Звук, види звуку

Звук в широкому сенсі – це пружні коливання і хвилі, які поширюються в газоподібних, рідких і твердих речовинах; у вузькому сенсі – це явище, яке суб’єктивно сприймається органами слуху людини і тварин.

У нормі вухо людини чує звук в діапазоні частот від 16 Гц до 20 кГц.

Звук із частотою нижче 16-20 Гц називається інфразвуком, вище 20 кГц – ультразвуком, а самі високочастотні пружні хвилі в діапазоні від 109 до 1012 Гц – гіперзвуком.

Звуки, які зустрічаються в природі, поділяють на кілька видів.

Тон – це звук, який представляє собою періодичний процес. Основною характеристикою тону є частота. Простий тон створюється тілом, піддається гармонійному закону (наприклад, камертоном). Складний тон створюється періодичними коливаннями, які не є гармонійними, наприклад:

    Звук музичного інструменту; Звук, створюваний мовним апаратом людини.

Шум – це звук, який має складну неповторну тимчасову залежність і є поєднанням складних тонів, які змінюються безладно (шелест листя).

Звуковий удар – це короткочасний звуковий вплив:

    Барабан; Вибух; Удар; Грім.

Складний тон, як періодичний процес, можна представити у вигляді суми простих тонів (розкласти на складові тони). Таке розкладання називається спектром.

Акустичний спектр тону – це сукупність всіх його частот із зазначенням їх відносних інтенсивностей або амплітуд.

Найменша частота в спектрі (ν) відповідає основному тону, а інші частоти називають:

    Обертонами; Гармоніками.

Обертони мають частоти, які кратні основній частоті:

    2ν; 3ν; 4ν і т. д.

Зазвичай найбільша амплітуда спектра відповідає основному тону.

Саме він сприймається вухом як висота звуку. Обертони створюють “забарвлення” звуку. Звуки однієї і тієї ж висоти, створені різними інструментами, сприймаються вухом по-різному саме через різне співвідношення між амплітудами Обертонів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Звук, види звуку