Нова поетика – Відкрита книга РОМАН “АННА КАРЕНІНА” – Лев Толстой 1828 – 1910

Складний комплекс морально-філософських проблем, який повністю трансформував жанр традиційного сімейного роману, набув у “Анні Кареніній” адекватного художнього втілення. Так само й психологічний аналіз, змалювання внутрішнього світу героїв, зображення характерів у їхньому розвитку й індивідуальній специфіці прибрали тут нових, своєрідних форм.

Істотним є те, що авторські думки не подаються в романі Толстого у вигляді прямих авторських суджень, а доводяться до свідомості читача суто художніми засобами, через опис враження, яке той чи інший герой справляє на оточуючих. “Об’‎єктивність” такого роду (в дусі Флобера) спричинилася навіть до нерозуміння роману першими читачами й критиками, які, не помітивши новаторських відкриттів Толстого, побачивши в романі “салонне” зображення “панських амурів”, розгублено запитували: “Кому ж співчуває автор? Кого засуджує? Що хотів висловити своїм романом?”

“Якби ж я хотів сказати словами усе те, що мав на меті виразити романом, то я повинен був би написати роман такий самий, який я написав спочатку”, – писав Толстой. Відповідь неможливо сформулювати в одній фразі; вона міститься в усій структурі роману, в “лабіринті зчеплень”, у співвідношенні образів, мотивів, асоціацій, в узагальненому змісті епіграфа: “Мне отмщение, и Аз воздам”.

Особливістю нового поетичного стилю роману “Анна Кареніна” є його розгалужений асоціативний план, який створюється системою пов’‎язаних між собою образів-метафор, “ключових” слів і мотивів. Почуття тривоги, розгубленості, відчаю, властиве роману в цілому, виражається через символічний підтекст “ключових” міфологем “плутанини”, “виру”, “безодні”, “павутиння”, які, з одного боку, виступають як лейтмотиви композиційних частин роману, а з другого – є засобом місткої психологічної характеристики персонажів або ж певного етапу їхнього життя.

У “лабіринті зчеплень” не меншу роль відіграє образ-мотив “залізниці” – символ трагічної “колії життя” Анни, який, окрім того, підтекстно виражає різноманітність важливих в авторській концепції понять: “зло” цивілізації, роз’‎єднання людей, нещастя, загибель, “тяжкий шлях”, “розходження шляхів”. На залізничному вокзалі відбулася перша зустріч Анни і Вронського, залізниця роз’‎єднала їхні життя назавжди.

NOta Bene. Символічний шар роману “Анна Кареніна”, його своєрідний метафоричний стиль склався не без впливу імпресіоністичної лірики Фета й філософської поезії Тютчева. А. Фет, з яким Толстого пов’‎язували дружні стосунки й повне взаєморозуміння, один з небагатьох оцінив роман “Анна Кареніна” як художнє відкриття, прорив у нову поетику інакомовлень, натяків, символів. Мала свої наслідки для історії створення роману й зустріч Толстого з Ф. Тютчевим, що відбулася влітку 1871 р. (до речі, на залізниці, у вагоні потяга), їхня чотиригодинна розмова про шлях цивілізації та її “згубні” впливи. У романі “Анна Кареніна” потрактування стихійної сили кохання як “фатального поєдинку” й загибелі жінки в цьому поєдинку підготовлене мотивами поезії Тютчева.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Нова поетика – Відкрита книга РОМАН “АННА КАРЕНІНА” – Лев Толстой 1828 – 1910