Іван Кочерга (1881 – 1952) – Літературний процес першої третини XX ст. (1900 – 1930)
Тема 31. Іван Кочерга (1881 – 1952)
Іван Антонович Кочерга – “драматург-мислитель, драматург-новатор, він дивиться на життя своїми очима” (М. Рильський).
Біографічні відомості
– 6 жовтня 1881 р. народився у м. Носівка на Чернігівщині.
– 1899 р. – закінчив Чернігівську гімназію.
– Навчання на юридичному факультеті Київського університету; цікавиться історією Києва, архітектурою, старовинними документами.
– 1903 р. – повертається до Чернігова, працює службовцем.
– 3 1904 р. – виступає з театральними рецензіями на сторінках чернігівських видань.
– 1910 р. – перша п’єса російською мовою “Песня в бокале” (у 1926 р. Павло Тичина переклав твір українською мовою, давши назву “Легенда про пісню).
– 1913 р. – п’єса “Дівчина з мишкою” (розвиває колізію гонитви за примарною мрією, розкриває прекрасну сутність жінки).
– 1924 р. – “Викуп”.
– 1925 р. – п’єса “Фея гіркого мигдалю” (українською мовою).
– 1927р. – “Алмазне жорно” (прем’єра відбулася в театрі М. Заньковецької).
– 1928 р. – комедія “Натура і культура”, драма “Марко в пеклі”.
– 1930 р. – “Свіччине весілля”.
– 1933 р. – “Майстри часу”.
– 1941 р. – евакуація в Уфу; І. Кочерга – редактор газети “Література і мистецтво”.
– 1942 р. – написана драма “Чаша”, у якій Кочерга змальовує образ Ярослава Мудрого.
– 1943 р. – переїхав до Москви.
– 1944 р. – повернення до Києва, написання історичної драми “Ярослав Мудрий”.
– 1948 р. – драматична поема “Пророк”.
– 29 грудня 1952 р. – помер, похований на Байковому кладовищі.
Огляд творчості
За своє життя Іван Кочерга написав понад 20 драматичних творів, що відрізняються жанровим багатством (драматична казка, драматична поема, романтична комедія, п’єса-феєрія, філософська комедія).
“Ярослав Мудрий”
(завершена в 1944 р., останній варіант – 1946 р.)
Жанрові особливості: драматична поема.
Драматична поема – переважно невелика за розміром віршована п’єса, в якій є драматичне, епічне й ліричне розкриття теми. |
Уся увага автора зосереджена на розкритті якогось одного конфлікту, всі сюжетні лінії сходяться в одній точці, пересікаються на образі головного героя. Тому історичну драму називають Монодрамою (композиційний центр – Ярослав.)
Типові ознаки письма драматурга: простота реплік, образність мовлення, парність рим, сконденсованість думки, поєднання лексики різних стилів мовлення (наукова і військова термінологія, архаїзми, історизми, просторіччя тощо).
Поему написано Білим віршем.
Історична основа: історичні події XI ст. (1030 – 1036 рр. князювання Ярослава Мудрого).
Тема: показ синівської відданості Батьківщині, полум’яної любові до рідної землі князя Київської Русі Ярослава Мудрого та широкого кола простих людей, що відстоювали волю і незалежність своєї Батьківщини.
Автор змальовує одну з найдраматичніших сторінок в історії Київської Русі – становлення централізованої держави, зміцнення її авторитету в Європі, розвиток культури, освіти, науки, що припадало на час князювання Ярослава Мудрого (у творі зображено лише шість років князювання).
Головний драматичний конфлікт: боротьба князя Ярослава Мудрого за утвердження могутності і культурного розвитку мирної Русі.
Композиція, сюжет
У п’єсі 5 дій, кожна з яких має назву й відповідає певному часові.
1 – “Сокіл” (1030 р.);
2 – “Закон і благодать” (1030 р.);
3 – “Квітневий сніг” (1032 р.);
4 – “Каменщик і князь” (1032 р.);
5 – І відміна – “Гуслі і меч”;
-II відміна – “Золота брама” (1036 р.).
Особливістю твору є його багатоплановість, наявність кількох сюжетних ліній (Ярослав – Микита, Ярослав – Журейко, Ярослав – Інгігерда, Ярослав – Гаральд), двох ідейних ліній (захист Київської Русі від ворогів, зміцнення авторитету в Європі; розвиток культури, науки, освіти.
Через єдність компонентів твору в межах його ідейного задуму простежується зв’язок між подіями.
І дія – Експозиція Драматичної дії. На початку автор знайомить читача з ченцями, переписувачами книг: монахом-художником Микитою, що малює заставки і мініатюри до книг, монахом-переписувачем Свічкогасом, ієромонахом Сильвестром, який керує всією роботою. Усі чекають на повернення князя Ярослава із Чюді, де він воював.
У зав’язці – плани Микити помститися Ярославу за кривди Новгорода; сватання Гараль – да до Єлизавети; убивство варягом Турвальдом брата Милуші, покарання його Журейком. II дія – пожвавлення розвитку дій з появою князя Ярослава.
Кульмінація – припадає на IV дію: Милуша і Журейко викривають підступну змову Інгігерди з Ульфом проти Ярослава; загибель Милуші від рук зрадника.
Розв’язка – у заключному акті – звістка про смерть Єлизавети, героїчна загибель Микити, примирення Ярослава з Інгігердою, розгром печенігів.
Образи поділяються на дві групи:
1) історичні (Ярослав Мудрий, Інгігерда, Єлизавета, Анна, Володимир, Сильвестр);
2) вигадані (Микита, Журейко, Милуша, варяги).
Основні проблеми твору:
– історичне походження Русі;
– оборона Київської Русі від зовнішніх ворогів та внутрішніх міжусобиць;
– мирна творча праця – “благо основне”;
– народ і видатна історична особа;
– синівська любов до рідної землі.
Афористичні вислови персонажів драматичної поеми “Ярослав Мудрий”
– “Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких” (Ярослав).
– “Раніш закон, а потім благодать. Людей учу я страхом і книжками, але і сам я у людей учусь” (Ярослав).
– “…мудр народ, і житиме віками в трудах і битвах вихована Русь” (Ярослав).
– “Якщо від книг глава твоя страждала та щоб од мудрості не вилізли власи – іди на хутір і свиней паси” (Ярослав до Свічкогаса).
– “Пора тобі уділ а мати в світі І всамперед вітчизну і сім’ю.
Бо князю руському негоже віддавати Свою дочку бездольному пірату,
Хоча б він був грозою всіх морів” (Ярослав).
– “Раніш ніж храми будувать святі, годиться правду ствердити в житті” (Журейко).
– “Боже правий, як важко це – творити правий суд…” (Ярослав).
– “Державне поле треба корчувати,
Щоб виросла на ньому благодать.
Да буде мир! І Богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Київ наш і Русь,
Хто осквернить насильством справу миру” (Ярослав).
– “З усіх небесних благ
Найвищим благом кров я цю вважаю,
Що є з народом вірний мій зв’язок.
Мені не треба пишних тих казок,
Що предків нам шукають десь за морем.
Народ мій тут, на рідних цих просторах,
Від Києва до Ладоги живе.
І не заброд Ісландії суворих, –
Мене своїм він предком назове!” (Ярослав)
– “Мій розум ти відчув і зрозумів, – щоб наш народ міцнів в труді і правді, не можу я прощати ворогів, і кожен, хто порушить справу миру, на правду хто на руську посягне, – того вразить безжалісна сокира… Тому, хто руську правду поважає, завжди у нас і шана, і хвала” (Ярослав).
– “Хто вип’є раз дніпрової води, тому ніколи Київ не забути, хоч би в яку забрався далечінь” (Свічкогас).
– “…і знову ллється кров… Невже немає справді місця в світі, де б мир царив і де б цвіла любов серед людей, братерством оповитих!” (Єлизавета).
“Свіччине весілля”
(Написаний у 1930 р., поставлений у 1935 р.).
Жанр: драматична поема.
Історична основа
– реальні події XV – XVI ст. – заборона литовськими князями світити вночі світло в Києві (за грамотами литовських князів 1494, 1506 рр.).
Автор пов’язав історичні факти з відомим на Київщині ремісницьким звичаєм “женити свічку” (люди віддавали почесті дереву та вогню).
Тема: показ життя київських ремісників XVI ст. та їхня боротьба проти литовських феодалів за свої привілеї і права.
Сюжетні лінії:
– показ стосунків між київськими цеховиками і воєводою з його прислужниками;
– особисті взаємини І. Свічки, Меланки, Ольшанського.
Ідея: уславлення боротьби українського народу за волю і справедливість. (Народ повинен забрати собі те, що йому належить.)
Тест № 37
1. Укажіть назву п’єси Івана Кочерги, яку Павло Тичина, переклавши, назвав “Легендою про пісню”.
А “Пророк”; В “Песня в бокале”;
Б “Чаша”; Г “Фея гіркого мигдалю”.
2. У якій п’єсі І. Кочерга звертається до образу реального історичного діяча?
А “Свіччине весілля”; В “Фея гіркого мигдалю”;
Б “Ярослав Мудрий”; Г “Марко в пеклі”.
3. Що лягло в основу драматичної поеми І. Кочерги “Свіччине весілля”?
А Факт весілля відомої історичної особи;
Б інформація з грамот литовських князів про заборону палити світло в житлах киян;
В правила протипожежної безпеки;
Г сенсаційні матеріали газети “Іскра”.
4. Яке інше жанрове визначення дають драматичній поемі І. Кочерги “Ярослав Мудрий” через те, що всі сюжетні лінії пересікаються в одній точці (на образі головного героя)?
А Монодрама; В послання;
Б монолог; Г мемуари.
5. Укажіть назву твору І. Кочерги, у якому автор звертається до образу Ярослава Мудрого.
А “Чаша”;
Б “Пророк”;
В “Майстри часу”;
Г “Алмазне жорно”.
6. Яка з наведених назв відсутня в композиції драматичної поеми І. Кочерги “Ярослав Мудрий”?
А “Сокіл”;
Б “Закон і благодать”;
В “Квітневий сніг”;
Г “Каменщик і князь”;
Д “Ярослав”.
7. Символом чого є золота брама (за історичною драмою І. Кочерги “Ярослав Мудрий”)?
А Прагнення Ярослава до поширення культури на Русі;
Б захисту від зовнішніх нападників;
В єдності;
Г зодчества, мирного градобудівництва;
Д князівської влади.
8. Виділіть проблему, яка не є характерною для історичної драми І. Кочерги “Ярослав Мудрий”.
А Історичне походження Русі;
Б оборона Київської Русі від зовнішніх ворогів та внутрішніх міжусобиць;
В охорона навколишнього середовища;
:< |
Г мирна творча праця – “благо основне”;
Д народ і видатна історична особа.
9. Хто з персонажів твору “Ярослав Мудрий” належать слова: заповітів, а із шукань і помилок гірких”?
А Журейкові; Г Гаральду;
Б Ярославу Мудрому; Д Микиті.
В Свічкогасу;
10. Який художній засіб застосовує І. Кочерга у словах:
Державне поле треба корчувати.
Щоб виросла на ньому благодать?
А Гіперболу; Г оксиморон;
Б порівняння; Д алегорію.
В метафору;
11. Установіть відповідність між назвою твору І. Кочерги роком написання.
1. “Песня в бокале” А 1935 р.
2. “Ярослав Мудрий” Б 1944 р.
3. “Фея гіркого мигдалю” В 1910 р.
4. “Свіччине весілля” Г 1925 р.
5. “Алмазне жорно” Д 1927 р.
12. Розмістіть назви дій драматичної поеми у творі Ярослав Мудрий” в порядку їх розміщення.
А “Гуслі і меч”, “Золота брама”;
Б “Сокіл”;
В “Каменщик і князь”;
Г “Закон і благодать”;
Д “Квітневий сніг”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)