ОСТАП ВИШНЯ. МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ. СОМ – ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. – 30-х рр. XX ст
√ Остап Вишня(справжнє ім’я – Павло Михайлович Губенко, 13 листопада 1889 р., хутір Чечва, Сумщина – 28 вересня 1956 р., Київ) – письменник, новеліст, класик сатиричної прози XX ст. Його називали “королем українського тиражу”.
! За часів тотальних арештів і розстрілів у роки Голодомору 1932-1933 рр. Остап Вишня за сфабрикованою справою став в’язнем сталінських концтаборів, від розстрілу його врятували фейлетони, які змусили написати з метою викриття УПА і спростування смерті поета від рук Москви. Був реабілітований після 22 років життя в ролі “ворога народу”.
√ Творча манера Остапа Вишні:
– поєднання лукавого і доброго гумору;
– усмішка – винайдений Вишнею жанр;
– внесення ліризму у гумористичну розповідь;
– часто вдається до наслідування ділових паперів;
– змішання стилів – високого і низького.
– Соціально-побутова (або автобіографічна) гумореска “Моя автобіографія” (1927-1955 рр., напрями модернізм та реалізм, течія – неореалізм) описує найяскравіші події життя автора, показує, як відбувалося становлення його характеру.
√ У гуморесці утверджується думка, що на формування людини великий вплив має дитинство, освіта, природа, рідна мова, а також, що щастя є невід’ємною рисою людського існування.
√ Основні мотиви: краса дитинства, життєва гармонія, освіта, батьки, рідна мова, становлення митця.
√ Образи-символи негуманної освіти: лінійка (виробляла літературний стиль Вишні); книга “Катехізис” Філарета (її треба було знати напам’ять); книга “Руський паломник” (матір читала його 20 років).
! – Творчу манеру Остапа Вишні не можна порівняти ні з якою іншою, оскільки його гумор і ставлення до життя неперевершено відображаються у творах:
“У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий, і потім – років, мабуть, із десять підряд – мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку”.
– Звичайні події дитячого життя Остап Вишня знову ж таки жартівливо називає “літературними предзнаменуваннями”:
“То вглиб тебе потягне, – тоді ото ямки колупаєш, – то погирить тебе в височінь, на простір, вгору кудись. Тоді лізеш у клуні на бантину горобці драти або на вербу по галенята”.
√ Композиція будується за основними точками життя письменника.
√ Художні засоби: засоби творення комічного (гумор, іронія, сарказм), плеоназм (“Моя автобіографія”), епітети, порівняння, гіперболи.
! Іронія Вишні в гуморесці над чиєюсь пишномовною біографією: “Письменник не так живе й не так росте, як проста собі людина…”.
– Соціально-побутова, гумористична Усмішка “Сом” (1956 р., збірка “Мисливські усмішки”, присвята: “Максиму Рильському”; течія – соціалістичний реалізм).
! М. Рильський говорив про Остапа Вишню, що він “справжній мисливець і при тому поет полювання”.
√ Тема усмішки – розповідь про сомів за царських часів і за радянських. Вишня змальовує казкову красу природи на заплаві річки Оскіл за славним містом Енськом на Харківщині, висміює марновірство і обмеженість. В усмішці прочитується Прихована насмішка над владою.
√ Художні засоби: епітети, порівняння, гіперболи, засоби творення комічного (гумор та іронія).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)