Твір на тему “Мої літні канікули”
Літні канікули це сама радісна пора для школярів, вони самі довгоочікувані, ми завжди їх чекаємо з нетерпінням. Я дуже люблю літо, це ж прекрасна пора року. Влітку можна гуляти довго на вулиці з друзями. Є можливість відпочити від навчання і насолодитися літньою погодою.
Дуже подобається бувати на річці з друзями. Там ми плаваємо, відпочиваємо і весело проводимо час. Особливо подобається зариватися повністю в пісок, а на поверхні залишається тільки голова. Це виглядає дуже весело. Також будуємо замки з піску. Взагалі на пляжі дуже цікаво. Вранці намагаємося з татом їздити на риболовлю. Як то, раз у мене був великий улов і я сфотографував його, і показав друзям.
У літні канікули ми, звичайно, всією сім’єю вибираємося в село до бабусі. Вона вже у віці, і потребує нашої допомоги. Коли ми приїжджаємо, бабуся нам дуже рада. Чекає і зустрічає нас з посмішкою. Наготує нам багато різноманітної їжі і відразу ж посадить нас всіх за стіл. У неї свій будинок і невеличкий город. Я, звичайно, їй теж допомагаю, а тато, виявивши, навіть найменші пошкодження відразу ж проводить ремонт. Я дуже люблю перебувати у неї в селі, насолодитися навколишньою красою. Ми обов’язково сходимо в ліс за грибами і за ягодами. У лісі дуже спокійно, тільки чується спів птахів, а повітря пахне, травами і запашної суницею. У лісі багато всякої живності.
Батьки їдуть, а я залишаюся погостювати у бабусі. Тут багато хлопців, які теж приїжджають з міста. Я з ними товаришую, і ми проводимо весь час на вулиці. Ми знаходимо собі всякі розваги, а буває, вільно говоримо на різні теми. А ще бігаємо на навколишні вулиці. Знайомимося там з сільськими хлопцями. З ними ми граємо в футбол і волейбол.
Перед від’їздом ми з хлопцями влаштували посиденьки біля нічного багаття. Ми багато розмовляли, смажили хліб, сосиски і згадували, як ми проводили літо в селі. Шкода було розлучатися.
Від життя в селі у мене залишилися лише приємні спогади. У такі моменти час в селі закінчилося дуже швидко. На пам’ять про моє відпочинку у мене збереглися фотографії. Ось так я все літо і провів в селі у бабусі.
Літні канікули у мене були самі приголомшливі. Тільки до кінця літа починаю сумувати за шкільним своїм друзям. Коли збираємося першого вересня на шкільній лінійці, ми ділимося враженнями про літній відпочинок. Мені, звичайно, подобається вчитися, але літні канікули люблю понад усе на світі!
Варіант 2
Коли закінчувався черговий навчальний рік, мої батьки жартували: Ура! В нас канікули. І мені було приємно бачити їх радісні обличчя. Всі турботи і переживання минулого навчального року залишилися позаду, а попереду тепле і безтурботне літо.
У нашій родині ні коли не стояло питання про те, де нам дітям проводити літо. З перших червневих днів ми всією сім’єю виїжджаємо на дачу. Люблю ці місця. Прямо за нашим городом тече тиха неглибока річка в якій водиться дрібна і середня рибка. За річкою велика галявина на якій влітку багато суниці, а ближче до осені на ній з’являються веселі лугові опеньки. Тут же за галявиною починається ліс такий спокійний і чарівний.
Вранці я прокидаюся дуже рано, як каже моя мама: – з півнями, коли перші промені сонця з’являються через верхівок лісу. У цей час сонце таке ніжне і ласкаве і я з задоволенням бігу вмиватися на річку яка ще зберегла своє тепло з вечора.
Зі сходом сонця все навколо наповнюється щебетанням птахів, а ввечері на зміну жайворонків, виробами, стрижі, ластівкам зозуля та іншої іншої птиці лунає трель солов’я.
Небо в селі зовсім інше воно наповнене блакиттю і часом так і хочеться зазирнути і дізнатися, а що ж там. Нічне небо все всіяне зірками, які підморгують тобі і здається запрошують до себе: – Лети до нас.
Я люблю купатися на нашій річці. Тут тиша і спокій, не те що гучні міські пляжі, де часом навіть “Яблуку впасти ніде”, а навколо розкидані порожні пляшки та сміття. Дорослі люди зовсім не звертають уваги на оточуючих, вони можуть собі дозволити висловитися нецензурно, розпивати спиртні напої і палити.
Дуже часто ми з нашим котом Мурзіком ходимо рибалити на річку. Він такий цікавий. Коли я закидаю вудку, він сідає поруч зі мною і терпляче спостерігає за поплавком. Але варто тільки почати сіпатися поплавцю як Мурзик починає неспокійно ходити вздовж берега, вставати на задні лапи і голосно нявкати.
Але скоро цей благодатний час закінчиться і ми знову зустрінемося зі своїми однокласниками сядемо за шкільні парти і будемо ділитися своїми враженнями про минуле літо.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)