Микола Хвильовий (1893 – 1933) – Літературний процес першої третини XX ст. (1900 – 1930)
Миколу Хвильового називають “основоположником української прози XX ст.”. Його світоглядні позиції стали поштовхом для активних дій на шляху осмислення суспільством ролі української літератури. Письменник обрав собі дорогу – бути лідером, щоб повести націю на боротьбу за право жити у вільному суспільстві, відродження національної літератури (основним мотивом у творчості М. Хвильового є мотив дороги).
Біографічні відомості
– 13 грудня 1893 р. – народився Микола Григорович Фітільов (Хвильовий) у с. Тростянець на Харківщині (нині Сумська область).
– 1904 р. – батько залишив дружину і п’ятьох дітей, мати вчителювала по селах.
– Микола навчався в богодухівській гімназії, яку кинув, не одержавши атестата (пізніше довелося складати екзамени екстерном).
– Роки блукань: працює в економії, на заводах, вантажником в порту.
– Миколу Фітільова мобілізовано в царську армію.
– 1917 р. – госпіталь у Кишиневі, повернення додому.
– М. Фітільов – організатор повстанського загону, вступає до КП(б)У.
– 1921 р. – демобілізація, переїзд до Харкова, де він активно друкується, здійснює велику організаційну роботу, очолюючи ВАПЛІТЕ.
– 1925 – 1928 рр. – М. Хвильовий – у центрі літературної дискусії.
– Події 1932 – 1933 рр. (голод, репресії проти інтелігенції, арешт Михайла Ялового) призвели до трагічного фіналу.
– 13 травня 1933 р. – М. Хвильовий застрелився, кинувши виклик подіям розстрілу цілої генерації.
Огляд творчості
Микола Хвильовий за характером художнього мислення – романтик. Його приваблювали небуденні події, які багато в чому визначали долю людства. Тому в центрі уваги письменника – революція 1917 р. і кривава громадянська війна.
Публіцистичні твори М. Хвильового:
1925 р. – “Про “сатану в бочці”, або графоманів, спекулянтів та інших “просвітян””, “Про Коперника з Фрауенбургу, або Абетка азіатського ренесансу в мистецтві”.
У розпалі дискусії 1925 – 1928 рр. з’являються цикли памфлетів “Камо грядеши?”, “Думки проти течії”, “Апологети писаризму”, полемічний трактат “Україна чи Малоросія?”.
Апологет – захисник чого-небудь. |
М. Хвильовий висунув концепцію повноцінної національної літератури.
Погляди письменника:
– українська література повинна мати індивідуальний шлях розвитку, не копіювати досягнення інших літератур;
– письменник має бути обдарованим від природи;
– осуд масовизму й вульгаризації в літературі;
– проникнення ідеями “романтики вітаїзму” (життєлюбства);
– протест проти диригентської палички Москви.
У 1921 р. з’явилися збірка поезій “Молодість”, поема “В електричний вік”, у 1922 р.- “Досвітні симфонії”.
Перші збірки оповідань “Сині етюди” (1923), “Осінь” (1924).
Центральні твори: новели “Синій листопад”, “Арабески”, “Дорога й ластівка”, “Кіт у чоботях”, “Солонський Яр”, “Легенда”, “Я (Романтика)” та ін.
1924 р. – “Санаторійна зона”, 1926 р. – роман “Вальдшнепи”, 1927 р. – оповідання “Мати”, 1928 р. – “Сентиментальна історія”, 1929 р. – повість “Іван Іванович” та ін.
“Я (Романтика)”
Жанр: новела.
Присвята: “Цвітові яблуні”
Ідейно-художній зміст
Твір надруковано в 1924 р. У новелі “Я (Романтика)” постає проблема гуманності й фанатичної відданості революції, розкривається суперечність між одвічним ідеалом любові й беззастережним служінням абстрактній ідеї, розвінчується романтика більшовицької революції. Твір торкається теми роздвоєності людської особистості (“Я – чекіст, але і людина”).
Новела сповнена неоромантичної атмосфери. У творі герої зображені в екстремальних ситуаціях. Наскрізний мотив канонади, що посилюється (“доноситься глуха канонада”, “канонада все ближче й ближче”, “глуха канонада росте””, “бухкали гармати”). Час дії – переважно “темна ніч”, місце дії – “фантастичний палац”.
Автор демонструє різні уявлення людей про світ (головний герой – чекіст-фанат, теософи – шукачі нового Месії і т. п.). Увага звернена на те, що жителі міста, у якому відбуваються події, для чекістів – просто хлам, непотріб, а самі чекісти в очах людей постають утіленням інквізиції.
Найважливіші стильові ознаки новели М. Хвильового:
– розповідь від першої особи;
– драматизм;
– внутрішні монологи героя;
– відсутність безпосередньої авторської оцінки;
– лаконізм;
– виразні художні деталі;
– глибокий психологізм;
– відмова від традиційного описового реалізму;
– часові зміщення;
– символічність образів, деталей, наприклад, безіменність персонажів (символ, деталь): революційна дійсність нівелює людську індивідуальність; годинник – пересторога Бога, що життя – короткотривале;
– історичні алюзії, асоціації з метою поставити революцію у контекст визначних подій світової історії.
Особливості композиції
– пролог (лірико-романтичний зачин), що вводить читача у складний психологічний світ (показана розмова матері з сином напередодні грози);
– три частини – життя у фронті соціальної грози; три частини – три різні фронтові ситуації, три різні душевні стани героя.
Ідея твору: вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним “я”, ціною злочину його не побудувати.
Стислий переказ твору
“З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія. Я виходжу на безгранні поля, проходжу перевали і там, де жевріють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю.
…Я одкидаю вії і згадую… воістину моя мати – втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати – наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам’ятаю!) І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом. Мати каже, що я (її м’ятежний син) зовсім замучив себе…”
“Наше помешкання – палац розстріляного шляхтича. Я бандит – за одною термінологією, інсургент – за другою, просто і ясно дивлюся на княжі портрети, і в моїй душі нема й не буде гніву, бо я – чекист, але і людина”.
“Моїх товаришів легко пізнати: доктор Тагабат, Андрюша, третій – дегенерат (вірний вартовий на чатах)”.
[Трибунал одностайно приймає рішення про 6 чергових розстрілів]
“Андрюша нервово переходить із місця на місце і все поривається сказати, що так не чесно, що так комунари не роблять. Ах, який він чудний, цей комунар Андрюша! Але коли Тагабат чітко підписався під постановою – “розстрілять” – мене раптово взяла розпука. Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця, – це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. “І я, главковерх чорного трибуналу комуни, – нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії”. Але який вихід? Я не бачив виходу. Мабуть, правда була за доктором Тагабатом. …Андрюша поспішно робив свій хвостик під постановою, а дегенерат, смакуючи, вдивлявся в літери. Я подумав, що доктор – злий геній, зла моя воля, а дегенерат – патлач із гільйотини. А тоді подумав – нісенітниця, який він палач, це ж йому в моменти великого напруження я складав гімни. І відходила від мене моя мати, прообраз загірної Марії”.
“Тьма. Дивлюся на княжий маєток і згадую, що шість на моїй совісті.
Ні, неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів – тьма на моїй совісті!!!”
[Через 2 дні оповідач поведе батальйон на фронт. А доти він знає, що потрібен саме тут.]
“Так: будуть сотні розстрілів, і я остаточно збиваюся з ніг! Я входжу в княжий маєток. Доктор Тагабат і вартовий п’ють вино. Андрюша похмурий сидить у кутку. Звертається до мене:
– Слухай, друже! Одпусти мене! На фронт! Я більше не можу тут.
В мені раптом спалахнула злість. Він не може? Він хоче бути подалі від цього чорного брудного діла? Хоче бути невинним, як голуб, віддає мені “своє право” купатися в калюжах крові? Кричу, що коли він ще раз про це скаже, то негайно розстріляю”.
“Увійшов дегенерат і сказав, що треба розібрати позачергову справу. Привели черниць, які на ринку вели одверту агітацію проти комуни. Я входив у роль, був в екстазі. Я гадаю, що в такім стані фанатики йшли на священну війну.
– Ведіть!
В кабінет ввалився цілий натовп черниць. Я стояв одвернувшись і смакував: всіх їх через дві години не буде! Я рішуче повертаюсь і хочу сказати безвихідне:
– Роз-стрі-лять!
Але вертаюся і бачу – прямо переді мною стоїть моя мати, моя печальна мати з очима Марії. Я в тривозі метнувся – чи не галюцинація? І чую з натовпу зажурене: “Сину! Мій м’ятежний сину!” Мені погано, я схопився за крісло і похилився. Але в той момент мене оглушив регіт доктора Тагабата:
– “Мамо”?! Ах ти, чортова кукло!.. “Мамо”?! Ти, зраднику комуни! Зумій розправитися і з “мамою”, як умів розправлятися з іншими.
…Я остовпів. Стояв блідий перед мовчазним натовпом черниць, як зацькований вовк. Так! – схопили нарешті й другий кінець моєї душі! Вже не піду я на край города злочинно ховати себе. Я маю тепер одне тільки право:
– Нікому, ніколи й нічого не говорити, як розкололось моє власне “я””.
“Конає вечір.
Різко кажу доктору: “Через годину я мушу ліквідувати останню партію засуджених. Я мушу прийняти отряд”. Тоді він іронічно й байдуже: “Ну і що ж? Добре!” Я хвилююсь, але доктор єхидно дивиться на мене – це ж у цій партії засуджених моя мати. Не витримую й шаленію, кричу, щоб не жартував зі мною. Але голос зривається, і я раптом почуваю себе жалким і нікчемним. Вартовий увійшов і доповів, що партію привели, розстріл призначений за містом”.
“Мовчазна процесія підходила до бору. До мене підійшов доктор, поклав руку на плече і сказав: “Ваша мати там! Робіть, що хочете!” Я подивився – з натовпу виділилася постать і тихо самотньо пішла на узлісся. “…Я вийняв з кобури мавзера й поспішно пішов до самотньої постаті”.
[Оповідач розстрілює матір.]
“Я положив її на землю й дико озирнувся. Навкруги було порожньо. Тільки збоку темніли теплі трупи “черниць”. Я поспішив до свого батальйону. Але раптом зупинився, повернувся й підбіг до трупа матері. Впав на коліна й припав устами до лоба. По щоці, пам’ятаю, текла темним струменем кров. Та раптом – дегенерат: “Ну, комунаре, підводься! Пора до батальйону!” В степу, як дальні богатирі, стояли кінні інсургенти. Я кинувся туди, здавивши голову.
…Ішла гроза. Тихо вмирав місяць у пронизаному зеніті. Йшла чітка, рясна перестрілка. …Я зупинився серед мертвого степу:
– Там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни”.
Інсургенти – повстанці. |
Версальці (образно, запозичено з часів Паризької комуни) – всі, хто проти комунарів (у роки революції часто вживався як символ подоланої монархії). |
Вакханалія – гучне дійство, бенкетування |
Тест № 31
1. Період в літературі 20-х років XX ст. прийнято вважати:
А “Українським Відродженням”;
Б “Розстріляним відродженням”;
В “Апологетами писаризму”;
Г добою Руїни.
2. Укажіть поняття за його визначенням: філософсько-естетична й художня система, що склалася на межі XIX – XX ст. і об’єднала новітні напрями й течії, яким притаманна більша увага до внутрішнього світу людини і більша творча свобода у його розкритті.
А Соцреалізм;
Б лібералізм;
В модернізм;
Г сюрреалізм.
3. Хто першим увів термін “модернізм” у науковий обіг?
А Микола Хвильовий;
Б Михайло Яловий;
В Леся Українка;
Г Іван Франко.
4. Укажіть напрям модернізму, основними ознаками якого є орієнтир на кращі здобутки античності, інтелектуалізм.
А Імпресіонізм;
Б експресіонізм;
В футуризм;
Г неокласицизм.
5. Яку ідейну позицію обстоював М. Хвильовий у літературній дискусії 1925 – 1928 рр.?
А Засади класичної літератури;
Б орієнтацію на просвітянство і масовість;
В догми соціалістичного реалізму;
Г концепцію повноцінної національної літератури.
6. Укажіть назву першої прозової збірки М. Хвильового.
А “Сині етюди”;
Б “Я (Романтика)”;
В “Україна чи Малоросія?”;
Г “Кіт у чоботях”;
Д “Осінь”.
7. Укажіть, що не є стильовою ознакою новели М. Хвильового “Я (Романтика)”.
А Драматизм;
Б відсутність внутрішніх монологів героя;
В символічний зміст образів, деталей;
Г глибокий психологізм;
Д відмова від традиційного описового реалізму.
8. Укажіть назву літературного угруповання, яке не входить до ряду тих, що виникли на початку XX ст.
А ВАПЛІТЕ;
Б ВУСПП;
В “Нова генерація”;
Г “Руська трійця”;
Д “Плуг”.
9. Укажіть назву роману М. Хвильового, у якому серйозно переосмислюються наслідки революційних перетворень в Україні.
А “Вальдшнепи”;
Б “Кіт у чоботях”;
В “Іван Іванович”;
Г “Я (Романтика)”;
Д “Сентиментальна історія”.
10. Укажіть назву твору М. Хвильового, яким розпочалася літературна дискусія 1925 – 1928 рр.
А “Я (Романтика)”;
Б “Апологети писаризму”;
В “Камо грядеши”;
Г “Думки проти течії”;
Д “Про “сатану в бочці”, або про графоманів, спекулянтів та інших “просвітян”
11. Установіть відповідність між цитатною характеристикою і героєм літературного твору М. Хвильового
1. “…із широким лобом і білою лисиною, з холод ним розумом і з каменем замість серця” | А Мати (“Я (Романтика)”) |
2.”…втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків” | Б Товариш Жучок (“Кіт у чоботях”) |
3.Блюза, спідничка (зимою стара шинеля), капелюшок, чоботи” | В Доктор Тагабат (“Я (Романтика)”) |
4. “Я – чекіст, але я і людина” | Г Я (головний герой) о (“Я (Романтика)”) |
12. Установіть відповідність між назвою твору М. Хвильового і жанром.
1. “В електричний вік” | А полемічний трактат |
2.”Арабески” | Б новела |
3.” Мати “ | В роман |
4.Про “сатану в бочці”, або про графоманів | Г поема О |
5. “Вальдшнепи” | Д оповідання |
(1 votes, average: 5.00 out of 5)