КОРОТКО ПРО МИКОЛУ КУЛІША

(1892-1937)

Найталановитіший український драматург XX ст. Його коротке творче життя перервалося трагічно – розстрілом. У творчості цього письменника гармонійно і природно переплелися реалістичне й романтичне, сатиричне і трагедійне начала; вічні загальнолюдські проблеми оригінально витрактовані на національному матеріалі. Миколу Куліша можна беззастережно поставити поруч найчільніших представників світової драматургічної класики.

Автор п’єс “97”, “Комуна в степах” (1924), “Отак загинув Гуска” (1925), “Зона”, “Хулій Хурина” (1926), “Народний Малахіт (1927), “Мина Мазайло” (1929), “Патетична соната” (1931), “Вічний бунт” (1932), “Маклена Граса”, “Прощай, село” (1933).

* * *

Темою Кулішевої творчості було ставання людини. Ця тема трагічна, і в усі епохи вона була и залишається такою. Куліш проніс її чесно. Він поставив її глибоко. Він не дав жодних розв’язань, програм і гасел, порад і рецептів. Його твори не були написані, щоб відповісти на питання “Что делать?”. Він не був ані Чернишевський, ані Ленін. Він був великий, без перебільшення геніальний письменник, і він знав чи відчував, що в деяких випадках безпорадність – двері до великого письменства. Він був також великій майстер, і тому він міг пропустити свою тему крізь різні жанри, від дон-кіхотіяни трагікомічного “Народного Малахія”, через грайливість і гумор “Мини Мазайла”, і через гелікони “Патетичної сонати” до елегії безнадійності в “Маклені Гросі”. <…>

Від критиків рівня і стилю Щупака пішла легенда, ніби Микола Куліш усю свою творчість присвятив національному питанню. Це стало його офіційним обвинуваченням, і він мусив сам ствердити це, як стверджувалося кожне офіційне обвинувачення. Але, на щастя, це неправда. Національне питання не грає жодної ролі в “Народному Малахієві”. “Мина Мазайло” бере цю тему тільки жартома. Якби “Патетична соната” була тільки про це, її б не ставив Таїров і інші російські театри, найменше в українському питанні зацікавлені. У “Маклені Грасі” справжня тема Куліша-тема людини стає на повним зріст і в повній оголеності, без усякого тла часу й побуту.

Можна Куліша розглядати з політичного погляду, як при бажанні можна все розглядати з цього погляду. Це модна хвороба нашого часу. Вислідом цього можуть бути тільки безконечні дискусії, що нікуди не ведуть.

Єдино значущий був Куліш без політики. І тому радянський режим його знищив.

(Шерех Юрій. Шоста симфонія Миколи Куліша//Ю. Шерех. Не для дітей: Літературно-критичні статті й есеї.- Н.-Й., 1964- С 81-82.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

КОРОТКО ПРО МИКОЛУ КУЛІША