Короткий зміст Гоголь “Зачароване місце”
Це чергова бувальщина, розказана дяком, яка увійшла до збірки “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Знову мова веде оповідач про свого діда. Сам в той час був він ще молодий.
Якось раз відправився батько оповідача в Крим. Поїхав туди він, щоб продати тютюн. З собою взяв одного з синів своїх, якому було ще три рочки. А оповідач, тоді ще молодий хлопець, залишився вдома з ще двома братами, матір’ю і дідом.
А дід їх засіяв тоді баштан, який знаходився майже на самій дорозі і жити перебрався на літо до нього ближче. Дітлахів він теж з собою взяв. Вони ганяли птахів з гряд. Ще й вигода була всім непогана: дині та кавуни у проїжджих вимінювали на що-небудь інше.
І ось, як-то ввечері здалися на дорозі чумацькі вози. Коли вони наблизилися, то виявилося, що чумаки ці – давні знайомі діда. Став він їх пригощати, та розмови пішли між ними. Скільки-то часу пройшло так і тут дід, дивлячись на своїх онуків, попросив їх танцювати. А дивлячись на хлопців, в танок пустилися, і сам він не витримав, захотілося старовиною труснути козакові. І – пішов танцювати!
Все б добре, вдавалося дідові такі кренделі виписувати, що всім на диво було. Але, дійшов тільки він до середини баштану, як ноги його ніби одерев’яніли і рухатися не хотіли. Заново почав витанцьовувати старий козак, але, кожен раз доходячи до того самого місця, знову не міг він ногами ворушити. Зметикував тут дід, що місце-то це, мабуть, прокляте і пригостив він в серцях риса таким лайкою, побажавши йому здохли. А позаду себе почув він сміх чийсь.
Оглянувся назад дід і бачить: ні баштану немає, ні знайомих його, а стоїть він серед поля. Придивившись, став він місця дізнаватися. Потім, набрів на доріжку, а трохи віддалік від неї побачив він могилку. А на ній свічка горіла. Тут дід подумав, що, мабуть, не інакше, як скарб там прихований. Але ні лопати, нічого іншого відповідного при ньому не було. А по сему вирішив він пізніше сюди повернутися і, відламавши гілку від дерева, поклав її на могилку, щоб дізнатися її потім. І пішов старий козак додому.
Будинки про це своєму пригоді нікому він розповідати не став. А на наступний вечір пішов на те саме місце, де, як він думав, скарб схований. Але місця цього не знайшов він. Вилаявши знову риса, за те, що він голову йому морочить, відправився дід ні з чим додому. Там він знову промовчав про те, де його носило.
На наступний день, повечерявши, взяв дід заступ і пішов на баштан для того, щоб скопати там нову гряду. Ось, дійшов до того місця, де не витанцьовувалось. І, згадавши про чортових підступи, прямо в самій середині цього місця вдарив він заступом об землю. І тут, опинився знову він поблизу могилки, на якій свічка горіла. І гілка все на тому ж місці лежала, куди він її і поклав.
Зрадівши, що є чим копати, почав козак за справу. І докопатися він до великого горщика. Став він витягувати його з ями. Тут, раптом, здалися страшні особи і почулися голоси їх, повторювали кожне слово за дідом. Це нечиста сила спробувала налякати його. Дід, хоч і трохи перелякався, вирішив не відступати і, діставши-таки горщик, пішов з ним додому.
А прийшовши і відкривши горщик будинку, виявив він, що замість золота лежить там мотлох всякий. Але ж він ще перед своїми похвалився знахідкою своєї! Роздосадував дід тут зовсім на риса і зарікся відтепер ніяких справ з ним не водити і марі більш не піддаватися. І цього ж наставив він дітей своїх.
Мораль цієї історії в тому, що не варто піддаватися спокусі легкої наживи, вірячи при цьому в неможливе і довіряючи тим, з ким краще взагалі ніяких справ не мати.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)