Короткий зміст “Пропала грамота” Гоголя
У цьому творі розповідає дяк про пригоди свого діда, якому довелося з нечистю в карти грати.
Все почалося з того, що гетьман доручив козакові доставити до цариці грамоту. Той не довго в шлях збирався, а папір зашив в свою шапку. Сів на коня і відправився в дорогу.
Доїхав дід до наступного ранку до Конотопа. А там був ярмарок. Згадавши, що немає у нього ні тютюну, ні кресала, відправився козак по ярмарку розгулювати. Тут познайомився він з запорожцем. З усього видно було, що той – гуляка. Погуляли вони, розговорилися. І, вирішили вони шлях далі разом тримати. Пристав до них і ще один новий знайомий.
Під вечір виїхали подорожні в поле. Тут почав запорожець дивовижні історії розповідати. А потім зізнався товаришам своїм новим, що продав душу він риску і сьогодні термін його ходити по білому світу, як раз, і закінчується. Попросив він їх про допомогу. Козаки погодилися, пообіцявши, що не віддадуть нечистому душі християнської.
Ось, до ночі дісталися вони до шинку, де і залишилися на нічліг. Пам’ятаючи про свою обіцянку, дід щосили намагався не спати, а другий новий його знайомий заснув і пробудити його не виявилося вже неможливо. Довелося одному дідові стерегти запорожця. Початок йому вже і здаватися, що ряд рис. Але, сон зморив і його. А прокинувшись, не знайшов вже він свого знайомого. Мало того, разом з ним і кінь пропав. А найстрашніше було те, що недавно обмінявся наш герой з запорожцем шапками. І її, разом з захистом туди грамотою, теж чорт поцупив.
Прикро стало дідові на себе самого, що зробив дурницю так, так що ні слова свого перед товаришем стримати не зміг, ні доручення гетьманського виконати. Поговоривши з іншими постояльцями, вирішив він відшукати риса і грамоту повернути. Шлях йому вказав господар шинку.
Ось уже й пробирається глухої ночі козак по лісі крізь бурелом по вказаній дорозі. Добрався до річки, де і повинен був він нечистого знайти. Бачить козак: сидять на іншому березі її люди біля багаття. Перебрався по мосту він до них і сів поруч. Скільки не намагався з ними розмову завести, ті вперто мовчали. Козак зрозумів вже, що ця компанія і є кодлом бісівське. Згадав він і рада господаря шинку, про те, що взяти з собою гроші потрібно, так як це все люблять: і люди, і чорти.
Кинув козак їм гроші, вони вмить своє обличчя справжнє придбали. Почала нечисть танцювати, так людини до себе тягти. Тут і заявив дід про свій намір шапку свою від них назад отримати. Одна відьма, яка, по видимому, старшої була в цій компанії, сказала, що отримає він шапку свою, коли з нею в дурня зіграє. Умова була така, що якщо хоч один раз з трьох виграє козак, то може шапку забирати. Ну, а якщо ні разу, то не бачити йому і світу білого.
Дивіться йому нікуди було, погодився. Два рази програв він. Тут, дійшло до козака, що дурить його відьма. Здогадався він непомітно перехрестити свої карти. І – виграв!
Шапку свою придбав він назад. Але, здалося цього мало йому, став він вимагати, щоб повернули йому чорти коня. У відповідь вони показали йому на кістки – то, що від коня залишилося. В замін свого, випросив козак у них іншого, який і доставив додому його.
Після цієї пригоди козак, взявши іншого коня, не зволікаючи, тепер уже, поїхав прямо до цариці і грамота була їм їй особисто в руки вручена.
Головна думка
Ця розповідь вчить тому, що коли взявся доручення виконувати, то робити треба, коли слово дав – треба тримати. Адже через те, що забарився в дорозі і нажив козак собі пригод таких. Ну, а якщо вже схибив, то виправляти потрібно.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)