Твір “Книга, яку я б порадив прочитати”
Іноді буває в житті так, що хочеться прочитати книгу, піддавшись громадській думці, наслухавшись захоплених відгуків. Приємно, коли, прочитавши роман, отримуєш саме те, що і очікував – захоплюючий сюжет, глибокий сенс і гідне утримання. І радієш, що відкрив для себе нового автора, і в ще більший захват приходиш, коли виходить його нова книга. Таким автором для мене колись став Сергій Лук’яненко.
Не подумайте, що мова зараз піде про серію його “Дозорів”, радити в черговий раз прочитати їх немає ніякого сенсу – вони досить відомі у народі і зайвої реклами не потребують. Кілька років тому вийшла книга Лук’яненко “Черновик”, але прочитати її мені пощастило відносно недавно, шкода, що не зробив цього раніше. Багато хто вважає цей твір не найвдалішим, пішовши на поводу у “критиків”, і я відклав книгу до кращих часів. Але це в черговий раз нагадало мені, що у книги не може бути одного прочитання, і не всі можуть докопатися до змісту.
Але про все по порядку.
Головний герой роману звичайна людина. Кирило живе в Москві, ходить на роботу, користується громадським транспортом, зустрічається з друзями – нічого видатного і тим більше фантастичного. Але все незвичайне починається в самий звичайний день, і, звичайно ж, ніщо не віщувало біди. І ось, повернувшись, додому, Кирило виявив у своїй квартирі незнайому дівчину, яку прийняв за злодійку. З цього моменту життя його починає кардинально змінюватися. Кирила всі забувають, він, ніби перестає існувати, навіть батьки не пам’ятають його, собака Кешью гавкає як на чужого. Незнайомий голос по мобільному відправляє його до водонапірній башті, в якій Кирилу доведеться жити і працювати.
Герой стає функціоналом, йому належить виконувати функцію митника. Вежа є свого роду митницею між світами, яких виявляється безліч, але у вежі Кирила тільки четверо дверей, які відкриваються поступово і поки ніхто не знає, куди саме приведе кожна двері. З новою роботою у Кирила з’являються і нові здібності та можливості. І багато хто чекає, що Кирилу вдасться відкрити двері на Землю-1. Це не єдиний митний пункт в інші світи, але дверей на Землю-1 з якихось причин немає. Протягом роману герою належить дізнатися, хто такі функціонали, що це за Земля-1, хто, а головне навіщо “висмикує” звичайних людей з життя.
Але подорож між світами і надлюдські здібності, все, що робить цей роман фантастичним не саме головне, що привернуло мене. Ідея функціоналів, на мій погляд, центральна нитка твори, що і робить його унікальним. Саме ця, в якійсь мірі філософська сторона роману, зацікавила мене найбільше. Адже, по суті, функціонали оточують нас і в реальному житті. Люди, які всі сили віддають кар’єрі, робота поглинає їх і перетворюється на функцію. І з цією функцією працівники справляються, вона їм навіть подобається, а в деяких моментах навіть приносить задоволення. Але ця функція поступово перестає бути просто роботою, а переростає в очах працівників-функціоналів в призначення. Робота прив’язує людей до певного місця проживання, іноді віддаляє від друзів і близьких, і тоді доводиться вибирати – або робота (функція), або життя серед близьких зі звичайними радощами. Ось і виходить, що будь-яка людина, вдатний у вузькій сфері діяльності – це функціонал, а це означає лише гвинтик в машині життя, гвинтик, який хтось колись прикрутив на потрібне місце, або ж просто прикрутив і змусив обертатися так, як треба. Але кому потрібно? І мимоволі замислюєшся про сенс життя. Адже в дитинстві у нас стільки талантів і здібностей, а ми розвиваємо тільки один, щоб досягти успіху, стати видатним – стати функціоналом. А чи потрібно нам це насправді? Невже сенс життя полягає у виконанні якоїсь певної функції? І ми народжуємося тільки лише для того, щоб замінити розхитався гвинтик у машині світобудови? Людина народжується з величезним числом можливостей, але скористатися йому вдається в кращому випадку однієї. І ми просто стаємо кліткою у величезному тілі планети, і виходить, що в цьому тілі зараз безліч ракових клітин, які давно перестали виконувати свою функцію, а приносять лише шкоду. Але якщо не боротися з хворобою, то людина вмирає, чи означає це, що наша планета перебуває на межі загибелі. У героїв роману є вибір, вони можуть відмовитися виконувати свою функцію, а чи є цей вибір у нас?
Ще нікому не вдалося знайти відповідь на головне питання – в чому сенс життя, але я радий, що роздуми на цю тему народжують такі цікаві твори як “Черновик” Сергія Лук’яненка. Із задоволенням прочитаю продовження роману – “Чистовик”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)