Мрія і реальність в романі “Злочин і кара”
Роман Ф. М. Достоєвського розкриває безліч філософських понять. Мрія і реальність “Злочин і кара” – це одна з сюжетних ліній твору. Уже в назві роману відчувається протилежність понять, мріяти і отримати результат не завжди вдається в повному збігу.
Неправильна мрія
Раскольников мріє про зміну життя, але його бажання побудовані на теорії, в якій для одних людей немає місця, а інші мають особливі права. Студент живе в кімнаті, за описом близької до гробу. Такий же темної і безрадісною була і життя юнака. Родіон сподівається, що убивши нікчемну стару, він змінить реальність. Мрія будується на невиправданому прагненні стати “Наполеоном”. Покинути розряд принижених і ображених, жебраків і голодних. Вбивство повинно було принести дохід на все життя. Раскольников все прорахував, науково обгрунтував, але зазнав краху. Реальність виявилася зовсім іншою. Можна зробити висновок, що мрія не завжди буває правильною. Мрії можуть бути згубними і небезпечні.
Мрія і злочин
Достоєвський створює сюжет, який відразу став на особливе місце в класичній літературі. Мріяти вбити навіть найогидніше істота не повинна людина. Він з’явився на світі не для вбивства, а для творення. Жадібна стара зникає, але вона тягне за собою вбивцю. Один злочин тягне за собою інше. Раскольников вбиває двох жінок. Процентниця може і зайва людина на Землі, враховуючи теорія “філософа”, але Лізавета, отже, ображена природою, чому їй судилося загинути? Автор підкреслює сенс сюжету: ніхто не повинен визначати, жити людині або вмирати. Мрія і вбивство – несумісні поняття.
Бажати треба не те, що зруйнує, а то, що поліпшить. Перетворення слід починати з себе. Тут постає безліч питань. Може виявитися, що хтось вважає зайвим саме тебе. Якби Родіон розглянув теорію з цієї позиції, пішов би він на злочин? Автор підштовхує до думки про ще одній якості людини – товариськості. Мріями потрібно ділитися, тоді друзі допоможуть вчасно зупинитися і переглянути бажання, піти від безглуздих думок, не зробити помилки.
Реальність і мрія
У романі є й інша лінія. Мрія не може бути зневажений реальністю. Ця думка проходить через образ Соні. Дівчина хоче, щоб Родіон вступив на шлях спокути гріха, на шлях праведника. Мармеладова йде за Родіоном на каторгу. Вона терпить всі тяготи арештантському життя. Соня піклуватися про чоловіків, підтримує їх у важкі хвилини відчаю. Мрія Соні збулася. Серце Раскольникова повернулося до людяності. Він відрікається від теорії, в якій бажання залежало від вбивства. Родіон в кінці роману читає Біблію, стає мудрим і милосердним. Здавалася нездійсненною мрія перевиховання злочинця стає реальністю. Гордий Раскольников перетворюється.
Схожі долі
Мрії роблять людей схожими один на одного. Автор наводить аргумент, який доводить спільність бажань. Більшості хочеться розбагатіти, швидко і без зусиль. Мало хто мріє про важку працю. У романі є різні персонажі, але їх шлях по життю близький. Мармеладов спочатку успішний чиновник. Він допомагає жінці, що залишилася з дітьми без чоловіка, бере в дружини нецікаву. Мрія допомогти матеріально іншим привела до власної загибелі. Чоловік не зміг зробити реальністю просту як йому здавалося мрію. Він потягнув на дно всіх, кому хотів допомогти.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)