот, гучності і балансу, мають кнопки для включення спеціальних ефектів – наприклад, 3D-звуку, Dolby Surround, спеціального режиму обробки звуків DSP і т. Д. Як правило, користі від таких колонок небагато, якщо мова не йде про досить потужних і дорогих комплектах. Наприклад, в багато моделі акустики “5 + 1” сьогодні вбудовують навіть повноцінний декодер Dolby Digital – а це означає, що ви можете передавати на них звук вже не по аналоговому, а по цифровому каналу.
Матеріал. “Дерево, тільки дерево!” – Закричать аудіофіли – і будуть праві лише частково. Сам по собі дерев’яний корпус ще не гарантує якісного звучання – навпаки, недорогі дерев’яні колонки часто звучать набагато гірше своїх пластикових родичів. Ось для колонок вартістю від 150 доларів і вище наявність дерев’яного корпусу – зайвий плюс з точки зору меломана. Хоча шанувальник комп’ютерних ігор, можливо, віддасть перевагу якраз пластик – якщо дерево дає більш рівну звукову картину, то пластикові колонки набагато яскравішим і насиченим відтворюють високі частоти.
Взагалі ж для меломанів самим розумним вибором буде такою: не намагатися знайти ідеальний динамік в світі комп’ютерної акустики і не облизуватися на комплекти вартістю вище 300 доларів. Якщо ви можете дозволити собі такі витрати, додайте до цієї суми ще доларів 200 і купіть комплект самих звичайних, побутових колонок укупі з зовнішнім підсилювачем. Можна і просто підключити до виходу звукової плати самий звичайний музичний центр – особисто я саме так і вчинив. І аж ніяк не розчарований результатом… З іншого боку, вибирати колонки вартістю до 50 доларів і зовсім позбавлене сенсу: практично всі вони звучать однаково погано.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)