Я вибрати проектор

<Shaman> лежу на дивані – дивлюся кіно про Гаррі Потера через npoeктор <Shaman> в той момент коли він махає паличкою і викрикує щось нерозбірливе у проектора вибухає лампа. <Shaman> б… Гаррі Поттер вбив мій проектор… ..
Згадую своє дитинство, натягнуту простирадло на стіні, а не нею – статичні, нерухомі, але такі яскраві картинки “слайдів” і “діафільмів”, які так здоров було міняти під супровід скриплячому пластинки на допотопному програвачі. І не було ніяких 3D і “блюреев”, і про сьогодення домашньому кінотеатрі ніхто і мріяти не міг. Всього-то якихось 30 років тому це було – а скільки змінилося, і кіно домашнє – вже давно не казка… Але якою б соковитою була картинка нинішніх РК-телевізорів, які б “Аватари” на них не бігали – магія “живого світла “в темній кімнаті все одне кладе їх на обидві лопатки.
Так що ми знову купуємо проектори – нові, сильно змінилися зовні, та й ціною теж, бо стоїть проектор дорожче, ніж “топовий” комп’ютер ігрового класу. Хоча якщо десять років тому проектор був скоріше невиправдано дорогим прибамбасів для багатих, то сьогодні шанс обзавестися “домашнім кінотеатром” (або ігротекою, бо іграшки на великому екрані теж відчувають себе непогано) є практично у кожного. Навіть у мешканців малогабаритних квартир: величезний екран з діагоналлю в кілька метрів можна повісити навіть у невеликій кімнаті, скажімо, над шафою. Поки не потрібен – дрімає він в компактному рулончик під стелею, але варто натиснути кнопку – і розгортається перед нами його білий глянсовий простір на всю широчінь… Від екрану, до слова, як і від спеціальних світлозахисних штор залежить дуже багато, але вибір всіх цих бонусів – тема для окремої розмови. Та й проектор місця майже не займає, мешкаючи все там же, під стелею.
Ігри, фільми, презентації в офісах – проектори згодяться для всього. Але в кожному випадку – різні, як за ціною (а вона варіюється в діапазоні від 500 до 15 тисяч доларів), так і по конструкції.
Типи проекторів. При самій грубій класифікації типів проекторів всього два – “офісні” і “кіношні”. Перші в рази компактніше, дешевше, економічніше, деякі моделі і в дамській сумочці носити можна, не напружуючись… Але, на жаль, для кіно вони практично непридатні, доля цих моделей – презентації, відеоуроки і так далі (придатність проекторів для кіно та ігор ми будемо визначати за кількома базовими показниками нижче, оскільки очам в цьому випадку можна довіряти не завжди – особливо в спеціальному демонстраційному салоні продавця).
У проміжку між ці двома стовпами уміщається ще дика кількість підкатегорій: “полуофісние”, “офісно-домашні”, “неточтобиоченькрутонодлявассойдет” і так далі, залежно від фантазії продавців і маркетологів і від ряду додаткових і не дуже потрібних прибамбасів.
Іноді програвачі ділять на “портативні” і “станціонарні”, виходячи їх ваги і габаритів однак на ділі межа між ними вкрай розмита: 3-кілограмовий проектор може бути позначений “портативним”, а вагою в 4-5 кіло – це вже “стаціонарний” варіант, хоча і перший особливо з собою не потягаєш.

Не будемо розглядати надпортативні проектори вагою до 2 кг або мобільні “піко” і “нано” – іграшки розміром з мобільник (типу Viewsonic DVP5), свідомо потрібні лише для презентаційних цілей, обмежимося стаціонарними моделями: офісні (до 1000 доларів), домашніми універсалами ( 1000-1500) і фільмопроекторамі вищої домашньої категорії (2-3 тис. доларів). Залазити вище або нижче цих меж, на мій погляд, особливого сенсу немає, хоча нові проектори з підтримкою 3D коштують значно дорожче (7-10 тисяч доларів). Краще почекати пару років, поки ціна на них не опуститься до прийнятного рівня – а заодно і фільмів тривимірних назнімав…

Вид матриці. Проектор влаштований досить просто: “матриця”, на якій формується зображення, і потужна лампа, яка пробиває її ззаду потоками світла: проходячи через об’єктив, він шльопається об поверхню екрану, залишаючи відбиток у вигляді картинки (фахівці-технологи дружно падають в обморок). З лампочкою Ілліча (а її роль у формуванні картинки переоцінити важко!) Ми розберемося пізніше, а поки що зупинимося на матриці. Бо це – перший показник, за яким ми і будемо вибирати проектор.
Основних типів матриць два – LCD і DLP. З першим все ясно – маленький РК-екран з картинкою надвисокої якості, через які проходить промінь. А ось DLP-проектори влаштована складніше: в них світло з лампи потрапляє на що формує зображення DMD-чіп, який обходиться з ним за методикою “подвійних стандартів”. Світло, відбите від ділянок DMD-чіпа, відповідних “світлої” картинці, відправляється в об’єктив і далі на екран, потік ж з “темних” точок йде в спеціальний “светопоглотітель”. Тобто повністю блокується, на відміну від LCD-технології, яка не в змозі відфільтрувати 100% світла, частина якого все одно потрапляє на екран. Такий нехитрий фокус дає можливість різко поліпшити контрастність картинки – у LCD, як не старайся, абсолютно чорного кольору немає і бути не може.
Спроби удосконалити LCD-технологію, наблизивши якість картинки до дорогих DLP-проектором, робилися неодноразово і в общем-то прогрес очевидний. Так, поряд з класичними 3LCD-матрицями багато виробників проекторів (Epson, Sony, JVC) застосовують удосконалені матриці типу LCoS, SXRD або 3LCD Reflective – в них світловий потік, пройшовши через матрицю, відбивається від спеціального дзеркала, знову проходить через матрицю, і лише потім вирушає в об’єктив. Це дозволяє матриці працювати при більш низькій, ніж в стандартному режимі, температурі, заодно поліпшуються і деякі показники картинки (насамперед контрастність).

У повній відповідності з законами марксистсько-ленінської діалектики, кожному “якості” супроводжує ще й певне “кількість”, причому перший плавно перетікає в друге. Наприклад, в LCD-проекторах нового покоління найчастіше використовується не одна, а три РК-матриці, для трьох основних кольорів (технологія 3LCD) – це дозволяє поліпшити передачу кольору і додати в картинку півтонів. Одноматричну LCD проектори практично автоматом відносяться до “офісної” категорії.

У DLP ситуація схожа – тут теж може використовуватися як один, так і три чіпа. Тільки от біда: на відміну від LCD сам чіп (в одноматричну DLP) відповідає лише за обробку світлового потоку з лампи, з кольором він працювати не вміє… Доводиться крутити перед лампою спеціальне колесо зі світлофільтрами, отримуючи таким чином, повну колірну веселку… На жаль, це не тільки красиве порівняння: цю саму веселку іноді можна помітити на кордонах контрастних ділянок зображення, особливо на швидко мінливих кадрах, або просто при швидкому русі очей. На перших моделях DLP-проекторів зі швидкістю обертання колеса з світлофільтрами в 60 оборотів в секунду цей дефект буквально терзав зніжені очи кіноманів. Болячку згодом майже вилікували, подвоївши обороти колеса, хоча деякі прівереди і заявляють, що злісна “веселка” залишилася до цих пір.
Ще більш кардинальної зміною стало збільшення кількості DLP-чіпів до трьох, по одному для кожного кольору – після цього колесо стало непотрібним, і “веселка” пішла в небуття… Правда, захопивши з собою в якості бонусу надії користувачів з худорлявим гаманцем на покупку такої іграшки – бо стоять трьохматричні DLP-проектори недешево, від 3-4 тисяч доларів і вище. Їх LCD-побратими дешевше, як мінімум, на третину, що і пояснює їх популярність.
Дозвіл. Мова йде не про дозвіл картинки (яке залежить, зокрема, від відстані від проектора до екрану), а про фізичне дозволі матриці, як у цифрових фотоапаратів. Тут ми бачимо купу варіантів, від зовсім вже стародавнього 1024×768 через стандартний FullHD (1920×1080) до ультрамодних 4К (4096×2160 точок). Перші цікаві тільки для офісних потреб, треті поки що занадто дорогі… А ось до другої категорії розумно придивитися, бо в 2013 році проектори цього класу різко подешевшали, і цілком собі пристойну модель з 3D легко відшукати за 800-1000 доларів (Benq wl080st, Optoma HD25 / 33, Acer H6510BD і їхні колеги).
Правда, зустрічаються тут і заподлянкі начебто фокусів з “інтерполяцією”, коли дозвіл збільшується програмно – точно таким же чином, як ми збільшуємо картинку в “фотошопі”. І якщо в рекламі вказано – “дозвіл ДО 1920×1080”, швидше за все реальний дозвіл проектора набагато нижче.
Підтримка 3D. Для офісних моделей ця фішка, ясна річ, не актуальна… А от для нових проекторів категорії “люкс” блямба 3D на корпусі ніби як обов’язкова. Правда, легко попастися на рекламну вудку: недорогі 3D-проектори початкового рівня відрізняються не дуже видатним якістю звичайного, двомірної картинки, поступаючись за всіма ключовими показниками (дозвіл, яскравість, контрастність) своїм “нетрехмерним” побратимам. Бо єдине, що потрібно від проектора для можливості “тривимірний” – частота оновлення картинки (від 120 Гц, в ідеалі – до 144), все інше в розрахунок не береться. Хоча ні, важлива і яскравість, оскільки штатні люмени при перегляді в 3D-окулярах як мінімум уполовініваются.
Яскравість. Від цього показника безпосередньо залежить як “соковитість” картинки, так і відстань між проектором і екраном – світло, знаєте, має премерзкую звичку розсіюватися… А останній показник, як ви здогадуєтеся, прямо впливає на граничну діагональ підсумкового кадру – її, взагалі-то, можна зробити практично будь-який, керуючи об’єктивом проектора і знову-таки дистанцією між його хоботом і білою поверхнею екрана. Чим часто користуються продавці в магазинах, підсуваючи проектор мало не впритул до білому полотну: картинка виходить начебто і соковитою, але дуже маленькою, порівнянної з екраном недорогого телевізора.
Звичайно, всі ви ще зі шкільних часів пам’ятайте, що таке “люмен” і з чим його їдять. Тому не дратуватимуть вас завченою формулою з підручника, а просто повідомлю, що стоваттной лампочка розжарювання видає близько 1500 люмен, і приблизно з такою ж силою прояснює обстановку вбудований світоч проектора найнижчої – офісною – категорії. Цього вистачає, щоб тішити погляд бізнес-живності в діапазоні від планктону до китів контрастними графіками-діаграмами… Але варто запустити на такому проекторі фільми – і вийде повна колабельди.
Моделі середнього класу видають промінчик зі світловим потоком близько 2000-2500 люмен – цього достатньо, щоб створити яскраву і соковиту картинку з діагоналлю близько 5 метрів в умовах якісного затемнення (повного, за допомогою світлонепроникних штор). Але варто в вашу “кінокомнату” просочитися лише малій дещиці світла – і все, кіна не буде… Яскраві і соковиті кольори потьмяніють, а вже картинка на фільмах з “приглушеною” палітрою – взяти той же “Володар Кілець”, наприклад – і зовсім ” вицвітає, немов моль “.
Щоб повернути зображенні колишню насиченість і яскравість, доведеться присувати проектор ближче до екрану, зменшуючи діагональ картинки: так, для згаданих вище 2500 люмен вона не перевищить 2 метрів при частковому затемненні. При цьому, зауважте, навіть у цьому випадку яскравість картинки буде приблизно вдвічі нижче, ніж у звичайної РК-панелі, а щоб домогтися схожого якості, діагональ треба буде зменшити ще вдвічі. Вийде метр, це приблизно 40 дюймів, діагональ надбюджетний панельки за 500 доларів. Чи варто заради цього возитися з проектором?
Виходить, що якщо ви хочете дивитися яскраву картинку на великому екрані (з діагоналлю від 2 метрів і вище) у неповністю затемненому приміщенні, потрібно орієнтуватися на яскравість проєкторной лампи в 2700-3000 люмен, а в ідеалі – на нові моделі в 4000 люмен. Це – для “кінотеатральних” проекторів, зрозуміло, для офісних малосвечек і 1500 люмен – норма.
Контрастність. Теж важливий показник, і теж пов’язаний з “соковитістю” картинки – зазвичай його вказують у вигляді співвідношення двох цифр, наприклад, 700: 1. Розшифровується цей показник просто: у скільки разів найсвітліша точка зображення темніше самої темної. Чим більше цей показник – тим більше і помітніше оку різниця між “білим” і “чорним” на екрані. Чорний особливо важливий: запустіть фільм на недорогому офісному проекті, і за його початковим кадрам (де найчастіше плаває заставка-лого студії на темному фоні) ви побачите, що абсолютно чорного кольору він, стерво, не дає. Світиться чорна картинка, перетікаючи то в сірий, то в фіолетовий, той зовсім в серобуровазеліновий. Начебто і нічого страшного, якщо ви дивитеся який-небудь густо замішаний на хімічних кольорах “Аватар” або мультик. Але спробуйте подивитися той же тричі згаданий раніше “Володар Кілець” з його нічними баталіями – хоча… ні, можете не дивитися зовсім, оскільки на екрані замість кіно буде якась розмазня, повне злиття героїв і пейзажу в аморфний бланманже.
З розшифровкою все зрозуміло, а от з числами виходить повна петрушка, оскільки крутять ними маркетологи і рекламники по повній програмі: на око цю саму “контрастність” не порахуєш, потрібні спеціальні прилади, а вони теж всяким фокусів рекламними умільцями навчені…
Особливо цим грішать виробники DLP-проекторів, технологія яких дозволяє маніпулювати контрастністю практично в необмежених межах. Ось з’явилися нові моделі з контрастністю 100 000: 1, реклама сурмить осанну, а покупці хапаються за серце і гаманець одночасно. Чи означає це, що даний проектор дає в 200 разів кращу картинку, ніж офісний трудяга з показником 500: 1? Аж ніяк – різниця є, звичайно, але достовірності в цих циферки не більш, ніж в тілі рекламних “Цей йогурт в 3,5666766 разів корисніше йогурту конкурентів!”. Як і у випадку з “ватами” китайських колонок, цю цифру можна сміливо ділити на 10, а то й більше.
Проблема в тому, що заміряти контрастність можна по-різному. Перший спосіб – вивести на екран статичну чорно-білу “шахівницю”, замеряя контрастність по сусідніх “квадратикам”. Тут все просто: чорний повинен бути чорним, а не сірим, а білий – білим, а не, скажімо, кремовим. Другий – послідовно заповнювати екран чорним і білим фоном (шкала on / off). Нарешті, третій спосіб – підганяти контрастність під кожну сцену окремо, залежно від освітленості кадру, за допомогою діафрагми. Цей метод називається “динамічною контрастністю”, і саме на ньому вилітає з-під пера експертів найбільше вимірювальних папуг. Так що будьте впевнені: всі цифри типу 50 000: 1 відносяться саме до динамічної контрастності, і швидше вводять вас в оману, ніж щось прояснюють. Оскільки динамічний контраст – штука, хороша лише для тестів, а з справжнім рівнем контрастності цей ерзац схожий не більш, ніж бульдозер з бультер’єром. Їжачка теоретично теж можна витягнути до стану удава за допомогою двох КАМАЗів, терпіння і чималої частки удачі – ось тільки в результаті отримаємо чорти що, до того ж – дохлі.
Біда в тому, що одні виробники чесно вказують реальну величину контрастності, а інші воліють “умовно-рекламну” динамічну шкалу в “сферичних папугах у вакуумі”. І як співвіднести ці два показники – абсолютно незрозуміло. Будемо орієнтуватися на цифри, близькі до реальних. Реальна (Не динамічна!) Контрастність у хороших проекторів повинна перевищувати 1500: 1, (по on / off – від 3000: 1). Для офісних проекторів сміливо зменшуйте ці цифри вдвічі. Динамічну контрастність теж можна взяти до уваги – цей показник повинен бути більше 50000: 1
Вартість і ресурс лампи. Лампи в проекторах – витратний матеріал, як і картриджі для принтера так що при виборі пристрою не зайвим буде порахувати “вартість експлуатації”. Термін служби лампи складає від 2 до 6 тисяч годин, і в обов’язковому порядку повинен вказуватися в документації – а проконтролювати, скільки залишилося вашому світочу до повного ауту, допоможе вбудований в проектор лічильник. Часто буває, що на ринку з’являються недорогі проектори з вельми пристойними характеристиками… і з маленькою заподлянкой у вигляді лампи з ресурсом 1000 або навіть 2000 годин. При інтенсивному використанні проектора цього ресурсу вам вистачить на рік-два, а потім доведеться замовляти нову – ціною в половину вартості проектора. Тому краще переплатити заздалегідь, вибравши проектор з більш тривалим терміном служби лампи (від 3-4 тисяч годин).
Об’єктив. Домашній проектор повинен оснащуватися об’єктивом із змінною фокусною відстанню – це дозволяє управляти діагоналлю екрану, не переміщаючи сам проектор. Чим більше цей діапазон – тим краще, тим точніше можна управляти картинкою на екрані.
Характеристики об’єктива важливі і для того, щоб встановити правильне відношення відстані від проектора до екрану і максимальну діагональ останнього. Іноді ця величина вказується явно (наприклад, в повних характеристиках моделі проектора на сайті Яндекс-Маркет (http://market. yandex. ru)
Ставлення відстані до розміру зображення 1.86: 1-2.04: 1

Це означає, що для того, щоб отримати екран з діагоналлю 2 метри, вам потрібно відсунути проектор хоча б на 4. А це не завжди можливо, особливо в малогабаритних квартирах. Тому заздалегідь загляньте на “Маркет” – і підберіть модель з більш зручним для вас співвідношенням відстані до екрану і діагоналі картинки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Я вибрати проектор