Твір “Мій улюблений куточок природи”

Я дуже люблю ходити в ліс по гриби. Є одне заповідне місце, де гриби бувають дуже вдалими. Це – невелика ділянка лісу, витягнувся смугою, обмежений з двох сторін покинутим полем, з третьої – болотцем, а з четвертої – просікою. Уздовж просіки тягнеться лінія електропередач. У цьому лісі практично неможливо заблукати, так як рано чи пізно виходиш до одного з цих орієнтирів, після чого стає зрозуміло, куди рухатися далі.

На краю болота стоять кілька величезних стовбурів ялин, які постраждали від вогню. Скільки років вони є пам’ятками старої катастрофи – невідомо, так як навколо шумлять вже дорослі дерева, серед яких зустрічається багато осик та беріз. Мабуть, тому у їх підніжжя живе великий підосичник.

Не випадково я кажу про грибі в однині. Вже давно відомо, що справжній гриб живе під землею. Це – нитки грибниці, яка утворює мережа на дуже великій території. Можна сказати, що грибниця схожа на інтернет, а ті грибочки, що ми бачимо і можемо зібрати – окремі комп’ютери, під’єднані до мережі. Різниця полягає в тому, що комп’ютери можуть існувати автономно, а гриби спочатку є проявами мережі.

У цьому лісі гриби виростають дуже швидко, тому гігант висотою в двадцять сантиметрів часто виявляється міцненьким і красивим. Земля поряд з болотцем покрита мохом, а в самому лісі – високою травою. Дуже захоплююче ритися в цих заростях, відшукуючи відмінні, великі і чистенькі підосичники. А якщо серед них іноді трапляється білий гриб, відчуваєш справжній мисливський азарт. Ноги самі несуть тебе далі, ти вдихаєш на повні груди свіже лісове повітря, наповнений, як бульйон, пахощами грибів і трав, і в цей момент, як ніколи, живеш повним життям, зливаючись з природою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Твір “Мій улюблений куточок природи”