РОЗМАЇТИЙ ТАЛАНТ (ПАНАС МИРНИЙ)

В українському літературному процесі останніх десятиріч XIX – початку XX ст. одне з чільних місць належить Панасові Мирному – видатному письменникові-реалістові, з ім’ям якого пов’язаний початок розвитку соціально-психологічної течії в нашій прозі. Такі його твори, як романи “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, “Повія*, повісті “Лихі люди”, “За водою”, “Лихо давнє й сьогочасне”, оповідання “П’яниця”, “Морозенко”, “Пригода з “Кобзарем”, новели “Лови”, “Сон”, нарис “Серед степів”, міцно утвердили нові епічні жанри, в яких глибоке дослідження цілих шарів народного життя органічно поєднувалося з проникливим психологічним аналізом внутрішнього світу окремої особистості.

Сучасна письменникові критика зразу ж помітила те нове, що увійшло в українську літературу з його творами. Іван Франко відзначав, що уже в ранніх оповіданнях Панаса Мирного “Лихий попутав” і “П’яниця” “видно було свіжий і сильний талант”, завдяки якому згадані твори “корисно вирізнилися серед тодішньої української белетристики”. Для Івана Білика, котрий зрозумів суть ідейно-художніх пошуків брата, вже повість “Чіпка” як перша редакція твору, що переросте у багатоплановий роман, була новим явищем, оскільки її автор умів схоплювати соціальні тенденції дійсності і моделювати їх засобами слова. Михайло Драгоманов помітив у Панаса Мирного “охоту і талант” живописця, який не набиває ідейку, “як обруч”, а обирає ті життєві теми, де в самому об’єкті зображення “сидить ідея”. За спостереженням Сергія Єфремова, Мирного цікавили не зовнішні обставини життя, а насамперед люди з їхніми переживаннями, почуттями, настроями.

Характерно, що критики відразу ж помітили багатство і красу мови творів Панаса Мирного. Борис Грінченко відзначав такі гарні прикмети стилю, як “вимовна мова, пластичність, образність, небажання ганятись за дешевими ефектами, уміння розгорнути велику картину, досконало її скомпонувати і обробити деталі”. Це й не дивно, адже ж сам Мирний писав 1914 р. у статті “Рідна мова”: “Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, дослід, почування”. Цим мужнім громадянським вчинком на захист зневажуваної і переслідуваної української мови письменник особливо близький нам сьогодні.

Твори видатного українського реаліста належать до тих справді мистецьких явищ, які не тільки нічого не втрачають з плином часу, а навпаки, посилюють свій естетично-емоційний вплив на читачів. Своїм епосом Панас Мирний збагатив наше слово, підніс його на високий рівень тих художніх досягнень, які характеризували розвиток реалізму в європейських літературах минулого століття.

ПЕТРО ХРОПКО

1995 р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

РОЗМАЇТИЙ ТАЛАНТ (ПАНАС МИРНИЙ)